Постанова № 14511801, 24.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2831/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представника позивача Стадника В.В.

представника відповідача Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „Донуглеторг” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Донуглеторг” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ПП „Фірма „Томъ” за вересень та жовтень 2009 р. відповідачем 22.09.2010 р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002352340/0/24641/10/23-313, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 65810 грн., та № 0002362340/0/24641/20/23-313, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 58552 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 21.10.2010 р. № 0002352340/1/26904/10/23-313 та № 0002362340/1/26905/20/23-313, від 18.11.2010 р. № 0002352340/2/29365/20/23-313 та № 0002362340/2/29364/20/23-313 з аналогічними вимогами.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправними з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, виходячи з акту перевірки № 6645/23-3/34384432 від 09.09.2010 р., є висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП „Фірма „Томъ”. Позивач вказує, що за угодою, укладеною позивачем з зазначеним підприємством, ПП „Фірма „Томъ” поставляє позивачу вугілля марки ГСШ (0-13). Поставка вугілля позивачу підтверджена первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними. Отримане вугілля позивачем в подальшому було використане в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності, а саме, було реалізовано ТОВ „Будівельна компанія „Глифада”.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0002352340/0/24641/10/23-313, 0002362340/0/24641/10/23-313, 0002352340/1/26904/10/23-313, 0002352340/1/26905/20/23-313, 0002352340/2/29365/10/23-313, 0002362340/2/29364/10/23-313.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питання правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ПП „Фірма „Томъ” за вересень та жовтень 2009 р. податковим органом було встановлено, що позивачем був укладений договір із зазначеним підприємством на поставку вугілля, але згідно відомостей, отриманих від ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, ПП „Фірма „Томъ” здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Підприємство не має основних засобів, в штаті має тільки двох робітників, що свідчить про те, що у ПП „Фірма „Томъ” відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробні активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідач вказує, що правочин не спричинив реального настання юридичних наслідків, отже, відсутній обєкт оподаткування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Приватне підприємство „Донуглеторг” зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 26.04.2006 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34384432, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07787532.

Відповідач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ПП „Донуглеторг” з питання правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ПП „Фірма „Томъ” за вересень та жовтень 2009 р., за результатами якої був складений акт № 6645/23-3/34384432 від 09.09.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ПП „Донуглеторг” вимог п. 1.31 ст. 1, пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 48794 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 р. (вересень 2009 р.) в сумі 23780 грн., 4 квартал 2009 р. (жовтень 2009 р.) в сумі 25014 грн.; п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 39035 грн., в тому числі за вересень 2009 р. на 19024 грн., за жовтень 2009 р. на 20011 грн. (а.с. 18-29).

На підставі даного акту 22.09.2010 р. ДПІ у Київському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002352340/0/24641/10/23-313 про визначення ПП „Донуглеторг” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 65810 грн., в тому числі за основним платежем 48794 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17016 грн.; № 0002362340/0/24641/10/23-313 про визначення ПП „Донуглеторг” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 58552,50 грн., в тому числі за основним платежем 39035 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19517,50 грн. (а.с. 30, 31).

За наслідками апеляційного узгодження податкових зобовязань відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 21.10.2010 р. № 0002352340/1/26904/10/23-313 та № 0002362340/1/26905/20/23-313, від 18.11.2010 р. № 0002352340/2/29365/20/23-313 та № 0002362340/2/29364/20/23-313 з аналогічними вимогами (а.с. 36-37, 46-47).

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП „Донуглеторг” в усній формі був укладений договір з ПП „Фірма „Томъ” на поставку вугілля марки ГСШ (0-13). На виконання договору у вересні та жовтні 2009 р. були здійсненні поставки вказаного товару. Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом.

Так, поставка вугілля у вересні 2009 р. підтверджена видатковою накладною № 221 від 21.09.2009 р., виданою ПП „Фірма „Томъ” позивачу на товар вугілля марки ГСШ (0-13) на суму 114145,11 грн., в тому числі податок на додану вартість 19024,19 грн., податковою накладною № 221, виданою позивачу 21.09.2009 р. ПП „Фірма „Томъ” на поставку вугілля марки ГСШ (0-13) на суму 114145,11 грн., в тому числі податок на додану вартість - 19024,19 грн., квитанцією при приймання вантажу залізницею № 51747320, посвідченням про якість вугілля, листами підприємств-відправників вугілля, в яких зазначено, що власником вугілля, яке перевозилось за залізничною квитанцією № 51747320 у вагонах №№ 67912287, 60494044, 60923307, 67677906, є позивач (а.с. 54-60).

Поставка вугілля у жовтні 2009 р. підтверджена видатковою накладною № 280 від 07.10.2009 р., виданою ПП „Фірма „Томъ” позивачу на товар вугілля марки ГСШ (0-13) на суму 120064,28 грн., в тому числі податок на додану вартість 20010,71 грн., податковою накладною № 280, виданою позивачу 07.10.2009 р. ПП „Фірма „Томъ” на поставку вугілля марки ГСШ (0-13) на суму 120064,28 грн., в тому числі податок на додану вартість - 20010,71 грн., квитанцією при приймання вантажу залізницею № 51747517, посвідченням про якість вугілля, листами підприємств-відправників вугілля, в яких зазначено, що власником вугілля, яке перевозилось за залізничною квитанцією № 51747517 у вагонах №№ 66177171, 67145367, 65520116, 65363269, є позивач (а.с. 61-66).

Отримані від ПП „Фірма „Томъ” податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

Оприбуткування позивачем отриманого від ПП „Фірма „Томъ” товару підтверджується карткою рахунку 631 за період з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р., а також оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 69-70).

Оплата позивачем за придбане вугілля здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується виписками про рух коштів по банківському рахунку позивача (а.с. 71-79).

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ПП „Донуглеторг” вимог п. 1.31 ст. 1, пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем товар був придбаний за нікчемний правочином з ПП „Фірма „Томъ”.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому суд зауважує, що дана редакція Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” взагалі не містить підпункту 5.1.1 п. 5.1 ст. 5. Відтак, податковим органом встановлені порушення приписів Закону, яких взагалі не існувало.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП „Донуглеторг” є оптова торгівля. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП „Фірма „Томъ”, за якою позивач придбав у цього підприємства вугілля марки ГСШ. В подальшому позивачем придбане вугілля було продане ТОВ „Будівельна компанія „Глифада” за договором № 3/09 від 05.01.2009 р., про що свідчать досліджені судом первинні документи специфікації, видаткові накладні № РН-0000108 від 06.10.2009 р., № РН-0000091 від 17.09.2009 р., відомості про отримання оплати за продане вугілля, акт звірки (а.с. 68, 71-79).

Виконання умов договорів з ПП „Фірма „Томъ” з придбання вугілля та з ТОВ „Будівельна компанія „Глифада” з продажу раніше придбаного вугілля підтверджується також тим, що 26.05.2009 р. позивачем був укладений договір № Э-26/05/09 з ТОВ „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс”, за умовами якого остання організує виконання транспортно-експедиційних послуг, повязаних з перевезенням вантажів. Факт отримання позивачем послуг від ТОВ „Транспортно-експедиційна компанія „Енерготранс” підтверджується дослідженими в судовому засіданні рахунками-накладними та актами надання експедиційних послуг за вересень та жовтень 2009 р. (а.с. 90-96).

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати позивача з придбання вугілля у ПП „Фірма „Томъ” у вересні та жовтні 2009 р. є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також суд вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, квитанції при приймання вантажу на маршрут або групу вагонів (залізничні накладні), складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розрахунки позивача з ПП „Фірма „Томъ” за придбаний товар здійснені шляхом перерахування безготівкових коштів.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договору з ПП „Фірма „Томъ”, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угода з поставки вугілля має ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що ПП „Фірма „Томъ” не має трудових ресурсів (в штаті підприємства значиться два працівника), не має власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарська угода, укладена позивачем з ПП „Фірма „Томъ”, не спричинила реального настання правових наслідків.

На час виконання договору поставки між ПП „Фірма „Томъ” та ПП „Донуглеторг” (вересень та жовтень 2009 р.) постачальник вугілля ПП „Фірма „Томъ” здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість.

Суд приходить до такого висновку, виходячи з того, що податковим органом не надано суду доказів протилежного.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ПП „Фірма „Томъ” трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини. Судом встановлено, що спірна угода на поставку вугілля була укладена позивачем з ПП „Фірма „Томъ” в усній формі.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час здійснення спірних господарських операцій, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 цього кодексу у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено ч. 1 ст. 218 цього кодексу, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки законом прямо не передбачена недійсність правочину при недодержанні сторонами письмової форми, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для висновку про недійсність правочину, укладеному між позивачем та ПП „Фірма „Томъ”.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ПП „Донуглеторг” вимог п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість за вересень 2009 р. на 19024 грн., за жовтень 2009 р. на 20011 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем придбаний товар (вугілля) за нікчемним правочином з ПП „Фірма „Томъ”.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, судом встановлено, що основним видом діяльності ПП „Донуглеторг” є оптова торгівля. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ПП „Фірма „Томъ”, за якою позивач придбав у цього підприємства вугілля марки ГСШ. В подальшому позивачем придбане вугілля було продане ТОВ „Будівельна компанія „Глифада” за договором № 3/09 від 05.01.2009 р., про що свідчать досліджені судом первинні документи видаткові накладні № РН-0000091 від 17.09.2009 р. та № РН-0000108 від 06.10.2009 р., специфікації, акт звірки, відомості про отримання оплати за продане вугілля.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”, витрати позивача з придбання вугілля у ПП „Фірма „Томъ” є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ПП „Фірма „Томъ” позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ПП „Донуглеторг”.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання вугілля ПП „Донуглеторг” була вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства „Донуглеторг” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0002352340/0/24641/10/23-313 від 22.09.2010 р., № 0002352340/1/26904/10/23-313 від 21.10.2010 р., № 0002352340/2/29365/10/23-313 від 18.11.2010 р. про визначення Приватному підприємству „Донуглеторг” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 65810 грн., в тому числі за основним платежем 48794 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17016 грн.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0002362340/0/24641/10/23-313 від 22.09.2010 р., № 0002362340/1/26905/10/23-313 від 21.10.2010 р., № 0002362340/2/29364/10/23-313 від 18.11.2010 р. про визначення Приватному підприємству „Донуглеторг” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 58552,50 грн., в тому числі за основним платежем 39035 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19517,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Донуглеторг” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 29 березня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.