Ухвала суду № 14436192, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/240 (2-а-4173/08) Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Погорілій О.М., Гринчуку В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2009 р. у справі за адміністративним Українського головного орендного державного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва «Укрбудрозвідування»до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Українське головне орендне державне підприємство по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва «Укрбудрозвідування»(надалі за текстом «ОДП «Укрбудрозвідування») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001002302/0 від 25.01.2008 р., яким йому визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в сумі 160654 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000992302/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 148635 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2009 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 1992 р. між позивачем та Державним комітетом України у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища укладено договір оренди за умовами якого ОДП «Укрбудрозвідування»прийняло у платне користування цілісний майновий комплекс, розташований по бульв. Лесі України, 26 в м. Києві, на строк до 31.12.2005 р.

Додатковими угодами № 139 від 27.12.1993 р. та № 3123 від 11.05.2006 р., підписаними від імені орендодавця регіональним відділенням Фонду державна майна України по м. Києву як правонаступником за договором, строк дії договору оренди продовжено до 11.05.2011 р.

У період з 20.11.2007 р. по 29.12.2007 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності ОДП «Укрбудрозвідування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.

Результати перевірки оформлено актом № 8/23-2/02497737 від 12.01.2008 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок нарахування амортизаційних відрахувань на поліпшення орендованих основних фондів та віднесення до складу валових витрат і податкового кредиту витрат, повязаних з поліпшенням орендованих основних фондів, а також витрат на придбання основних засобів за рахунок амортизаційних відрахувань нарахованих на орендовані основні фонди.

На думку податкового органу такі дії платника податку є неправомірними, оскільки за умовами договору від 28 січня 1992 р. та додаткових угод до нього передача майна в оренду не призводить до переходу права власності на це майно і всі поліпшення, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави, а відтак позивач не здійснював витрат з придбання або виготовлення державного майна.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001002302/0 від 25.01.2008 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в сумі 160 654 грн., в тому числі 110 027 грн. за основним платежем та 50 627 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000992302/0 від 25.01.2008 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 148 635 грн., в тому числі 99 090 грн. за основним платежем та 49 545 за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 р. (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. № 2755-VI), (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат віднесено суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

Згідно підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Механізми амортизації основних фондів регламентовано ст. ст. 8 та 9 Закону №334/94-ВР.

Зокрема, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначає «амортизацію»основних фондів і нематеріальних активів, як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Пункт 1.18 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачає, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Частиною 2 статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII встановлено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.

При цьому частиною 3 названої статті Закону визначено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, амортизація основних фондів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, є ідентичною до амортизації власних основних фондів.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на поліпшення орендованих основних фондів, віднесення витрат, повязаних з поліпшенням орендованих основних фондів, до складу валових та включення до складу податкового кредиту витрат на відновлення орендованих основних фондів і придбання основних засобів за рахунок амортизаційних відрахувань нарахованих на ці фонди

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують, а твердження скаржника про те, що положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть застосовуватись до спірних правовідносин оскільки він не є законом про оподаткування, колегія суддів знаходить помилковим.

Названа вище норма (п. 1.18) Закону № 334/94-ВР є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Ця норма не скасована і підлягає застосуванню, а відтак правовідносини, які виникають при оподаткуванні операцій з оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, повинні розглядатися у системному звязку як положень законодавства про оподаткування, так і законодавства, що регулює правовідносини в сфері оренди державного та комунального майна.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2009 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 лютого 2011 р.