Постанова № 14434047, 24.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21»березня 2011 р. Справа №5023/569/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –представник Радигін Є.С. за довіреністю б/н від 20.04.2010 р.,

відповідача –представник Бєлоусов С.М. за довіреністю № 4248/8 від 23.12.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№981Х/2-7) Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз», м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2011 р. по справі № 5023/569/11,

за позовом –Харківське обласне КП «Дирекція розвитку інфраструктури території», м. Харків,

до ВАТ «Харківгаз», м. Харків,

про визнання за позивачем права на безперебійне постачання природного газу, -

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2011 р. (суддя Тихий П.В.) заяву позивача задоволено. Заборонено ВАТ «Харківгаз»вчиняти дії, пов’язані з відключенням об’єктів Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території», виробляючих теплову енергію у вигляді опалення та гарячої води від газопостачання до моменту розгляду справи по суті.

Визнано, що стягувачем за цією ухвалою є Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території». Боржником за цією ухвалою є ВАТ «Харківгаз». Ухвала підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду від 10.02.2011 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані положення Закону України «Про об’єкти підвищенної небезпеки»від 18.01.2001 р., постанови КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом»№ 1729 від 27.12.2001 р., Наказу Держкомнафтогаз № 355 від 01.11.1994 р. «Про затвердження «Правил подачі та ви користування природного газу в народному господарстві».

Згідно Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» газопровід є об’єктом підвищеної небезпеки та потенційно небезпечним об’єктом. На газопроводі як на об’єкті підвищеної небезпеки існує ризик негативної події, яка може відбутися за певних обставин на території об’єкта та за його межами. Заборона на відключення від газопостачання порушує права ВАТ «Харківгаз», встановлені вищенаведеними постановою КМУ та Наказу Держкомнафтогаз» № 355, і фактично відмінює діючи норми права. Отже, виконуючи вимоги оскаржуваної ухвали, ВАТ «Харківгаз»не зможе здійснити ліквідацію аварії та інших негативних явищ, чим буде поставлено під загрозу життя та здоров’я громадян України. Також ухвалою суду про забезпечення позову поставлено під загрозу проведення планово - профілактичного обслуговування та капітального ремонту систем газопостачання.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано, що до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем не надано належних доказів на її підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, не наведено наявність фактичних обставин, із якими пов’язується застосування застосованих заходів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі закону ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 10.02.2011 р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування

господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз» задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у січні 2011 р. до господарського суду Харківської області звернулось Харківське обласне КП «Дирекція розвитку інфраструктури території»з позовною заявою, в якій просило забезпечити позов шляхом заборони ВАТ «Харківгаз»вчиняти дії, пов’язані з відключенням його об’єктів від газопостачання до моменту розгляду цього позову по суті. Також позивач просив визнати за ним право на безперебійне постачання природного газу газорозподільними та газотранспортними мережами відповідача протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначається у передбаченому законодавством порядку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 22.02.2011 р.

10.02.2011 р. позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, пов’язані з відключенням його об’єктів, виробляючих теплову енергію у вигляді опалення та гарячої води від газопостачання до моменту розгляду позовної заяви по суті.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилався на те, що ним від відповідача було отримано повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 01-05/89 з 15-00 25.01.2011 р. в добровільному порядку, а у разі не виконання цієї умови газопостачання буде припинено відповідачем у примусовому порядку. Отже, позивач, враховуючи обставину, що відповідач до моменту розгляду справи по суті, може виконати свою погрозу та відключити об’єкти позивача від газопостачання, що в свою чергу завдасть значної, не виправної шкоди та залиши споживачів без опалення та гарячої води, і зробить у кінцевому результаті неможливим виконання рішення, вимушений просити суд про забезпечення позову.

10.02.2011 р. постановлено оскаржувану ухвалу суду.

При цьому, приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що вжиття заходів шляхом заборони ВАТ «Харківгаз»вчиняти дії, пов’язані з відключенням об’єктів позивача, виробляючих теплову енергію у вигляді опалення та гарячої води від газопостачання до моменту розгляду справи по суті, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову –забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Так, статтею 65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов’язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладені договори на закупівлю та постачання природного газу для населення та установ, організацій № 06/10-1049 ТЕ-32 від 14.10.2010 р., № 06/10-2250 ТЕ-32 від 20.12.2010 р. та № 06/10-1050 БО-32 від 14.10.2010 р.

В позовній заяві позивач просить суд визнати на ним саме право на безперебійне постачання природного газу газорозподільними мережами відповідача протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначається у передбаченому законодавством порядку.

Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території»як теплогенеруюча, теплотранспспортуюча та теплопостачальна організація, відповідно до Статуту та ліцензії, зареєстроване Державним реєстратором Харківської міської ради, є суб’єктом господарювання в сфері теплопостачання з особливим статусом природної монополії на ринку постачання теплової енергії в межах мереж, що ним експлуатуються в місті Барвінкове, місті Дергачі, смт. Мала Данилівна, Солоніцивка та Слатине, селах Підвірки, Вільшани, Руська Лозова, Черкаська Лозова, Безруки Дергачівського району, місті Люботин, смт. Золочів та селі Одноробівка Золочівського району, міста Куп’янськ, смт. Ківшарівка, Подоли, Новоосинове, Гушківка Куп’янського району, смт. Шевченкове, селах Безмятіжне, Боровське, Гетьманівка, Петрівка, Староверівка, Сподобівка Шевченківського району, смт. Чкалівське Чутівського району Харківської області за 2010 р., з часткою 100% в межах відповідної частини території та об’єктом життєзабезпечення і стратегічного значення.

Отже, позивач є суб’єктом правовідносин, на якого поширюється положення Закону України «Про теплопостачання», як на теплогенеруючу , теплотранспортуючу та теплопостачальну організацію.

Статтями 5,9 Закону України «Про природні монополії» регулюється діяльність суб’єктів природних монополій у сфері передачі та розподілу електричної енергії.

Одним із принципів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, є, зокрема, забезпечення захисту прав споживачів. Оскільки відповідач - ВАТ «Харківгаз»є монополістом в частині здійснення транспортування природного газу розподільними мережам на території м. Харкова та Харківської області, то він позбавлений правових підстав для відмови від виконання покладених на нього обов’язків безперебійного постачання об’єктів позивача природним газом.

Статтею 6 Закону України «Про теплопостачання»державна політика у сфері теплопостачання базується, разом з іншими, на принципах заборони відключення в опалювальний період об’єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об’єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.

          Як підтверджується матеріалами справи, 21.01.2011 р. відповідач направив позивачу та голові Дергачівської районної державної організації лист за № 01-05/89 про необхідність самостійного припинення газоспоживання, та у разу відмови позивача виконати вимоги відповідача –про примусове припинення (обмеження) газопостачання об’єктів ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території».

          Пунктом 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»№ 02-5/611 від 23.08.1994 р. визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідно до п.1.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, припису пункту 3 частини 2 статті 86 ГПК України та наведеного в пункті 1.1 пункту 1 цього листа.

          Пунктом 1.1 вказаного листа визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд виходить з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

          Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

          Як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову може бути забезпечена шляхом заборони Відкритому акціонерному товариству «Харківгаз»вчиняти певні дії, пов’язані з відключенням об’єктів позивача, виробляючих теплову енергію у вигляді опалення та гарячої води від газопостачання до моменту розгляду справи по суті.

          Суд правомірно дійшов висновку про те, що існує наявність зв’язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору у суді, в разі задоволення позову –забезпечить можливість виконання рішення суду.

          Окрім того, посилання апелянта на те, що суд при винесенні ухвали про забезпечення позову невірно застосував положення Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», постанови КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом»№ 1729 від 27.12.2001 р., Наказу Держкомнафтогаз № 355 від 01.11.1994 р. «Про затвердження «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві», оскільки суд взагалі не посилався на зазначені акти. На думку колегії суддів, у випадку виникнення аварії та інших негативних явищ, ВАТ «Харківгаз»як об’єкт підвищеної небезпеки повинен вживати усіх приписів зазначеного Закону та нормативних актів з метою недопущення загрози життю та здоров’ю громадян. Щодо твердження апелянта про те, що ухвалою суду про забезпечення позову поставлено під загрозу проведення планово-профілактичного обслуговування та капітального ремонту систем газопостачання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підтверджено жодним належним доказом (наказом, планом проведення робіт тощо).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2011 р. у справі № 5023/569/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99 ч.1 ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу кредитора - Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2011 р. по справі № 5023/569/11 залишити без змін.

Справу № 5023/569/11 направити на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови складено 24.03.2011 р.