Постанова № 14435341, 15.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 16515/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Демського В.Ю.,

відповідача - Кучеренко О.П., Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Промметсплав", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.12.2010р. № 0004952305/0 про визначення ТОВ "Промметсплав" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1394650,00грн. (в т.ч. 929767,00грн.-основний платіж, 464883,50грн.-штрафні санкції).

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова в наданих суду письмових запереченнях проти позову та її представники в судовому засіданні виклали власну позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали з посиланням на висновки акту перевірки, вважають, що факти неподання декларацій по ПДВ або не відображення податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ "Промметсплав" підприємствами ТОВ "Ректон сервіс", ТОВ "Енерготехнотрейд", ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ" у податкових деклараціях свідчать про відсутність обєкту оподаткування який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій. Угода укладена між ТОВ "Евербест" та ПП "Полімет" не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною, а оскільки ПП "Полімет" в подальшому реалізувало товар отриманий від ТОВ "Евербест" позивачу, то ТОВ "Промметсплав" в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168 завищило податковий кредит на суму 53608 грн.

Вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні по справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач, ТОВ "Промметсплав", набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи шляхом державної реєстрації виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.06.1998р., про що здійснено запис № 14801200000015230 та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Позивач, як платник податків, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28281895, виданого 14.07.1999року.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження органів державної податкової служби та способи їх реалізації регламентується Законом України «Про державну податкову службу в Україні», статтею 11-1 якого визначені підстави та порядок проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Так, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова згідно направлення від 24.09.2010року №1252 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Промметсплав" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р.

Посадові особи підприємства за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 368, 30 вересня 2010року о 11:20 були відсутні. Про що було складено акт неможливості вручення заправлення на перевірку від 30.09.2010 року №7235/2305/25611992, акт неможливості розпочати перевірку від 30.09.2010 року №7236/2305/25611992.

До ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надійшов лист від ТОВ «Промметсплав»№256 від 03.09.2010року, в якому повідомлено, що директор та головний бухгалтер до 14.10.2010 знаходитимуться у тарифних відпустках.

Перевірка проводилась з 18.10.2010 по 13.12.2010 року.

Перевірку було призупинено відповідно до наказу від 18.11.2010 року № 1421 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про зупинення перевірки, копію якого вручено 18.11.2010 року головному бухгалтеру ТОВ «Промметсплав».

Перевірку поновлено з 13.12.2010року відповідно до наказу від 10.12.2010 року № 1572 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про поновлення перевірки, копію якого вручено 10.12.2010року головному бухгалтеру ТОВ «Промметсплав»

За результатами проведеної перевірки відповідачем 16.12.2010р. складено акт № 13200/2305/25611992, яким встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 929767,00грн. (у т.ч. у травні 2009року на суму 176337грн.; у червні 2009року на суму 62829грн.; у липні 2009року на суму 102465грн.; у січні 2010року на суму 187368грн.; у лютому 2010року на суму 68689грн.; у березні 2010року на суму 284954грн., у червні 2010року на суму 47125грн.)

На підставі висновків акту перевірки від 16.12.2010р. № 13200/2305/25611992 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 22.12.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004952305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1394650,50 грн., з яких 929767 грн. основний платіж та 464883,50 грн. штрафна (фінансова) санкція. Податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010р. №0004952305/0 за процедурою оскарження рішень контролюючих органів, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем не оскаржувалось.

Згідно наданих позивачем копій договорів, судом встановлено, що позивачем були укладені договори з наступними постачальниками: ТОВ "Ректон сервіс", ТОВ "Енерготехнотрейд", ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ", ПП "Полімет".

Так, між позивачем та ТОВ "Ректон Сервіс" укладено договір поставки № 02/01-08 від 10.01.2008року на придбання лому алюмінієвого та додаткові угоди № 1,2 від 30.12.2009року.

Також ТОВ "Ректон Сервіс" були виконані роботи з сортування, очистки, переробки, завантаження та розвантаження кольорового металу. Вказані послуги отримані позивачем у повному обсязі та без зауважень, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 01/12У-09/2 від 28.02.2010року.

На виконання умов вказаного договору та акту ТОВ "Ректон сервіс" видані податкові накладні: № 1140 від 14.01.2010р. на суму 361265,64 грн. у т.ч. ПДВ 6021094грн., № 1221 від 22.01.2010року на суму 374794,08грн. у т.ч. ПДВ 6246568грн., № 1200 від 20.01.2010року на суму 388148,52грн. у т.ч. ПДВ 6469142грн., № 1282 від 28.02.2010року на суму 282750,00грн. у т.ч. ПДВ 47125,00грн., № 3251 від 25.03.2010року на суму 493985,69грн. у т.ч. ПДВ 82330,95грн., № 3252 від 26.03.2010року на суму 460385,74грн. у т.ч. ПДВ 76730,96грн., № 3262 від 31.03.2010року на суму 971389,86грн. у т.ч. ПДВ 161898,31грн.

Виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними: № 1140 від 14.01.2010р., № 1221 від 22.01.2010року, № 1200 від 20.01.2010року, № 1282 від 28.02.2010року, № 3251 від 25.03.2010року, № 3252 від 26.03.2010року, № 3262 від 31.03.2010року.

Вказані роботи та послуги сплачені позивачем в повному обсязі, згідно платіжних доручень: № 1022 від 14.01.2010 р. на суму 217250.00 грн., № 1023 від 14.01.2010 р. на суму 282750.00 грн., № 1037 від 20.01.2010 р. на суму 227 851.00 грн., № 1038 від 20.01.2010 р. на суму 242149.00 грн., № 1043 від 26.01.2010 р. на суму 285000.00 грн., № 1179 від 25.02.2010 р. на суму 282750.00 грн., № 1120 від 25.02.2010 р. на суму 217250.00 грн., № 1147 від 10.03.2010 р. на суму 195840.00 грн., № 1148 від 10.03.2010 р. на суму 219160.00 грн., № 1150 від 10.03.2010 р. на суму 100000.00грн., № 1186 від 25.03.2010 р. на суму 330000.00 грн., № 1196 від 30.03.2010 р. на суму 218752.00 грн., № 1197 від 30.03.2010 р. на суму 181248.00 грн., № 1121 від 07.04.2010 р. на суму 258789.00 грн., № 1222 від 07.04.2010 р. на суму 241211.00 грн.

Також, позивачем з ТОВ "Енерготехнотрейд" укладений договір № 05/03п-09 від 02.03.2009року на поставку алюмінієвих радіаторів.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у виписаних на адресу позивача ТОВ "Енерготехнотрейд" податкових та видаткових накладних: № 5042 від 04.05.2009р на суму 248782,03 грн., № 5071 від 07.05.2009 р. на суму 248346,97 грн., № 5180 від 18.05.2009р. на суму 279212,50 грн., № 5211 від 21.05.2009 р. на суму 281681.74 грн., № 6182 від 18.06.2009 р. на суму 255882,91 грн., № 6300 від 30.06.2009 р. на суму 121093.85 грн., № 7155 від 15.07.2009 р. на суму 293 140.00 грн.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 401 від 15.05.2009 р. на суму 180000,00 грн., № 408 від 20.05.2009 р. на суму 105000.00 грн., № 409 від 20.05.2009 р. на суму 40000,00 грн., № 418 від 25.05.2009 р. на суму 350000.00 грн., № 441 від 04.06.2009 р. на суму 200000,00 грн., № 437 від 01.06.2009 р. на суму 250000.00 грн., №473 від 23.06.2009 р. на суму 160000,00 грн., № 479 від 30.06.2009 р. на суму 150000.00 грн., № 520 від 20.07.2009 р. на суму 255882,91 грн., № 521 від 20.07.2009 р. на суму 131093.85 грн., № 522 від 20.07.2009 р. на суму 163023,24 грн.

02.12.2009р. позивач уклав договір №02/12-9 з ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ" на придбання лому кольорових металів.

На адресу покупця були виписані податкові накладні: №32 від 22.02.2010р., №26 від 05.02.2010р.

Факт придбання продукції підтверджується видатковими накладними: №РН-034 від 05.02.2010року, РН-040 від 22.02.2010року.

Оплата товару здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №1062 від 08.02.2010року, №1113 від 23.02.2010року.

Між позивачем та ПП "Полімет" укладено договір поставки № 09/06 від 26.01.2009року на придбання брухту алюмінію.

З наданих до суду документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у видаткових накладних: №РН-0000185 від 27.07.2009року на сум 156337,00 грн., № РН-00000186 від 28.07.2009року на суму 165312,00грн. та податкових накладних: №191 від 27.07.2009року, № 192 від 28.07.2009року.

Оплата позивачем за придбаний товар здійснена у повному обсязі, згідно платіжних доручень: № 537 від 27.07.2009року та № 5 від 29.07.2009року.

Доставка продукції на складські приміщення позивача в межах виконання перелічених угод позивача з вказаними контрагентами відбувалася транспортом ФОП ОСОБА_4, ПП КОМ-ПОА, ПП ОСОБА_5, ТОВ ЗЕТТА-ФІН, що підтверджуються договором перевезення від 09.01.2009року, актами виконаних робіт від 04.05.2009р., 07.05.2009р., 18.05.2009р., 21.05.2009р., 18.06.2009р., 30.06.2009р., 15.07.2009р., та товарно-транспортними накладними (Т.1, а.с. 173-203) та доставлялась на адресу складських приміщень позивача, що підтверджено складськими накладними (Т.1 а.с. 204-214).

За перевіряємий період підприємство займало офісні та виробничі приміщення, які використовувало для ведення власної господарської діяльності, за адресою: м. Харків, вул. Залютинська,6, на підставі договорів оренди з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області №2006-н від 28.11.2005 р. (додаткова угода №2 від 24.10.2010 р.), №2007-н від 28.11.2005 р. (додаткова угода №2 від 24.10.2010 р.)

Також, позивач винаймав у ДП МОУ "Харківський механічний завод" обладнання для переробки брухту кольорових металів у відповідності до договору оренди обладнання №15/07 від 29.07.2005 р.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства повязують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті планової виїзної перевірки від 16.12.2010р. №13200/2305/25611992 зазначено про недотримання позивачем умови для виникнення права на податковий кредит, якою є виникнення обєкту оподаткування податком на додану вартість. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що відповідно до інформації отриманої від інших податкових органів та баз даних ДПС декларації з податку на додану вартість ТОВ "Ректон Сервіс", ТОВ "Енерготехнотрейд", ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ" за період з травня по червень 2010р. в якості податкової звітності не визнані, або декларації з ПДВ до податкових органів не надані, або в деклараціях з ПДВ відсутнє податкове зобов'язання по контрагенту ТОВ "Промметсплав", вказані контрагенти позивача відсутні за юридичною адресою. Крім того, за висновками акту перевірки про недотримання позивачем умов формування податкового кредиту свідчать відомості ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт документальної перевірки ПП "Полімет" від 22.09.2010р.), яким встановлено, що ПП "Полімет" безпідставно задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з нікчемністю договору №09/11-1 від 02.02.2009р. укладеного між ТОВ "Евербест" та ПП "Полімет", оскільки товар отриманий ПП "Полімет" в подальшому був відпущений ТОВ "Промметсплав".

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

За змістом ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, а тому висновок про відсутність обєкту оподаткування може мати місце лише у випадку надання достовірних доказів щодо відсутності операцій з поставки товарів та послуг, які Законом України «Про податок на додану вартість»визначені в якості обєкту оподаткування.

Суд звертає увагу, що відповідачем таких доказів не надано. Крім того, положення Закону України «Про податок на додану вартість»не містять в якості обовязкової умови для формування податкового кредиту факт декларування постачальником товарів та послуг сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, як не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця (замовника) від подання звітності з відображенням сум податкових зобовязань постачальником. Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам лише факт незнаходження за місцезнаходженням контрагентів позивача не є безумовним свідченням нікчемності всіх укладених ними угод, як не є свідченням відсутності обєкту оподаткування та відсутності права на податковий кредит по взаємовідносинам з такими контрагентами.

Факт неподання платником податків податкової звітності положення п.п. 4.2.2 п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків з бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, повязують лише з обовязком органу державної податкової служби, як контролюючого, самостійно визначити суму податкового зобовязання такого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Висування будь-яких умов для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Однак, разом з цим суд зазначає, що відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи контрагентів позивача за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Детальний аналіз наявних в матеріалах справи угод позивача з контрагентами свідчить, що їх умови не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, підстав для висновку про нікчемність досліджених угод судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано склад податкового кредиту по податку на додану вартість, відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості, які визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, що не заперечується відповідачем.

ДПІ Дзержинського району м. Харкова обставини здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростувала, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ "Ректон сервіс", ТОВ "Енерготехнотрейд", ТОВ "ЗТД "АЗОЦМ", ПП "Полімет" суд не знаходить.

Стосовно посилання відповідача на порушення ТОВ «Промметсплав»п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит у липні 2009 року на суму 53608 грн., оскільки позивачем придбано товар у ПП «Полімет», який в свою чергу отримав товар від ТОВ «Евербест», угоди між якими визнані податковим органом нікчемними в силу приписів норм ч. 2ст. 228, ст. 216 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По - перше, зазначені правовідносини не можуть впливати на формування податкового кредиту позивача, оскільки він не є їх учасником.

По - друге, позивачем до матеріалів справи приєднані документи в підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Полімет», а саме: видаткові накладні: №РН-0000185 від 27.07.2009року на сум 156337,00 грн., № РН-00000186 від 28.07.2009року на суму 165312,00грн. та податкові накладні №191 від 27.07.2009року, № 192 від 28.07.2009року.

Крім того, відповідачем до суду не надано жодного доказу того, що відпущений ПП "Полімет" на адресу ТОВ "Промметсплав" товар є тим самим товаром, який був придбаний у ТОВ "Евербест" за угодою №09/11-1 від 02.02.2009р.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень рішень.

З врахуванням викладеного, зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.12.2010р. № 0004952305/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Промметсплав" 03.40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.