Постанова № 14434048, 24.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року           Справа № 38/309-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя В.І. Пушай,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Хряков В.А. –директор (особисто)

відповідача –Коваль В.М. –дов. б/н від 11.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ТОВ «Автоматика Нафтогаз», м. Харків (вх. № 754Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011р. по справі № 38/309-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматика Нафтогаз», м. Харків

до Закритого акціонерного товариства «KGS & Co», с. Малинівка

про стягнення 21273,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 8705,55 грн. пені, 1230,08 грн. процентів річних, 7154,70 грн. інфляційних втрат, також просив покласти на відповідача судові витрати в сумі 5000,00 грн. на юридичну допомогу, а також витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «KGS & Co»на користь ТОВ «Автоматика Нафтогаз»7154,70 грн. втрат від інфляції, 113,18 грн. витрат по сплаті держмита та 74,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Позивач, ТОВ «Автоматика Нафтогаз», з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. та винести постанову, якою стягнути з відповідача на користь позивача 8705,55 грн. пені, 1230,08 процентів річних, 7154,70 грн. інфляційних втрат, 5000,00 грн. вартості юридичної допомоги, а також, 358,87 грн. судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач, ЗАТ «KGS & Co», відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2006 р. між сторонами було укладено договір № 1/03/04 поставки вимірювальних приладів, згідно з п. п. 6.1 якого при відсутності повідомлення про його розірвання, він автоматично вважався пролонгованим до 31 грудня наступного року.

22.12.2006 р. на підставі цього договору відповідачем було перераховано 2490,00 грн. передоплати за вимірювальні прилади. 12.01.2007 р. згідно накладної № РН-0000002 позивач поставив відповідачу товар на суму 23581,69 грн. За цю партію продукції 02.08.2007 р. відповідачем було оплачено 11790 грн. 85 коп.

14.11.2007 р. відповідачу згідно накладної № РН-00115 була поставлена друга партія товару на суму 4980,00 грн. Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором.

Згідно умов договору, після поставки продукції одержувач протягом 45 банківських днів, тобто з 01.01.2008 року зобов'язаний був здійснити повну оплату отриманого товару в сумі 28561,69 грн., чого відповідач не виконав.

Згідно банківських виписок від 22.12.2006 р. на суму 2490,00 грн. та від 02.08.2007 р. на суму 11790,85 грн., відповідачем було оплачено лише 50% вартості поставленої продукції. Заборгованість відповідача за отриманий по договору товар до 01.11.2010 р., коли відповідачем було сплачено 14280,85 грн., становила 14280,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Суд першої інстанції не стягнув з відповідача пеню, однак цю відмову не обґрунтував. Пеня не підлягає стягненню, оскільки згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно наданого розрахунку пені позивач порахував пеню з 24.11.2007р. по 06.10.2010р.

Також, судом першої інстанції правомірно не було задоволено вимогу позивача про стягнення 5000,00 грн. судових витрат на юридичну допомогу, оскільки вона не підтверджена матеріалами справи, а саме, відсутній договір на юридичну допомогу і акт виконаних робіт.

Позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 7154,70 грн. суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Однак, суд першої інстанції неправомірно не задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 1230,08 грн., оскільки позивач надав обґрунтований розрахунок процентів річних, який відповідає ст. 625 ЦК України.

Судом першої інстанції помилково була застосована 534 ЦК України, так як в платіжному дорученні № 11983 від 01.11.2010р. (арк. справи 15) було вказано, що відповідач перерахував заборгованість за договором поставки № 1/03/04 від 03.04.2006р. і крім того, в разі задоволення позову тільки в сумі інфляційних втрат з посиланням на цю статтю, суд першої інстанції повинен був зробити перерозрахунок та стягнути з відповідача основну заборгованість.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011р. по справі № 38/309-10 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011р. по справі № 38/309-10 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 1230,08 грн. та позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «KGS & Co»(63525, Харківська область, Чугуївський район, Землі Малиновської селищної ради, зона № 07, комплекс будов № 4, код 32300508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматика Нафтогаз»(юридична адреса: 61162, м. Харків, пр. 50 років СРСР, 6, кв. 58, поштова адреса: 61001, а/я 11548, код 32134069) 1230,08 грн. процентів річних, 12,30 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції та 6,15 грн. держмита за апеляційною скаргою.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011р. по справі № 38/309-10 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           Ю.О. Могилєвкін

Суддя           Л.М. Бабакова

Суддя В.І. Пушай

Повний текст постанови підписаний 24.03.2011р.