Ухвала суду № 14524208, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9152/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Грищенко Т.М., суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі Гринчуку В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Нафто Кредит Інвест»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто - Кредит Інвест» 14 червня 2010 року звернулось до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва з позовом у зв»язку з тим, що відповідачем з 16. 09.2009 по 27.10.2009 року була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства за період з 1.07.2008 оку по 30.06.2009 року, за наслідками якої був складений акт № 651/1 2303-33227075 від 3.11.2009 року про порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що привело до заниження ПДВ за вересень 2008 року на 9727515 грн. та порушення пп. 12.5 п.12.1 ст. 12 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до завищення від»ємного значення об»єкту оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2009 року на суму 1944000 грн.

За наслідками розгляду було винесене податкове повідомлення рішення №0001452306/0 від 16.11.2009 року, яким визначена сума податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 14591272,5 грн. в т.ч. 9727515 грн. основний платіж, а 4863757,5 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач не погодився з рішенням податкового органу і звернувся в суд з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.11.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року спірне податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 року було скасоване.

Відповідач, ДПІ в Голосіївському районі м. Києва, не погодився з даною постановою суду і 1 жовтня 2010 року подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції від 20 вересня 2010 року скасувати і винести нову постанову про відмові позивачу в задоволенні позову.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови не виконав вимоги щодо об»єктивності, всебічності та повноти розгляду справи, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального та матеріального права.

Так, зокрема, відповідач вважає, що податкові накладні, виписані ПП «Ров і К», не можуть бути прийняті до уваги як такі, що підтверджують право на податковий кредит ТОВ «Нафто-Кредит Інвест»і останні неправомірно включені до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9727515,14 грн.

Перевіркою було встановлено, що у позивача з ПП «РОВ і К»був укладений договір № 1809 від 18.09.2008 року, згідно з яким на рахунок останнього позивачем була перерахована передоплата в сумі 58365090,85 грн., в т. ч. ПДВ 9727515,14 грн., на яку була виписана накладна від 19.09.2008 року, яка надалі була включена до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року. Станом на 30.06.2009 року у позивача рахувалась дебіторська заборгованість перед ПП «РОВ і К»на суму 58365090, 85 грн. З 25.07.2009 року у відношенні ПП «РОВ і К»розпочата ліквідаційна процедура. Підприємство визнане банкрутом. З грудня 2008 року підприємство не надавало звітності до ДПІ, в т. ч. не відобразило у звітності суму договору з позивачем №1809 від 18.09.2008 року. Апелянт також вважає, що підприємство на момент складення податкової накладної не було платником податку на додану вартість, тому не мало права складати податкові накладні, а позивач не мав права на податковий кредит за такими податковими накладними, що в цілому привело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 9727515,14 грн. Крім того, позивачем не надано доказів отримання ним товару від даного підприємства, тому вважає дану операцію безтоварною. Тому, апелянт вважає, що судом безпідставно задоволені вимоги позивача в постанова винесена ним не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів, перевіривши доводи, викладені у постанові суду першої інстанції та апеляційній скарзі, вивчивши представлені докази, приходить до наступних висновків.

Так судом першої інстанції дійсно встановлено, що ДПІ Голосіївського району м. Києва за наслідками планової виїзної перевірки позивача винесене податкове повідомлення-рішення №0001452306/0 від 16.11.2009 року, яким визначено суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 14591272,5 грн., в т. ч. 9727515 грн. основного платежу, 4863757,5 грн. штрафної санкції. Судом першої інстанції перевірені обставини визнання недійсними установчих документів ПП «РОВ і К». Реєстрацію підприємства як платника ПДВ анульовано 28.08.2008 року за ініціативою податкової інспекції відповідно до заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 2.06.2009 року у справі № 2-1815/2009 року. 17.06.2009 року запис про анулювання внесений до Реєстру платників податків.

Перевіривши отримані докази, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову. При цьому, суд керувався положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року №168/97-ВР, зокрема, з тих положень, що регулюють порядок формування податкового кредиту та статус податкової накладної. З аналізу наведеного в постанові законодавства, суд дійшов до правомірного рішення про безпідставність та необґрунтованість повідомлення рішення відповідача, з тих підстав, що податкова накладна, за результатами невизнання якої податковим органом було прийняте оскаржуване рішення, видана 19.09.2008 року, установчі документи ПП «РОВ і К»визнані недійсними тільки 2.06.2009 року, а запис про анулювання його реєстрації внесений до центрального рівня Реєстру платників податків тільки 17.06.2009 року. З наведеного, судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що при вчиненні спірної операції у вересні 2009 року контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість. При цьому суд вірно послався на п. 9.6 ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість»в якому вказується, що свідоцтво про реєстрацію платника податку є дійсним до дати його анулювання. Також суд правомірно вказав, що ухвалою Галицького суду м. Львова від 30 червня 2009 року заочне рішення від 2.06.2009 року було скасоване, справа призначена до розгляду і 29.10. 2009 року була закрита ухвалою суду, яка набрала чинності 25.01.2010 року за ухвалою апеляційного суду Львівської області. Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про необґрунтованість невизнання відповідачем спірних податкових накладних, виданих ПП «РОВ і К» та посилання відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з операцій за зазначений період. Суд визнав, що відповідачем не доведено те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнана податкова інспекція, продавець не мав свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість та дійшов до висновку, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Тому, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, тому що діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. З наведеного, суд дійшов до висновку про підтвердження факту здійснення операцій позивача з ПП «РОВ і К»та наявність всіх необхідних обов»язкових реквізитів в отриманих податкових накладних за вересень 2008 року, тому визнав необґрунтованими і визначені позивачеві податкові зобов»язання з урахуванням штрафних санкцій.

Щодо посилання апелянта на безтоварність операції по вказаному договору, то колегія суддів, з огляду на співпадання дати укладення договору №1809 18.09.2008 року з періодом оголошення банкрутства ПП «РОВ і К», скасування установчих документів та виключення з реєстру платників податків, вважає останні дії об»єктивною перешкодою для виконання договірних обов»язків. Тому, за умови неперевіреності таких, відповідач не міг посилатись на них як на підставу винесення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що доводами, викладеними в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовані.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська