Постанова № 14511911, 25.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2257/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Лазаренко У.І.,

за участю:

представників позивача - Пантелей О.Г., Шерстюк О.О.,

представника відповідача - Гоменюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станціїдо Відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції, третя особа - Державна інспекція з контролю за цінамипро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2011 року Новосанжарська районна санітарно-епідеміологічна станціязвернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції, третя особа - Державна інспекція з контролю за цінамипро визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 09.03.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що 09.03.2011 року постановою виконуючим обов'язки начальника ДВС Новосанжарського районного управління юстиції накладено арешт на кошти Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції, не врахувавши, що позивач є бюджетною установою, і рахунки, на які був накладений арешт, є рахунками, на яких обліковуються кошти захищених відповідно до ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу статей, зокрема, кошти, призначені на оплату праці працівникам, на обов'язкові платежі до бюджету, оплату за медичне страхування, страхування водіїв, послуги по охороні об'єктів тощо, тому на них не може бути накладений арешт, оскільки це призведе до зупинення роботи позивача, невиплати заробітної плати працівникам та інших негативних наслідків. У зв'язку з чим просили визнати протиправною і скасувати постанову від 09.03.2011 року в частині накладення арешту на рахунки №№ 35216007000063, 35221003000063, 37118901916122 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях зазначала, що відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчим документом звертається у першу чергу на кошти боржника, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.01.2011 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 15.12.2010 року, відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 23946493 з виконання виконавчого листа 2н-22/10/1670, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 13.12.2010 року, про стягнення з Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції в доход Державного бюджету економічні санкції у розмірі 31837,02 грн.

Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 20.01.2011 року.

03 лютого 2011 року від Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції на відповідачу надійшла заява № 206 від 02.02.2011 року з проханням відкласти провадження виконавчих дій у зв'язку з отриманням позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження лише 02.02.2011 року.

04 лютого 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій.

Крім того, 26 січня 2011 року відділом державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції до Новосанжарського відділення ПМ ДПІ було направлено запит № 281 про надання інформації стосовно рахунків Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції.

На вищевказаний запит відповідача Новосанжарське відділення Полтавської МДПІ Полтавської області 09.02.2011 року за № 22/29-020 надала інформацію стосовно відкритих рахунків у фінансових установах Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції (отримано відповідачем 18.02.2011 року, вхідний № 19/03-53).

09.03.2011 року виконуючим обов'язки начальника ДВС Новосанжарського районного управління юстиції Гоменюк О.О. винесено постанову про накладення арешту на кошти позивача у межах суми 31837,02 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих в Головному управлінні державного казначейства України в Полтавській області і належать Новосанжарській районній санітарно-епідеміологічній станції, згідно переліку рахунків, наданого Новосанжарським відділенням Полтавської МДПІ Полтавської області.

З даною постановою позивач не погодився та оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, від 21.04.1999, № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 6 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 52 Закону України “Про виконавче провадження” визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, відповідно до якого стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Державним виконавцем до 09.03.2011 р.(до моменту винесення постанови про накладення арешту), було вжито заходів щодо визначення рахунків, на які можливо накласти арешт з метою примусового виконання виконавчого провадження.

Крім того, державним виконавцем було надано строк для добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, а також відкладено провадження виконавчих дій у зв'язку з отриманням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження із запізненням.

Позивачем самостійно не було надано інформації про рахунки, на які можливо накласти арешт. Відповідач при винесенні постанови про накладення арешту мав інформацію про реєстраційні рахунки, що належать боржнику, лише надану органом державної податкової служби.

Також суд зазначає, що питання стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”від 09.07.2008, № 609, (надалі - Порядок).

Так, відповідно до п.2 Порядку рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.

А згідно пункту 3 цього Порядку безспірне списання - списання коштів бюджету, в тому числі з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що здійснюється органами Державного казначейства без згоди боржника на підставі визначених законом виконавчих документів державних органів.

Відповідно до п. 30 Порядку арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця (далі - постанова про арешт).

При цьому, згідно п. 32 Порядку постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт. Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку. Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін'юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню.

Відповідно до п. 34 вищевказаного Порядку орган Державного казначейства не пізніше робочого дня, що настає після надходження постанови про арешт, зупиняє операції на рахунках відкритих асигнувань за встановленими кодами економічної класифікації видатків бюджету (за рахунками спеціального фонду в частині власних надходжень - в межах загальної суми залишку на рахунку). Якщо у постанові про арешт не визначено код економічної класифікації видатків бюджету, орган Державного казначейства самостійно визначає код економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Так, судом встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції було направлено постанову про арешт коштів позивача від 09.03.2011 року Управлінню Державного казначейства в Новосанжарському районі.

Зазначену постанову було прийнято до виконання зазначеним управлінням та визначено код економічної класифікації видатків бюджету позивача, на який накладатиметься арешт, а саме - КЕКВ 1135, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа № 02-03/283 від 14.03.2011 року.

Зазначений КЕКВ 1135 згідно наявного в матеріалах справи тимчасового розпису Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції на 1 квартал 2011 року зазначений як "інші видатки".

Згідно пункту 37 Порядку якщо постанова про арешт приймається на забезпечення виконання рішення суду, що набрало законної сили, орган Державного казначейства здійснює накопичення відкритих асигнувань на рахунку загального та спеціального фонду бюджету за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету, а на рахунку спеціального фонду в частині власних надходжень - у межах загальної суми надходжень. Після зупинення операцій за встановленими кодами економічної класифікації видатків бюджету проведення операцій за іншими економічними кодами класифікації зазначених рахунків продовжується.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги посилання позивача на той факт, що винесенням державним виконавцем постанови про накладення арешту на всі рахунки позивача було фактично паралізовано рух коштів на цих рахунках, що призвело до негативних наслідків для позивача, оскільки, як було зазначено вище, визначення коду економічної класифікації видатків, на який накладається арешт, визначається органом Державного казначейства, що і було ним зроблено - визначено КЕКВ 1135, в межах якого і буде здійснюватися списання коштів. По іншим кодами економічної класифікації видатків бюджету проведення операцій по рахункам позивача згідно п. 37 Порядку повинно продовжуватися.

Враховуючи викладене, державний виконавець при винесенні постанови про накладення арешту не зобовязаний визначати рахунки та коди бюджетної класифікації, з яких необхідно провести списання по кожному окремому виду стягнень та виявляти наявність чи відсутність на них коштів захищених статей. А після прийняття до виконання постанови про накладення арешту вже виключно орган Державного казначейства здійснює списання коштів, в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”.

Крім того, ні Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”від 09.07.2008, № 609, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено заборону накладення арешту на рахунки, на яких знаходяться захищені статті бюджету.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 09.03.2011 року про накладення решту на кошти позивача у межах суми 31837,02 грн. винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, ґрунтується на вимогах Закону та прийнята з дотриманням порядку, встановленого для прийняття такого рішення.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись законом України "Про виконавче провадження", Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ”від 09.07.2008, № 609, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Новосанжарської районної санітарно-епідеміологічної станції до Відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції, третя особа - Державна інспекція з контролю за цінами про визнання протиправною і скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько