Ухвала суду № 14436276, 10.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16819/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" березня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-16819/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Степанюка А.Г.,

при секретарі Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Колімфо»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колімфо»до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в м.Києві про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки, скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача було проведено перевірку кафе, що знаходиться за адресою м. Київ, Гідропарк, о. Долобецький, пляж «Венеціанський», к. 10, за результатами якої складено акт № 0516/01/31065136 від 06.08.2010 року. Згідно висновків вказаного акта, позивачем було порушено вимоги ст. 11, 15, 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі Закон № 481/95, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях, які не внесені до Єдиного Державного Реєстру, зберігання алкогольних напоїв для подальшої реалізації без марок акцизного збору та відсутність у приміщенні, що використовується позивачем, обладнаних місць для куріння та наочної інформації про обмеження споживання тютюновими виробами.

Внаслідок висновків вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 17.08.2010 року № 261939/32-330/1137, № 261939/32-330/1138 та № 261939/32-330/1139, якими позивачу нараховано штраф у розмірі 3400, 00 грн., 1700, 00 грн. та 5920,00 грн. відповідно.

У відповідності до ст. 16 Закону № 481/95, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з постановою КМ України від 14 листопада 2000 року № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»відповідача визначено як орган , який видає ліцензії на роздрібну торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі Закон № 509, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Частиною 6 ст. 11-1 вказаного Закону передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ч.7 ст. 11-1 Закону № 509, позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Співставляючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку, що всі перевірки щодо дотримання норм Закону № 481/95 є позаплановими.

Законність проведення перевірки підтверджується направленням на перевірку № 32-01/565 від 05.08.2010 року та наказом начальника відповідача від 05.08.2010 року № 612, які були пред`явлені позивачу під час перевірки.

У відповідності до абз 3 ч.4 ст. 11 Закону № 481/95, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Як свідчать матеріали перевірки, позивач зберігав алкогольні напої без марок акцизного збору встановленого зразка.

У відповідності до п. 19 постанови КМ України «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 23 квітня 2003 року № 567, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції.

Пунктом 20 вказаної постанови визначено, що марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного збору, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих ставок акцизного збору, міцності продукції та місткості тари.

У відповідності до абз. 15 ст. 17 Закону № 481/95, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору в розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Оскільки вартість залишку алкогольних напоїв, які знаходились у позивача без маркування акцизними марками невстановленого зразка не перевищувала 1700, 00 грн, колегія суддів погоджується з розміром штрафних санкцій, визначеним рішенням про застосування штрафних санкцій від 17.08.2010 року № 261939/32-330/1138.

У відповідності до ч.9 ст. 15-2 Закону № 481/95, «Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".»

У відповідності до ст. 17 Закону № 481/95, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, в сумі 3400 гривень.

Враховуючи відсутність обладнаних місць для куріння у закладі громадського харчування позивача, колегія суддів погоджується х нарахованою йому сумою штрафу, згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 17.08.2010 року № 261939/32-330/1137.

Крім того, перевіряючими було встановлено, що позивач зберігав алкогольні напої не у місці, яке зареєстровано у ЄДР місць зберігання алкогольних напоїв.

У відповідності до ч. 33 ст. 15 Закону № 481/95, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Позивачем було отримано довідку серії АП № 094554 на внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру, а саме приміщення площею 70, 4 кв.м за адресою м. Київ, Гідропарк, о. Долобецький, пляж «Венеціанський», к. 10., проте алкогольні напої на загальну суму 5920, 00 грн зберігались поза межами вказаного місця.

Відповідно до абз. 11 ч.2 ст. 17 Закону № 481/95, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Таким чином, відповідачем було правомірно донараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 5920, 00 грн. за рішенням про застосування фінансових санкцій від 17.08.2010 року № 261939/32-330/1139.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колімфо» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 15.03.2011 року