Постанова № 14524170, 17.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-17358/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000182307/0 та № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що на час укладення та виконання договору із ТОВ «Сервістехпром», останнє була зареєстроване як платник податку на додану вартість, а відомості про нього були включені до ЄДРПУО.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України», будучи належним чином повідомлене про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, направило до суду клопотання про перенесення судового засідання у звязку із перебуванням юриста на лікарняному, а керівництво підприємства бере участь тендерній процедурі у м. Маріуполь.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»з питань правових відносин з ТОВ «Сервістехпром»за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що складено акт № 146/1-23-07-05417457 від 29 березня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182307/0 від 15 квітня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 534384 грн. 00 коп., з яких 36256 грн. 00 коп. за основним платежем та 18128 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року, яким позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 43507 грн. 50 коп., з яких 29005 грн. 00 коп. за основним платежем та 14502 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»звернулося до суду з позовом про визнання їх нечинними.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Сервістехпром»є фіктивним підприємством, що підтверджується вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року. У звязку з цим судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що правовідносини із вказаним товариством не створюють жадних правових наслідків, в тому числі не надають права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Із акту перевірки № 146/1-23-07-05417457 від 29 березня 2010 року вбачається, що у період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач перебував у договірних правовідносинах із ТОВ «Сервістехпром». За вказаний період ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»отримало від вказаного контрагента податкові накладні № 380 від 30 жовтня 2008 року, № 487 від 25 листопада 2008 року, № 532 від 28 листопада 2008 року, № 559 від 17 грудня 2008 року, № 565 від 18 грудня 2008 року та № 580 від 24 грудня 2008 року на загальну суму 29004 грн. 99 коп.

На підставі вказаних податкових накладених позивачем було сформовано податковий кредит, а витрати, що були понесені у звязку з оплатою товару, поставленого ТОВ «Сервістехпром», віднесено до складу валових витрат.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року ОСОБА_1, який згідно установчих документів є директором і єдиним засновником ТОВ «Сервістехпром», було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Вказаним судовим рішенням також було встановлено, що ОСОБА_1, не маючи на меті займатися фінансово-господарською діяльністю, за винагороду у розмірі 100 грн. 00 коп. здійснив реєстрацію ТОВ «Сервістехпром», підписав статут товариства, протокол загальних зборів учасників та призначив себе директором.

У звязку з цим судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що договір, укладений між ТОВ «Сервістехпром»та ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»є нікчемним правочином, а податкові накладні № 380 від 30 жовтня 2008 року, № 487 від 25 листопада 2008 року, № 532 від 28 листопада 2008 року, № 559 від 17 грудня 2008 року, № 565 від 18 грудня 2008 року та № 580 від 24 грудня 2008 року є недійсними відповідно до у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року.

Вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сервістехпром»на час видачі податкових накладених № 380 від 30 жовтня 2008 року, № 487 від 25 листопада 2008 року, № 532 від 28 листопада 2008 року, № 559 від 17 грудня 2008 року, № 565 від 18 грудня 2008 року та № 580 від 24 грудня 2008 року було у встановленому законом порядку зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер 354540126534 та видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 100072185.

Згідно листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 4035/7/29-110 від 08 квітня 2010 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Сервістехпром»було анульоване податковим органом лише 20 липня 2009 року.

Посилання суду першої інстанції на те, що з огляду на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Сервістехпром», вважаються недійсними як такі, що підписані особою, яка не уповноважена платником податку, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Єдиною встановленою законом підставою вважати податкову накладу недійсною, відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, є її видача особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Визнання недійною податкової накладної з інших підстав, в тому числі у звязку з її підписанням не уповноваженою особою, вказаним Порядком не передбачено. У звязку з цим колегія суддів вважає, що податкова накладена з посиланням на вказану обставину може бути недійною лише в судовому порядку.

Разом з тим, доказів визнання недійсними податкових накладних № 380 від 30 жовтня 2008 року, № 487 від 25 листопада 2008 року, № 532 від 28 листопада 2008 року, № 559 від 17 грудня 2008 року, № 565 від 18 грудня 2008 року та № 580 від 24 грудня 2008 року в судовому порядку відповідачем надано не було.

Визнання недійсними вказаних податкових накладних також не є предметом даної справи.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що вищевказані податкові накладні, як такі що підписані не уповноваженою особою, не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту необґрунтованими.

Висновок суду першої інстанції про те, що податкові накладні, видані ТОВ «Сервістехпром», не є належним підтвердженням податкового кредиту позивача також ґрунтується на тому, що свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного товариства з огляду на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року вважається недійним з моменту його видачі та не створює правових наслідків, у тому числі не надає права контрагентам ТОВ «Сервістехпром»формувати податковий кредит на підставі виданих ним податкових накладних.

Зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів також вважає таким, що не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.

Зменшення контролюючим органом податкового кредиту та нарахування податкових зобовязань здійснюється у разі виявлення під час проведення перевірки порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму 29004 грн. 99 коп. на підставі податкових накладних № 380 від 30 жовтня 2008 року, № 487 від 25 листопада 2008 року, № 532 від 28 листопада 2008 року, № 559 від 17 грудня 2008 року, № 565 від 18 грудня 2008 року та № 580 від 24 грудня 2008 року ТОВ «Сервістехпром»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, що видані йому ТОВ «Сервістехпром», діяв у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а підстави для донарахування ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»податкових зобовязань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 43507 грн. 50 коп. відсутні.

Перевіряючи правильність висновків суду про відмову в задоволенні вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182307/0 від 15 квітня 2010 року колегія суддів керується наступним.

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесене у звязку з тим, що позивач, на думку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з якою погодився суд першої інстанції, не мав права включати до складу валових витрат ті витрати, які ним були понесені у звязку з оплатою товару, поставленого ТОВ «Сервістехпром».

Такий висновок було зроблено з огляду на те, що відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року ТОВ «Сервістехпром»є фіктивним підприємством, у звязку з чим не наділене необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення договорів, у тому числі з ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України».

Колегія суддів вважає наведені доводи суду відповідача та суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг) здійснюється, зокрема, на підставі правочинів.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимоги, встановлені ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідач, як на підставу недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Сервістехпром»фактично посилається на недотримання в момент його вчинення вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним у звязку із відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності особи на вчинення правочину лише в судовому порядку.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000182307/0 від 15 квітня 2010 року, не надала суду доказів того, що угода, укладена між ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»та ТОВ «Сервістехпром»є нечинною чи визнана недійсною в судовому порядку.

Натомість позивачем на підтвердження укладення та виконання договору з ТОВ «Сервістехпром»було надано копії документів первинного бухгалтерського обліку.

Так, позивачем були надані суду копії рахунків-фактур, податкових накладених, виписок з рахунку, видаткових накладних та актів списання.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що правочин, укладений між позивачем та «Сервістехпром»є чинними, а висновки податкового органу та суду першої інстанції про їх недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, судом першої інстанції було зроблено не правильний висновок про правомірність нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000182307/0 та № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року є такими, що порушують права позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»просило суд визнати вказані податкові повідомлення-рішення нечинними.

Колегія суддів вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки згідно приписів ст. 171 КАС України нечинним може бути визнано лише нормативно-правовий акт.

Натомість, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000182307/0 та № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України можуть бути визнані судом протиправними та скасованими.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним захистити порушені права та інтереси позивача шляхом визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДП «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України» задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 року скасувати.

Адміністративний позов Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000182307/0 та № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року визнати протиправними та скасувати.

В задоволенні іншої частини вимог Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 22 березня 2011 року.