Ухвала суду № 14436187, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8938/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Погорілій О.М., Гринчуку В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Чексіл-Автосервіс»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 р. адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Чексіл-Автосервіс»до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ВАТ «Чексіл-Автосервіс»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001352320/0 від 23.03.2009 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємств в сумі 103174 грн., в тому числі 9383 грн. за основним платежем та 93791 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати назване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору № 19 від 01.01.2007 р. ЗАТ «Чексіл-Автосервіс»здавало в оренду закритому акціонерному товариству «КСК «Чексіл»обєкт 1 групи основних фондів (компресорну станцію інв. №38501). Обєкт оренди було повернуто позивачеві та виведено з експлуатації наказом голови правління ЗАТ «Чексіл-Автосервіс»№ 107/1 від 01.11.2007 р. у звязку з реконструкцією компресорної станції під газову котельню.

Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 03.01.2008 р. позивачем прийнято в експлуатацію обєкт «Котельня»балансовою вартістю 2 630719 грн. 44 коп.

Згідно змін та доповнень до договору оренди № 7 від 03.01.2008 р. та акту прийому-передачі позивач передав котельню в оренду ЗАТ «КСК «Чексіл».

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 29.07.2008 р. затверджено рішенням Чернігівського міськвиконкому № 233 від 18.08.2008 р.

У період з 16.02.2009 р. по 06.03.2009 р. ДПІ у м. Чернігові проведено планову виїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Чексіл-Автосервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт № 166/23/14252165 від 12.03.2009 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження валових витрат на суму 995774 грн. 44 коп., в тому числі за ІІІ квартал 2008 р. на 234323 грн. 62 коп. та завищення суми амортизаційних відрахувань на 130574 грн., що відбулося в результаті збільшення в І кварталі 2008 р. балансової вартості 1 групи основних фондів за рахунок обєкта «Котельня», який був введений в експлуатацію лише 18.08.2008 р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001352320/0 від 23.03.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 103 174 грн., в тому числі 9 383 грн. за основним платежем та 93791 грн. за штрафними санкціями.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 8.4.5 ст. 8 Закону № 334/94-ВР у разі виведення з експлуатації окремого обєкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого обєкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. Зворотне введення таких обєктів до складу основних фондів здійснюється у порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті.

Згідно підпункту 8.4.2. пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що повязані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Підпунктом «б»підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. № 2755-VI) передбачений обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 названого Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до моменту введення в експлуатацію обєкта «Котельня»амортизаційні відрахування позивачем не повинні нараховуватися, а відтак відповідачем правомірно зменшено суму таких відрахувань, визначено зобовязання із сплати податку на прибуток та застосовано штрафні санкції.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження апелянта про те, що закінчений будівництвом обєкт був введений в експлуатацію наказом керівника підприємства є помилковим.

Відповідно до пункту 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243 (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 р. № 923) датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього обєкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Чексіл-Автосервіс»залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 лютого 2011 р.