Постанова № 14434664, 15.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року м.Запоріжжя Справа № 2а-10516/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача Дорожнюк Д.А. (довіреність від 20.01.2011 №1.6/46);

Говорухи О.Б. (довіреність від 20.01.2011 №1.6/47);

відповідача Сиваш О.О. (довіреність від 10.01.2011 б/н)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Запорізької торгово-промислової палати, м.Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Запорізька торгово-промислова палата (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - Запорізька ТПП, суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 №0001370805/1.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, і просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Зокрема вказують, що висновки відповідача про безпідставне завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань основних засобів 1групи у звязку з проведенням операції з придбання проектно-пошукових робіт від ТОВ«ТБ Будмонтаж Запоріжжя» є неправомірним, оскільки позивач має всі необхідні первинні документи, а саме: договір, акти здачі-приймання продукції, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують реальність укладеного договору. Крім того, вказує, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, позивач не може нести відповідальність за несплату податків своїм контрагентом та за можливу недостовірність відомостей про нього у ЄДР. З урахуванням викладеного вважають спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих запереченнях від 09.02.2011 №840/10/10-013. Зокрема зазначає, що дані перевірки позивача ґрунтуються на висновках документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», проведеної Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя. Вказує, що фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття ним цивільно-правової дієздатності, тому укладений позивачем договір не спрямований на настання правових наслідків у відповідності до ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, а отже він не може бути підставою для збільшення балансової вартості основних засобів. З урахуванням викладеного, вважає, що спірне рішення є правомірним та просить у задоволені позову відмовити.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

14.04.2009 між позивачем та ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» укладений договір №1/249/09, згідно якого замовник (Запорізька ТПП) доручає, а виконавець (ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя») приймає на себе виконання проектних та пошукових робіт, а саме: робочої документації відкритого експозиційного майданчика та зовнішніх мереж зливової каналізації виставкового комплексу. Згідно п. 2 договору замовник здійснює поетапну оплату робіт, загальна вартість робіт складає 35000,00 грн.

Платіжними дорученнями від 19.06.2009 №1530, від 03.12.2009 №3351, від 16.12.2009 №3483 з призначенням платежу оплата за виконання проекту відкритого експозиційного майданчика згідно договору №1/249/09 від 14.04.2009, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» 35000,00 грн.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що саме відповідачем не заперечується.

З 05.10.2010 по 25.10.2010 посадовими особами СДПІ проведена документальна невиїзна перевірка Запорізької ТПП щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» за період з 01.06.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки СДПІ складений відповідний акт від 01.11.2010 №465/08-05/02944840 (далі - Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлені порушення, зокрема, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп. 8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР), а саме: завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань основних засобів 1 групи, у звязку з проведенням операції з придбання проектно-пошукових робіт від ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» на загальну суму 855,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 214,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2010 року у сумі 108,00 грн.; за півріччя 2010 року у сумі 214,00 грн. Із змісту Акта від 01.11.2010 вбачається, що висновок щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань зроблений відповідачем у звязку із проведенням позивачем операції з придбання проектно-пошукових робіт від ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», оскільки вказане підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» не спричиняють правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача». Інших фактів порушення позивачем норм законодавства відповідачем у Акті від 01.11.2010 не вказано. Дані перевірки ґрунтуються на висновках документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», викладених у Акті від 21.06.2010 №1086/23-02/34407425 про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 31.12.2009.

На підставі висновків Акта та виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 №0001370805/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із податку на прибуток у розмірі 384,00 грн., у тому числі за основним платежем 214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170,00 грн.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 №0001370805/0 залишено без змін. На підставі рішення про розгляд скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 №0001370805/0.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1 ст.3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають, зокрема, витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

При цьому, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР основні фонди підлягають розподілу за такими групами, зокрема, група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Підпунктом 8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону №334/94-ВР передбачено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Згідно пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334/94-ВР норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки.

Відповідно до пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства, задекларовано амортизаційні відрахування, що саме представником відповідача і не заперечувалось.

Твердження відповідача про те, що первинні документи, видані ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт, а правочини є нікчемними, суд вважає, необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Крім того, твердження відповідача про відсутність ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» за місцем його знаходження спростовується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2010.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» було включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (свідоцтво анульовано 26.11.2009, а договір з позивачем укладено 14.04.2009).

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» (не знаходження за місцем реєстрації, сплати ним податків, штатна чисельність працівників тощо) відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що підприємство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача щодо неможливості виконання господарської діяльності ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», оскільки у нього відсутні основні засоби, автотранспорт та земельна ділянка, а у штатному розкладі за 2009 рік перебувала лише 1 особа, адже виготовлення робочої документації, яка була замовлена позивачем, не потребує автотранспорту, земельних ділянок, дану роботу може виконати один працівник. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07.12.2010 №0001370805/1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 21.03.2011.

Суддя (підпис)О.С. Янюк

Постанова не набрала законної сили.

СуддяО.С. Янюк