Постанова № 14511800, 28.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. справа № 2а/0570/894/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представника позивача Бородуліна С.В.

представника відповідача Авдан О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Максима” та ПП „Марис” за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2010 р., відповідачем 10.09.2010 р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000642301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59792 грн., з яких 43750 грн. основний платіж, 16042 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0000632301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 112502 грн., з яких 75001 грн. основний платіж, 37501 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками апеляційного узгодження податковим органом 19.11.2010 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000642301/1 та 0000632301/1 з аналогічними вимогами.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправними з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, виходячи з акту перевірки № 375/23-1/34027952 від 20.08.2010 р., є висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП „Максима” та ПП „Марис”. Позивач вказує, що угоди, укладені ним з вказаними підприємствами, виконані в повному обсязі, послуги, отримані позивачем від вказаних підприємств, використовувались у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності. Крім того, позивач зазначає, що факт порушення зазначеними підприємствами податкового законодавства, не свідчить про нікчемність угод.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0000642301/0, 0000642301/1, 0000632301/0, 0000632301/1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Максима” та ПП „Марис” за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2010 р., податковим органом було встановлено, що позивачем були укладені господарські договори із зазначеними підприємствами, але згідно відомостей, отриманих в ході проведення перевірок, ПП „Марис” та ПП „Максима” здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Підприємства не мають основних засобів, в штаті мають незначну кількість робітників, що свідчить про те, що у цих підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідач вказує, що правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків, отже, відсутній обєкт оподаткування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34027952, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08631991.

Відповідач Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Максима” та ПП „Марис” за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2010 р., за результатами якої був складений акт № 375/23-1/34027952 від 20.08.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП „Максима” за 3 квартал 2009 р. на 29167 грн., за 4 квартал 2009 р. на 14583 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 75001 грн., в тому числі по взаємовідносинам ПП „Максима” за липень 2009 р. на 11667 грн., за серпень 2009 р. на 11667 грн., за жовтень 2009 р. на 11667 грн., по взаємовідносинам з ПП „Марис” за червень 2009 р. на 40000 грн. (а.с. 13-16).

На підставі даного акту 10.09.2010 р. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000642301/0 про визначення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59792 грн., в тому числі за основним платежем 43750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16042 грн.; № 0000632301/0 про визначення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 112502 грн., в тому числі за основним платежем 75001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37501 грн. (а.с. 42-43).

За наслідками апеляційного узгодження податкових зобовязань відповідачем 19.11.2010 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000642301/1 та 0000632301/1 з аналогічними вимогами (а.с. 56, 58).

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” 17.05.2009 р. був укладений договір з ПП „Максима” щодо надання транспортних послуг, оформленню документів, перевезення, завантаження-розвантаження металопродукції. На виконання договору у червні-серпні та жовтні 2009 р. ПП „Максима” були надані транспортні послуги автокрану. Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом.

Так, надання транспортних послуг у червні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001009 від 30.06.2009 р. на загальну суму 120000 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000 грн. (а.с. 23), податковою накладною № 1009 від 30.06.2009 р., виданою ПП „Максима” позивачу на транспортні послуги автокрану за червень 2009 р. на суму 120000 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000 грн. (а.с. 27); надання транспортних послуг у липні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001433 від 29.07.2009 р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість 11666,67 грн. (а.с. 24), податковою накладною № 1433 від 29.07.2009 р., виданою ПП „Максима” позивачу на транспортні послуги автокрану за липень 2009 р. на суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість 11666,67 грн. (а.с. 28); надання транспортних послуг у серпні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001703 від 31.08.2009 р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість 11666,67 грн. (а.с. 25), податковою накладною № 1703 від 31.08.2009 р., виданою ПП „Максима” позивачу на транспортні послуги автокрану за серпень 2009 р. на суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість 11666,67 грн. (а.с. 29); надання транспортних послуг у жовтні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002260 від 29.10.2009 р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість 11666,67 грн. (а.с. 26), податковою накладною № 2260 від 29.10.2009 р., виданою ПП „Максима” позивачу на транспортні послуги автокрану за жовтень 2009 р. на суму 70000 грн., в тому числі податок на додану вартість 11666,67 грн. (а.с. 30).

Отримані від ПП „Максима” податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” 26.05.2009 р. був укладений договір з ПП „Марис” на виконання підрядних робіт (а.с. 31-32). На виконання договору у червні 2009 р. ПП „Марис” були виконані будівельні роботи на адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 5. Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом.

Так, виконання ремонтно-будівельних робіт у червні 2009 р. підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000678 від 30.06.2009 р. на загальну суму 240000 грн., в тому числі податок на додану вартість 40000 грн. (а.с. 34), податковою накладною № 678 від 30.06.2009 р., виданою ПП „Марис” позивачу на ремонтно-будівельні роботи за червень 2009 р. на суму 240000 грн., в тому числі податок на додану вартість 40000 грн. (а.с. 33), рахунком-фактурою № СФ-0000678 від 30.06.2009 р. (а.с. 35), локальним кошторисом на капремонт нежитлової будівлі по вул. Таганрогській, 5 (а.с. 36-40).

Отримана від ПП „Марис” податкова накладна відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідний податковий період.

Оплата позивачем за придбані у ПП „Максима” послуги за вказаним договором здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, про що свідчить банківська виписка про рух коштів по розрахунковому рахунку позивача (а.с. 125). Оплата позивачем за придбані послуги у ПП „Марис” здійснена шляхом заліку зустрічних вимог, про що свідчить лист позивача (а.с. 143).

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем послуги були придбані за нікчемними правочином з ПП „Максима” та ПП „Марис”.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” є оптова торгівля металопродукцією. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП „Максима”, за якою позивач придбав у цього підприємства транспортні послуги та послуги з завантаження-розвантаження металопродукції (транспортні послуги автокрану). В подальшому позивачем придбані транспортні послуги були використані у власній господарській діяльності, а саме, металопродукція була продана ПП „Марис”, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковою накладною, довіреністю на отримання товару (а.с. 139-142).

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що придбані позивачем у ПП „Марис” ремонтно-будівельні роботи з ремонту приміщення також повязані з господарською діяльністю, оскільки ці роботи проведені у звязку з поліпшенням основних фондів.

Так, пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати позивача з придбання транспортних послуг автокрану у ПП „Максима” та витрати, здійснені у звязку з придбання ремонтно-будівельних робіт у ПП „Марис”, є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також суд вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, локальний кошторис, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розрахунки позивача з ПП „Максима” та ПП „Марис” за придбані послуги здійснені шляхом перерахування безготівкових коштів.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують виконання договорів з ПП „Максима” та ПП „Марис”, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування у звязку з тим, що зазначені угоди мають ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що ПП „Максима” та ПП „Марис” не мають трудових ресурсів, не мають власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарські угоди, укладені позивачем з ПП „Марис” та ПП „Максима”, не спричинили реального настання правових наслідків. Відповідач при цьому вказує, що ПП „Максима” та ПП „Марис” не надали документи до перевірки, а тому вважає договори, укладені цими підприємствами з позивачем, нікчемними.

На час виконання договорів між ПП „Марис”, ПП „Максима” та ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” постачальники послуг ПП „Марис” та ПП „Максима” здійснювали господарську діяльність, не були визнані банкрутами, не були ліквідовані, були платниками податку на додану вартість, про що свідчать акти про результати позапланових невиїзних перевірок зазначених підприємств з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. № 287/23-1/33755625 від 29.06.2010 р. (ПП „Марис”) та № 299/23-1/32788492 від 30.06.2010 р. (ПП „Максима”) (а.с. 145-148, 151-160).

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ПП „Максима” та ПП „Марис” трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Судом встановлено, що, дійсно, ПП „Максима” та ПП „Марис” не були надані до перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. ДПІ у Іллічівському районі м. Донецька документи, про що свідчать вказані вище акти перевірок. Проте, з вказаних актів перевірки вбачається, що підприємствами було повідомлено податковий орган про неможливість надання первинних документів у звязку з їх вилученням податковою міліцією (ГВПМ ДП у м. Маріуполі).

Відтак, ПП „Максима” та ПП „Марис” не мали можливості надати відповідні первинні документи податковому органу до перевірки.

Крім того, суд вважає, що висновок податкового органу про нікчемність договорів, укладених між ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” та ПП „Максима” і ПП „Марис”, взагалі не підтверджений жодним доказом. Сам факт ненадання документів до перевірки контрагентом позивача не може свідчить про нікчемність правочинів.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість на 75001 грн., в тому числі по взаємовідносинам ПП „Максима” за липень 2009 р. на 11667 грн., за серпень 2009 р. на 11667 грн., за жовтень 2009 р. на 11667 грн., по взаємовідносинам з ПП „Марис” за червень 2009 р. на 40000 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем придбані роботи (послуги) за нікчемними правочинами з ПП „Марис” та ПП „Максима”.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” є оптова торгівля металопродукцією. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП „Максима”, за якою позивач придбав у цього підприємства транспортні послуги та послуги з завантаження-розвантаження металопродукції (транспортні послуги автокрану). В подальшому позивачем придбані транспортні послуги були використані у власній господарській діяльності, а саме, металопродукція була продана ПП „Марис”, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковою накладною, довіреністю на отримання товару.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що придбані позивачем у ПП „Марис” ремонтно-будівельні роботи з ремонту приміщення також повязані з господарською діяльністю, оскільки ці роботи проведені у звязку з поліпшенням основних фондів.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”, витрати позивача з придбання послуг (робіт) у ПП „Максима” та ПП „Марис” є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ПП „Максима” та ПП „Марис” позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь”.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання послуг (робіт) ТОВ „ПКФ „Азовпромсталь” була вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя № 0000642301/0 від 10.09.2010 р., № 0000642301/1 від 19.11.2010 р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59792 грн., в тому числі за основним платежем 43750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16042 грн.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя № 0000632301/0 від 10.09.2010 р., № 0000632301/1 від 19.11.2010 р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 112502 грн., в тому числі за основним платежем 75001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37501 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКФ „Азовпромсталь” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 4 квітня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.