Постанова № 14523795, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011                                                                                           № 33/469

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової С.О.

суддів:           Шапран В.В.

          Смірнова Л.Г.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

За участю представників:

від позивача - Мишина У.В. (довіреність б/н від 16.12.2010 р.)

від відповідача - Філатов В.А. (довіреність №7 від 22.03.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Авітон Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2010

у справі № 33/469 (Мудрий С.М. .....)

за позовом                               ТОВ "Газ Інвест"

до                                                   ТОВ "Авітон Агро"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.10.2., 10.3., 10.4., 10.5., 10.6. контракту № ГР-4 від 01.07.2009 р.

На підставі ст. 77 ГПК України, у судових засіданнях 16.02.2011 р., 02.03.2011 р., 04.03.2011 р. оголошувались перерви до 02.03.2011 р., 04.03.2011 р., 30.03.2011 р. відповідно

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.п. 10.2, 10.3, 10.4, 10.5, 10.6 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. у справі позов задоволено повністю. Визнано недійсним третейське застереження, яке викладене в п.п. 10.2, 10.3, 10.4, 10.5, 10.6 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя. Спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов’язковість передачі спору на розгляд третейського суду у випадку наявності третейської угоди. Вимога позивача про визнання недійсною третейської угоди ґрунтується на вимогах чинного законодавства, тому суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст. 8, 55, 64, 124, 125, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 14, ст.ст. 203, 215, 626, 627, 629 ЦК України, ч. 1 ст.ст. 4, 5, 6, 7, 22, 34, ч. 1 ст. 43 ГПК України, ст. 5, 6, 12 Закону України «Про третейські суди».

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.07.2009 р. між ТОВ «Авітон Агро», як продавцем, та ТОВ «Газ Інвест», як покупцем, було укладено контракт №ГР-4, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає та поставляє, а покупець на умовах даного контракту приймає та оплачує насіння гірчиці для технічної переробки врожаю 2009 р.

Пунктом 10.2 даного контракту передбачено, що у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди відносно спору, який виникає з контракту або у зв’язку з ним, такий спір підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 10.3 контракту встановлено, що сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде використовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 10.4 контракту передбачено, що третейський розгляд справи буде здійснювати Постійно діючий третейський суд при Торгово-промисловій палаті України в складі одного третейського судді.

Пунктом 10.5 контракту визначено, що відповідно до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України третейський розгляд здійснюється по місцезнаходженню Третейського суду: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33.

Пунктом 10.6 контракту, передбачено, що мова третейського розгляду – російська.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що третейське застереження, викладене в п.п. 10.2-10.6 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р., суперечить нормам чинного законодавства України, а саме нормам ст. 5 Закону України «Про третейські суди», п. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.ст. 8, 125 Конституції України.

Зі змісту третейського застереження, встановленого п. 10.2 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р., вбачається, що сторони на стадії укладення даного контракту, включили до його умов умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії контракту, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частинами 1, 4, 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В розділі IX Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 зазначено, що слід мати на увазі приписи ст. 12 Закону України «Про третейські суди», згідно з якими недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні третейського застереження, умови якого викладені в п.п. 10.2-10.6 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р., сторонами було виконано всі вимоги, встановлені цивільним законодавством, адже зміст третейського застереження не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а укладення даного третейського застереження спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим застереженням.

Тобто, укладений сторонами контракт №ГР-4 від 01.07.2009 р. в цілому, так і його окремі частини, зокрема п.п. 10.2-10.6, є дійсними, зміст контракту не суперечить та відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Оскільки, позивачем не доведено, що спірне третейське застереження, встановлене у п.п. 10.2-10.6 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р., не відповідає волевиявленню, внутрішній волі його учасників та суперечить вимогам закону, то апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.п. 10.2, 10.3, 10.4, 10.5, 10.6 контракту №ГР-4 від 01.07.2009 р. - не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач обґрунтував апеляційну скаргу належним чином.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. у справі №33/469 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасовано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 р. у справі №33/469 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 12, код ЄДРПОУ 31731398, р/р 260095004802 в Запорізькій філії ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 373254), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, т/с 260010151601 ПАО КБ «ЄВРОБАНК», МФО 380355, код ЄДРПОУ 35535130) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

Справу №33/469 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Алданова С.О.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          Смірнова Л.Г.