Ухвала суду № 14523968, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14147/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Замковенка Олега Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 23.09.2010 року № 0007212309/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Замковенко Олег Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія»з питань правових відносин з ТОВ «Лугметсервіс»за квітень 2010 року, червень 2010 року.

За результатами даної перевірки було складено акт від 06.09.2010 року№ 2371/23-09/32798830.

За змістом вказаного акту за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «Укрбудіндустрія»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «Лугметсервіс»та сумою податкового кредиту ТОВ «Укрбудіндустрія»за квітень 2010 року, яка становить 412159,14 грн. Причиною розбіжностей є віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ ТОВ «Укрбудіндустрія»в червні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Лугметсервіс», яким не задекларовано суму ПДВ в складі податкових зобов'язань за червень 2010 року. Причиною даної розбіжності в акті перевірки визначено те, що згідно бази АІС ОР ТОВ «Лугметсервіс»декларації з ПДВ за квітень 2010 року та червень 2010 року до ДПІ за місцем реєстрації подано не було. Тобто було сформульовано висновок про те, що законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту підприємством ТОВ «Укрбудіндустрія»на суму 1497221,02 грн., не задекларовану контрагентом ТОВ «Лугметсервіс», в складі податкових зобов'язань немає, вказане не надає права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

Також відповідач зазначив про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Лугметсервіс», як угоди, спрямованої на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 вересня 2010 року № 0007212309/0, яким ТОВ «Укрбудіндустрія»за порушення підпунктів 7.2.1 пункту 7.2 та 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1496867,00 грн. і застосовано штрафні санкції на суму 531464,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки спірне повідомлення-рішення відповідачем було прийнято без достатніх для цього підстав, грунтується на суперечливих доказах. Також зазначив про те, що позивач не повинен нести відповідальність та обмеження за дії своїх контрагентів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено наявність у позивача, наданих його контрагентом, податкові накладні, а відповідачем в акті перевірки не зазначено посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що є неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що акт перевірки не містить жодних посилань на те, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідачем не спростовувалось, що реєстрація контрагента позивача, як платника податку на додану вартість, була здійснена податковим органом відповідно до діючого законодавства, а на період проведення господарської операції контрагент позивача перебував на податковому обліку як платник ПДВ.

Сама по собі обставина неподання звітності з податку на додану вартість контрагентом позивача не вбачається судом підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, оскільки нормами спеціального Закону встановлено відповідальність за таке діяння.

Так, нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. (підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону).

Крім того, неподання звітності нормами підпункту «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону визначено підставою для визначення податкових зобовязань платника податків, який не подає таку декларацію, а не осіб, які мали правовідносини з таким платником податків.

Також судом першої інстанції було зазначено про те, що у відповідності до Листа заступника голови ДПА України від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України зобовязує голів ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити хибну практику складання довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лугметсервіс»було укладено договір про поставку брухту чорних металів (металобрухту) №3/1 від 29.01.2010 року, на умовах даного договору позивачу було здійснено поставку металобрухту, що підтверджується видатковими накладними від 02.04.2010 року № 020402, від 30.06.2010 року №300614, від 11.06.2010 року №110603, від 02.06.2010 року№020604 та виписані позивачу податкові накладні від 02.04.2010 року № 020402, від 30.06.2010 року №300614, від 11.06.2010 року№110603.

Проте відповідачем зазначені обставини не перевірялися, обставини фактичного надання позивачу послуг, отримання даних послуг у звязку з господарською діяльністю позивача, відображення операції контрагентом позивача у податковому обліку відповідачем не перевірялися.

Також судом першої інстанції зазначено про те, що відповідачем проведено невиїзну перевірку, у позивача та його контрагента документів не витребовувалося, обставини укладення та виконання договорів не перевірялися.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що висновки відповідача та прийняте на їх підставі спірне повідомлення-рішення не грунтуються на нормах чинного законодавства та прийняті без достатніх підстав.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Замковенка Олега Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов