Постанова № 14523811, 29.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2011                                                                                           № 14/2057

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Жук Г.А.

суддів:           Яковлев М.Л.

          Тарасенко К.В.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

За участю представників:

від позивача -Ральченко Ю.Г. – дов. від 15.03.2011 року № 135,          

від відповідача: Черепаха А.М. – директор, Самофал В.А. – дов. від 10.03.2011 року № 90/01-06          

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Київської філії

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.01.2011

у справі № 14/2057 (Хабазня Ю.А. .....)

за позовом                               ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Київської філії

до                                                   Черкаський районний територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 312626,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010року Закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.» (позивач у справі) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (відповідач у справі) про стягнення 312 626, 13 грн., що становить 4560, 13 грн. – боргу за послуги зв’язку, 745, 72 грн. - інфляційних витрат, 239, 24 грн. – 3% річних, 307 081, 04 грн. неустойки, а також, 3126, 26 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу (а.с. 3-6 т.1).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.01.2011року у справі № 14/2057 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 54-59 т.3).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № 710/7/00/01/00 від 25.01.2011 року (вх.4.5/1232 від 04.02.2011 р.), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 69-72 т.3).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011року у справі № 14/2057 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

14.03.2011 року відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. 02-7.5/144 від 14.03.2011 року), в якому зазначив, що доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін. (а.с. 83-87 т.3).

Апелянт у судовому засіданні 29.03.2011 року подав клопотання про здійснення заміни позивача його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Київстар», у зв’язку із зміною назви товариства.

Відповідно до вимог ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання апелянта про здійснення заміни позивача його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Київстар», оскільки правонаступництво доведено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 378652 серія А01 від 15.03.2011 року, витягу із Статуту ПАТ «Київстар», затвердженого загальними зборами ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», довідки АА № 410017 ЄДРПОУ від 16.03.2011 року та довідки АА № 410023 від 16.03.2011 року.

У судовому засіданні 29.03.2011 року апелянт надав суду письмові пояснення, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення - місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні 29.03.2011 року заперечили проти доводів апеляційної скарги, просять рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, скаргу – без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

07.08.2008 та 08.08.2008 між сторонами у справі укладено Угоди № 2887737 та № 2888260 про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, згідно яких абоненту було надано по 108 персональних SIM карток та виділено по 108 телефонних номерів в мережі стільникового зв’язку по кожній угоді, та відкрито особові рахунки № 2887737, № 288260 для обслуговування цих телефонних номерів.

13.08.2008 року та 12.08.2008року було укладено Додаткові угоди (по 108 Додаткових угод до кожної первісної Угоди), відповідно до умов яких позивач у період липень - грудень 2008 року за Угодою № 2888260 та липень - листопад 2008 року за Угодою № 2887737 зобов’язувався надати відповідачу відповідні послуги мобільного зв‘язку.

За правовою природою укладені між сторонами угоди мають ознаки договору з надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.

В силу ст. ст. 509, 526, 546 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач посилаючись на вищезазначені угоди стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті послуг зв’язку у визначених угодами розмірі та строки, що на його думку є підставою для стягнення боргу в сумі 4 560,13 грн, інфляційних втрат в сумі 745,72 грн., відсотків в сумі 239, 24 грн. та неустойки в сумі 307081, 04 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що, будь-які конкретні дати оплати чи будь-які щомісячні строки оплати в Угодах не встановлені, а тому строк оплати, відповідно умов п. 2.1 угоди, визначається з дати отримання повідомлення Оператора. Угодами не визначено тарифів і будь-які докази встановлення їх і доведення до відповідача позивачем не надані. Угодами не встановлені розмір та строки щомісячної абонентської плати, а тому обрахувати її розмір за певний період та визначити момент порушення строку виконання зобов’язання за даними угодами неможливо.

Колегія не погоджується з твердженням апелянта про неправильне застосування судом п.40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9.08.2005 року № 720 (далі –Правила), згідно якого плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором. Оператор не може включати до обов’язкових умов договору вимогу про попереднє внесення абонентної плати або авансового платежу за послуги більше ніж за один розрахунковий період.

Апелянт вважає, що даний пункт Правил встановлює обов’язок абонента оплачувати телекомунікаційні послуги після отримання рахунків, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Однак, угодами не встановлено розрахункового періоду як і розміру попередньої оплати, строків, що не дає можливість визначити порушення зобов’язання.

Угодами (п. 3.3.1) передбачено, що оператор має право призупинити надання послуг стільникового мобільного зв’язку, якщо Абонент своєчасно не сплачує місячну абонентську платню або якщо авансовий платіж на особовому рахунку Абонента вичерпано нижче мінімального рівня.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що апелянт не довів наявність підстав призупинення надання вказаних послуг, а також дату призупинення, а тому твердження останнього про неповне з’ясування обставин справи є безпідставним та документально не підтведженим.

Відповідно до п. 7 Додаткових угод у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв’язку з ініціативи оператора з підстав обумовлених угодою, або за заявою абонента в період дії Додаткової угоди, її дія продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг було призупинено.

В своїй заяві апелянт зазначив, що початок строку прострочення призупиненням надання послуг у попередньому місяці і настанням його 20 числа наступного (відповідно до п.40 Правил), однак, п.40 Правил до цих правовідносин застосований бути не може, оскільки рахунки позивачу не виставлялися і вимоги про оплату не направлялися (п. 2.1 Угод), відтак представлені в матеріалах справи рахунки не можуть бути належними та допустимими доказами у справі

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ні дія Угод ні дія Додаткових угод на даний час юридично не припинена, будь-яких письмових доказів їх припинення в односторонньому чи двосторонньому порядку або розірвання з передбачених законом підстав позивачем не надано, а тому судом правомірно відхилено доводи обох сторін про припинення дії цих договорів.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення боргу в сумі 4 560,13 грн., неправомірні та не підлягають до задоволення оскільки, з представлених в матеріалах справи рахунків вбачається, що позивачем надано послуги по угоді № 2888260 на суму 11 862, 31 грн., з них оплачено 11 862 грн., по угоді № 2887737 на суму 15 278, 76 грн., з них оплачено 15 278 грн.

Різниця складає відповідно 0, 31 грн. і 0, 76 грн. Однак, рахунки та вимоги про оплату боргу відповідачу не направлялися, у позивача в силу ст. 530 ЦК України не виникло право на позов.

В ході розгляду спору відповідач повідомив, що оплатив на рахунок позивача в 2009 році суму заборгованості, що підтверджено квитанціями (а.с.24-26, т.3), та не заперечено позивачем, однак дану суму позивачем було врахована в погашення неустойки.

Враховуючи, наведене суд дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення боргу, а відтак і вимог про стягнення 348, 44 грн. інфляційних витрат та 59, 67 грн. 3% річних, оскільки позивачем не доведено прострочення оплати.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 307 081, 04 грн., оскільки строк прострочення зобов’язання позивачем не доведено.

Враховуючи, що обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011 року у справі № 14/2057 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита покладаються позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 25, 33, 38, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну позивача Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (ідент.код 21673832) на правонаступника - приватне акціонерне товариство «Київстар» (ідент.код 21673832) у зв’язку із зміною найменування позивача.

           2.           Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011року у справі № 14/2057 залишити без задоволення.

           3. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011року у справі № 14/2057 залишити без змін.

           4.           Справу № 14/2057 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України

Головуючий суддя                                                                      Жук Г.А.

Судді                                                                                          Яковлев М.Л.

                                                                                          Тарасенко К.В.