Рішення № 14523027, 30.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.2011р. Справа № 14/87

За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Промінь”, с. Сюрте Ужгородського району

про стягнення заборгованості у загальній сумі 2464271,08грн. ( в тому числі сума 1 985 539, 32грн.- прострочена заборгованість по кредиту, сума 296 795,16 грн.- заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, сума 149753,61 грн. - нарахована пеня та сума 32182,99грн.- три проценти річних) за Кредитним договором №59/3-07 від 30.10.2007р. (з внесеними змінами та доповненнями до нього),

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача в особі філії: Сливка О.М. –провідний юрисконсульт відділу проблемних активів юридичного управління філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” за дов. від 17.01.2011р.;

від відповідача: Богдан В.Ю. –виконавчий директор СТОВ „Промінь” за дов. від 21.01.2011р., Мерза Р.І. –представник за дов. від 10.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород (далі –позивач в особі філії) звернулося до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Промінь”, с. Сюрте Ужгородського району (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальній сумі 2464271,08 грн. за Кредитним договором №59/3-07 від 30.10.2007р. (з внесеними змінами та доповненнями до нього) (в тому числі сума 1 985 539, 32грн.- прострочена заборгованість по кредиту, сума 296 795,16 грн.- заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, сума 149753,61 грн. - нарахована пеня та сума 32182,99грн.- три проценти річних)

Розгляд справи відкладався, у судових засіданнях оголошувались перерви та строк розгляду спору продовжувався відповідно до вимог ч.3 ст.69 ГПК України на підставі письмових заяв представників сторін для надання сторонам додаткового часу для можливості врегулювання спору у добровільному порядку.

Представником позивача в особі філії у даному судовому засіданні зазначено обставину щодо відсутності доказів врегулювання відповідачем з позивачем в особі філії спору по даній справі у добровільному порядку.

З огляду на викладене, представником позивача в особі філії позовні вимоги підтримано повністю, з посиланням на обставини, зазначені позивачем в особі філії у позовній заяві (а.с.3-4) та з посиланням на їх підтвердження долученими до позовної заяви документальними доказами. Зокрема, посилається на невиконання відповідачем в повному обсязі взятих на себе зобов”язань з Кредитного договору №59/3-07 від 30.10.2007р. (з внесеними змінами та доповненнями до нього) по сплаті основної суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірах та у строки, встановлені вищезазначеним Кредитним договором (з внесеними змінами та доповненнями до нього).

Представником відповідача у даному судовому засіданні також зазначено обставину щодо відсутності доказів врегулювання відповідачем з позивачем в особі філії спору по даній справі у добровільному порядку.

Представниками відповідача позовні вимоги заперечено з підстав, зазначених, як у відзиві від 24.01.2011р. на позовну заяву (а.с.36), так і у доповненні від 18.02.2011р. до відзиву на позовну заяву (а.с.75). Зокрема посилаються на ту обставину, що позивачем в особі філії не подано до матеріалів справи належних доказів у підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів за укладеним Кредитним договором №59/3-07 від 30.10.2007р. (з внесеними змінами та доповненнями до нього). Крім цього, на думку відповідача, відповідальність у вигляді трьох процентів річних відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, настає у випадку наявності у діях особи, якою допущено невиконання зобов"язань у встановлені строки, вини в цьому. Також зазначено ту обставину, що позивачем при нарахуванні пені не дотримано вимог ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України щодо строків нарахування пені та строків спеціальної позовної давності заявлення пені до стягнення.

У судове засідання 28.03.2011р. представником відповідача було подано до матеріалів справи письмове клопотання від 28.03.2011р. за №юр-39/11 (а.с.112-113), яким відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на умовах, викладених у п.1 прохальної частини даного клопотання. Як підставу для надання розстрочки, зокрема зазначає обставину щодо наявності важкого фінансового становища товариства, що зумовлено фінансово-економічною кризою та наявність статусу товариства, як сільськогосподарського підприємства, яке виробляє об”єкти державного цінового регулювання. З огляду на викладене, також відповідач просить суд звільнити його (відповідача) від сплати пені та трьох процентів річних.

З урахуванням заперечень, зазначених відповідачем у відзиві від 24.01.2011р. на позовну заяву та у доповненні від 18.02.2011р. до відзиву на позовну заяву, представником позивача в особі філії у листі від 21.01.2011р. (а.с.30) та у письмовому запереченні від 03.02.2011р. (а.с.63-64), зокрема зазначено обставину того, що доказами у підтвердження факту надання Банком відповідачеві кредиту є долучені до матеріалів справи розгорнуті витяги, як з відкритих кредитного так і відсоткового рахунків відповідача. Також посилається на обставини, зазначені Верховним судом України в узагальненні судової практики розгляду цивільних прав, які виникають з кредитних відносин, зокрема щодо правомірності заявлення до стягнення, при наявній заборгованості за кредитним договором - трьох процентів річних відповідно до вимог п.1 ст.1050 ЦК України, із застосуванням положень ст.625 ЦК України. Крім того, зазначає те, що при нарахуванні пені дотримано вимоги ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України щодо строків нарахування пені та строків спеціальної позовної давності заявлення до стягнення нарахованої суми пені.

У дане судове засідання представником позивача в особі філії подано до матеріалів справи письмове заперечення від 30.03.2011р., яким заперечено проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення суду. Зокрема посилається на обставину того, що у відповідача є наявна заборгованість перед позивачем в особі філії з зобов”язання по отриманому кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та її існування на протязі певного періоду, що не може бути підставою для надання відповідачеві розстрочки виконання рішення суду. Також зазначено обставину того, що до компетенції позивача в особі філії не віднесено питання щодо можливості погодження розстрочки або відстрочки виконання зобов”язання за Кредитним договором, в тому числі і за рішенням суду. Зазначено те, що дане питання відноситься до компетенції головного підприємства позивача (про можливість надання відповідачеві розстрочки виконання наявного зобов”язання за Кредитним договором (наявного зобов”язання по отриманому кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами) та яке на даному етапі розглядається головним підприємством позивача.

З урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів врегулювання між сторонами спору по даній справі у добровільному порядку, спір вирішується судом по суті у даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Позивачем в особі філії, на виконання умов Кредитного договору №59/3-07 від 30.10.2007р., з внесеними до нього змінами та доповненнями згідно Договору №1 від 20.03.2008р., Договору №2 від 14.05.2008р., Договору №3 від 01.10.2008р., Договору №4 від 22.10.2009р. (далі –Кредитний договір з внесеними змінами до нього, а.с.9-15), було надано відповідачеві, як Позичальнику, кредит у загальній сумі 1 985 539,32грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи розгорнутими витягами, як з відкритих кредитного так і відсоткового рахунків відповідача, та що також визнано представниками відповідача при розгляді судом даної справи.

Разом з тим, відповідачем не було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов”язання по поверненню отриманої суми кредиту у розмірах у строки, передбачені у графіку погашення сум кредиту, зазначеного п.2.2 р.2 Кредитного договору (з внесеними змінами та доповненнями до нього) та нарахованих відсотків у розмірі та у строки, передбачені п.3.1, п.3.4 р.3 вказаного Кредитного договору (з внесеними змінами та доповненнями до нього), у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем в особі філії наявна заборгованість за даним Кредитним договором (з внесеними змінами та доповненнями до нього) у сумі 1 985 539, 32грн. по кредиту та у сумі 296 795,16 грн. по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами, що підтверджується наявними у матеріалах справи розгорнутими розрахунками виникнення такої заборгованості (а.с.16-17) та банківськими витягами з відкритих кредитного так і відсоткового рахунків відповідача (а.с.18).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, обов’язок відповідача своєчасно оплачувати кредит у відповідності до графіку його погашення та нараховані проценти за отриманий кредит відповідно до умов Договору, є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в особі філії щодо стягнення з відповідача суми 1 985 539, 32грн. - простроченої заборгованості по кредиту та суми 296 795,16 грн. –наявної заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом, є такими, що відповідають чинному законодавству, належним чином позивачем в особі філії, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами та визнані представниками відповідача при розгляді судом даної справи, про що також зазначено у долученому до матеріалів справи письмовому клопотанні відповідача від 28.03.2011р. за №юр-39/11 (а.с.112-113), а тому позов, в даній частині позовних вимог, підлягає до задоволення та відповідно підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача в особі філії сума 1 985 539, 32грн.- простроченої заборгованості по кредиту та сума 296 795,16 грн. –заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.3 р.5 Кредитного договору (з внесеними змінами та доповненнями до нього) передбачено, що за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідачем було порушено зобов”язання щодо сплати в повному обсязі отриманих сум кредиту та нарахованих відсотків у розмірах та у строки, передбачені Кредитним договором (з внесеними змінами та доповненнями до нього), позивачем в особі філії, у відповідності до п. 5.3. р.5 даного Кредитного договору (з внесеними змінами та доповненнями до нього), нараховано відповідачеві пеню у загальній сумі 149753,61 грн., з якої сума 133 073,47грн. пені нарахованої на суму заборгованості по кредиту та сума 16 680,14грн. пені нарахованої на суму заборгованості по простроченим відсоткам.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи розгорнутих розрахунків нарахованих сум пені, як по кредиту, так і по відсотках (а.с.16-17), позивачем в особі філії вищезазначені суми пені нараховані по періоду виникнення кожної суми боргу з дотриманням вимог ч.6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування пені та вимог та ст. 258 ЦК України щодо строків спеціальної позовної давності заявлення пені до стягнення.

Слід зазначити, що вищевказані суми пені були нараховані з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяв у періоді наявності, як заборгованості по кредиту так і заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом, що також відповідає вимогам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .

Разом з тим, враховуючи господарсько-правовий статус підприємства відповідача, як сільськогосподарського товариства з сезонним характером діяльності по вирощуванню тваринницької продукції та з урахуванням того, що відповідно до вимог п.13.2.1 та п.15.4 Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України” - є суб”єктом кредитної субсидії, та отримувачем бюджетної тваринницької дотації, та з урахуванням тієї обставини, що у періоді 2010р. даним підприємством не було отримано жодної суми коштів у вигляді дотації з бюджету, як дотації на підтримку, як виробника тваринницької продукції, та з урахуванням інших обставин, що впливають на його майновий та фінансовий стан (збільшення витрат на придбання кормів, за рахунок їх (кормів) здорощання, зменшення продажної спроможності продукції тваринництва, у зв”язку з наявною фінансовою кризою тощо, що підтверджено долученими відповідачем до відзиву від 24.01.2011р. № юр-16/11 доказовими матеріалами), так і з урахуванням обставин, зазначених позивачем в особі філії в запереченні від 03.02.2011р. №07-04/153 на відзив на позов та з урахуванням інтересів сторін, суд на підставі норм ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України та відповідно до норми п. 3 ст. 83 ГПК України обмежує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача в особі філії - до 60 000, 00 грн.

Також, позивачем в особі філії заявлено до стягнення з відповідача суму 32 182,99грн. трьох процентів річних відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, яка складається з суми 28 698,63грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по кредиту та з суми 3 484,36грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по відсотках.

Слід зазначити, що вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України, зокрема передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позовна вимога в даній частині до задоволення не підлягає виходячи з наступного:

У даному випадку Кредитним договором, зокрема п.3.1 р.3 Кредитного договору (з внесеними змінами та доповненнями до нього) передбачено інший розмір процентів річних, як плати за користування кредитом, з якої і складається сума 296 795,16 грн. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом, які і задоволено судом, а тому застосовувати ще й стягнення передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних, немає підстав.

Також, не може бути взято до уваги посилання позивача в особі філії на вимоги ст.1050 ЦК України, як на підставу нарахування відповідачеві трьох процентів річних відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, з тих підстав, що відповідно до вимог п.1 ст.1050 ЦК України дана відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних, настає, як негативний наслідок для позичальника при несвоєчасному поверненні суми позики, тоді як в даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем в особі філії та відповідачем та які є предметом розгляду по даній справі виникли з Кредитного договору, як надання грошових коштів (кредиту) Позичальникові у розмірі та умовах, встановлених даним кредитним договором та які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України.

Вимогами п.2 ст.1054 ЦК України, передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, як було зазначено вище, положення параграфа 1 глави 71 ЦК України відносяться до договору позики, та відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних передбачена вимогами п.1 ст. 1050 ЦК України із застосуванням положень ст. 625 ЦК України , та підлягає застосуванню до позичальника, який своєчасно не повернув суму позики, тоді як, з огляду на вищевикладене та умов Кредитного договору №59/3-07 від 30.10.2007р. (з внесеними змінами та доповненнями до нього) - Банк надає позичальнику саме кредит, а не позику, а тому до кредитних відносин з даного Кредитного договору не можуть бути застосовані положення параграфу 1 глави 71 ЦК України та відповідно вимоги п.1 ст. 1050 ЦК України.

За таких обставин, в позові в частині заявленої до стягнення суми 32 182,99грн. трьох процентів річних, яка складається з суми 28 698,63грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по кредиту та з суми 3 484,36грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по відсотках, відмовити.

Відповідно до вимог п.6 ст. 83 ГПК України, суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, при наявності обставин, які можуть ускладнити виконання рішення або роблять неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи наявність вищевикладених обставин, зазначених судом щодо обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача в особі філії, суд, з урахуванням вимог п.6 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про часткове задоволення письмового клопотання відповідача від 28.03.2011р. за №юр-39/11 про розстрочку виконання рішення суду (а.с.112-113), та про можливість розстрочки виконання рішення суду в частині стягнутої загальної суми 2 342 334, 48 грн. (з якої сума 1 985 539, 32грн. - прострочена заборгованість по кредиту, сума 296 795,16 грн. –наявна заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом та частково сума 60 000, 00 грн.- пені) до 01.06.2012р., зі сплатою в такі строки: - суми 150 000, 00 грн. до 01.07.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.08.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.09.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.10.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.11.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.12.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.01.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.02.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.03.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.04.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.05.2012р.;

- суми 692 334, 48 грн. до 01.06.2012р..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача в особі філії та відповідно підлягає стягненню частково з відповідача на користь позивача в особі філії сума 23 411грн. часткового відшкодування витрат по оплаті держмита та сума 224грн. часткового відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 175, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 258, 509, 526, 615, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, 69 ч.3, 77, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Промінь” / Ужгородський район, с. Сюрте, код ЄДРПОУ 13591304, п/р 26001301204794 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163/ на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” /м. Ужгород, вул. Крилова, 10, код ЄДРПОУ 09312161, п/р 290909023 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163/ заборгованість у загальній сумі 2 342 334, 48 грн. (з якої сума 1 985 539, 32грн. - прострочена заборгованість по кредиту, сума 296 795,16 грн. – заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом та частково сума 60 000, 00 грн.- пені), розстрочивши виконання рішення в даній частині до 01.06.2012р., зі сплатою в такі строки:

- суми 150 000, 00 грн. до 01.07.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.08.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.09.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.10.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.11.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.12.2011р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.01.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.02.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.03.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.04.2012р.;

- суми 150 000, 00 грн. до 01.05.2012р.;

- суми 692 334, 48 грн. до 01.06.2012р..

Видати наказ.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Промінь” / Ужгородський район, с. Сюрте, код ЄДРПОУ 13591304, п/р 26001301204794 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163/ на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” /м. Ужгород, вул. Крилова, 10, код ЄДРПОУ 09312161, п/р 290909023 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163/ суму 23 411грн. часткового відшкодування витрат по оплаті держмита та суму 224грн. часткового відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. В іншій частині позову, відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Карпинець