Рішення № 14433685, 14.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2011 р.Справа № 12/6/5022-59/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго», вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46000

до Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Хмельницького, 41, м. Зборів, Тернопільської області, 47201

про стягнення 150219,31грн.

За участю представників від:

позивача: Лазаренко В.О. начальник юридичного відділу (довіреність № 56/01 від 13.01.2011р.);

відповідача: Завербний І.Т. начальник відділу освіти (паспорт НОМЕР_1 від 05.02.2010р.).

В судових засіданнях учасникам судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго»звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення 150219,31грн., з них: 106090,92грн. основного боргу, 29281,11грн. втрат від інфляції, 2041,68грн. 3 % річних та 12805,60грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог ТОКПТМ “Тернопільтеплокомуненерго” посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті наданих послуг з теплопостачання в січні-квітні 2008р. згідно укладеного між сторонами 15.09.2003р. договору №7010 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами; 14.02.2008р. виконавчий комітет Зборівської міської ради прийняв рішення №10, яким погодив тарифи на виробництво, транспортування постачання теплової енергії позивачем з 01.01.2008р., встановивши двох ставковий тариф; у звязку із підвищенням ціни на газ з 01.01.2008р., позивач звернувся до відповідача з пропозицією погодження розроблених двох ставкових тарифів, направивши для підписання відповідну додаткову угоду; однак відповідач угоди не підписав, не в повній мірі проводить оплату за спожиту теплову енергію, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.01.2008р. по 01.12.2010р. в сумі 106090,92грн., у звязку з чим відповідно до умов договору (п. 7.2.3.) відповідачу нараховано пеню, а також на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційні та річні.

Відповідач у запереченні на позов №189 від 31.01.2011р. зазначив, що позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно яких відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, в односторонньому порядку вніс зміни до договору №7010 від 15.09.2003р. в частині збільшення розміру плати за теплопостачання; Відділ освіти листом від 11.03.2008р. повідомив позивача про відмову від укладення додаткової угоди з двоставковим тарифом, оскільки згідно Бюджетного кодексу заборонено укладати договори при відсутності бюджетних призначень, крім того, відповідач зазначив, що рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради від 21.10.2008р. №109 внесені зміни в рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради від 14.02.2008р. №10, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме виключено із тексту слова "з 1 січня 2008 року"; також, відповідач зауважив, що позивач не скористався своїм правом визначеним у п. 1 ч. 4 ст. 188 ГК України щодо передачі, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, спору на вирішення суду та визнати договір укладеним в судовому порядку; крім того, зазначив, що рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №7/22-549 від 30.06.2009р. в позові ТОКПТМ “Тернопільтеплокомуненерго” до Відділу освіти Зборівської РДА про відшкодування шкоди (збитків) в розмірі 106090,92грн. відмовлено; відтак відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні.

Позивач у відзиві на заперечення №228/01 від 08.02.2011р. та в доповнення до відзиву на заперечення №277/01 від 15.02.2011р. зазначив, що згідно ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органом місцевого самоврядування; при цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; керуючись ст. 13 ЗУ "Про теплопостачання" виконком Зборівської міської ради прийняв рішення №10 від 14.02.2008р., а відповідно до п. 3.2.2. Договору №7010 від 15.09.2003р. споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової в обсягах і в терміни, які передбачені договором та додатковою угодою, зокрема, і підписану сторонами додаткову угоду до договору №7010 з терміном дії з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., в п. 7 якої визначили, що при погодженні/встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ, також у відповідності до п.4.2.3. Договору та ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" здійснено публікацію в засобах масової інформації, а саме: в газеті «Зборівська дзвіниця»від 29.02.2008р., рішення виконкому Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р., крім того, споживача було письмово повідомлено про зміну тарифів шляхом надання наручно двох додаткових угод до діючого Договору для підписання, що позивач підтверджує зошитом надання рахунків та додаткових угод по м. Зборів в опалювальний період 2007р.-2008р., однак, позивач стверджує що відповіді не було надано та угоди повернуті не були; ОКП "Тернопільтеплокомуненерго" зазначає, що відповідно до ч. 1ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, і відносини між сторонами у сфері централізованого постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювались виключно на договірних засадах, крім того, згідно висновку № 11 Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області, розрахунок двоставкового тарифу є економічно обґрунтованим, а також позивач, зауважив, що положеннями ст.ст. 257-277 ГК України та прийнятими на їх виконання Законами України передбачено особливості визначення ціни за надані послуги теплопостачання шляхом встановлення тарифів відповідними місцевими радами, які у випадку їх прийняття та оприлюднення в належному порядку визначають вартість спожитої теплоенергії та не вимагають обов'язкового внесення змін до договору відповідно до ст. 181 ГК України, а щодо протесту прокуратури від 21.10.2008р. №109, зазначив, що відповідно до п. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається; зазначив, що предметом даної позовної заяви є невиконання договірних відносин, а не відшкодування шкоди в розмірі 106090,92грн.; крім того, ОКП "Тернопільтеплокомуненерго" вважає, що рішення виконкому Зборівської міської ради №104 від 21.10.2008р. не відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте із порушеннями в самому змісті, оскільки із даного рішення також виключено 202,22грн. за 1 Г Кал. спожитої теплової енергії для бюджетних установ, а замість розміру 354212,32 грн. Г Кал на годину приєднаного теплового навантаження в рік написано 354212,32 грн. Г Кал спожитої теплової енергії, що не відповідає висновкам інспекції з цін, а також в порушення ст. 12 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дане рішення в газеті "Зборівська дзвіниця" не опубліковане, а відповідно до п. 15 ст. 26 та п. 9 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" скасування рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції, можуть бути скасовані відповідною радою.

Відповідач у пояснення №258 від 14.02.2011р. зазначив, що в протесті прокурора на рішення виконавчого комітету від 14.02.2008 року №10, зокрема, вказано, що нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, а також про те, що згідно ч.5 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію, а також відповідач зауважив, що міська рада в порушення ст. 20 ЗУ «Про антимонопольний комітет»не здійснила погодження прийнятих рішень, яким встановлено нові тарифи, в Територіальному відділенні Антимонопольного комітету, та в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2007р. "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" №297 та розпорядження голови ОДА №159 від 29.03.2007р. "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 01.07.2005р." не провела експертизи проекту рішення, відтак згідно ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці не відповідають законодавству України; крім того, відповідач вважає неправомірним посилання позивача на п. 7 додаткової угоди Договору №7010, яка діяла строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., так як договір №06/08-134 БО-30 з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яким було піднято ціну на газ, був укладений 25.03.2008р. із строком дії до 30.03.2008р., тобто після затвердження тарифів та направлення додаткової угоди відділу освіти, також відповідно до п. З с.т. 632 ЦК України не допускається зміна ціни договору після його виконання і станом на 25.02.2008р. відділом освіти проведена оплата згідно встановлених позивачем розрахунків за січень-лютий 2008 року; відповідач не заперечує щодо отримання проекту додаткової угоди в кінці лютого 2008 року, у листі від 11.03.2008р. відділ освіти повідомив позивача про відмову в укладені додаткової угоди, оскільки запропонована сума є неприйнятою для бюджетної установи так як бюджет на 2008 рік вже був сформований, а запропонована умова у 2.33 рази перевищує вартість послуг порівняно з 2007 роком, також цим листом було повідомлено постачальника послуг про розірвання договору з 15.04.2008р.; відповідач зазначив, що згодом він пропонував ОКП «Тернопільтеплокомуненерго»у відповідності із ст.188 Господарського Кодексу України звернутися, як заінтересованій стороні для вирішення даного питання у суд, проте своїм правом позивач не скористався і продовжував надавати послуги по чинній додатковій угоді від 01.10.2007р., відповідно до якої проводилися розрахунки за спожиту теплову енергію, станом на 25.04.2008р. заборгованості відділу освіти перед ОКП «Тернопільтеплокомуненерго»не було.

Відділ освіти Зборівської РДА супровідним листом №300 від 21.02.2011р. долучив до матеріалів справи копії рахунків та платіжних доручень, згідно яких оплачувало за спожиту теплоенергію в січні-квітні 2008 року.

Позивач супровідними листами №№371/01 та 372/01 від 28.02.2011р. надав суду рахунки, виставлені відповідачу від січня по квітень 2008 року, копії виписок з банку про сплату відповідачем за теплопостачання, копії договорів та додаткової угоди з дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", копії актів передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій. Крім того, в поясненні підвищення цін\тарифів №372/01 від 28.02.2011р. зазначив, що відповідно до Постанови КМУ від 19.12.2007р. №1401, яка набрала чинності з 01.01.2008р., встановлювався новий прейскурант цін на природній газ з 01.01.2008р., тому ОКП «Тернопільтеплокомуненерго»розробивши проект двоставкового тарифу звернулось в Зборівську міську раду для публікації проекту та в Державну інспекцію з контролю за цінами в Тернопільській області для його перевірки, 21.12.2007р. виконком Зборівської міської ради опублікував проект рішення та 22.01.2008р. інспекція з цін надала висновок №11, згідно якого двоставковий тариф є економічно обґрунтованим; після набрання чинності рішення виконкому Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р. споживач тим самим відповідно до п.4.2.3. Договору №7010 був повідомлений в засобах масової інформації про зміну тарифу.

Відповідач супровідним листом №380 від 12.03.2011р. надав суду інформацію про розрахунки між відділом освіти Зборівської РДА та ОКП "Тернопільтеплокомуненерго" за послуги теплопостачання у 2007-2008 опалювальному періоді, а також доповнення №381 від 12.03.2011р. до заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з п. 8.2. договору сторони домовилися, що вирішення розбіжностей, пов'язаних з виконанням, зміною та розірванням договору проводити шляхом переговорів та укладенням додаткових угод, а у разі неможливості досягнення згоди, такі питання вирішуються у судовому порядку; в листі від 11.03.2008 року енергопостачальну організацію було повідомлено про відмову в укладені додаткової угоди, оскільки запропонована в ній сума є неприйнятною для бюджетної установи, так як бюджет на 2008 рік вже сформований та повідомили постачальника послуг про розірвання договору з 15.04.2008р., проте позивач не реалізував своє право передбачене умовами п. 8.2. договору, отримавши відмову в погодження нової ціни, продовжував надавати свої послуги, а також в укладеному між сторонами договорі у пункті про відповідальність сторін прямо не вказано, що при не оплаті з боржника будуть вираховуватись: пеня у розмірі подвійної податкової облікової ставки НБУ, збитки від інфляції та 3 % річних. Крім того, відповідача надав суду доповнення №383 від 14.03.2011р. до заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), тому просить суд при прийнятті рішення по справі врахувати, що строк позовної давності для вимоги про стягнення пені минув.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

За загальними положеннями цивільного законодавства зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

15.09.2003р. між ОДКП "Тенопільтеплокомуненерго", (далі Енергопостачальна організація), та відділом освіти Зборівської райдержадміністрації Тернопільської області, (далі Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем) № 7010, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобовязання:

- Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах (додаток №1 до договору), а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені договором;

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Вартість 1 Гкал дорівнює 76,92грн без ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць.( пп. 6,1, 6.2 договору)

- згідно п.4.2.2 умов договору Енергопостачальна організація зобов'язалася повідомляти споживача письмово, або в засобах масової інформації про зміну тарифів;

- відповідно до п. 5.1, 6.5 умов договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, наступного за розрахунковим;

Сторонами в додатку №1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10. 2007р. було погоджено обсяг постачання теплової енергії споживачу з максимальним тепловим навантаженням: Q= 0,813733 ГКал /год.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, порядок укладення, зміни та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (ЦК України) та Господарського кодексу України (ГК України) та Законом України “Про житлово комунальні послуги”.

В подальшому сторони відповідно до вимог чинного законодавства вносили зміни до Договору в частині зміни ціни Договору та порядку її збільшення.

Зокрема, від 2007р. Додатковою угодою №4 до Договору №7010 сторони дійшли згоди, що для бюджетних установ Енергопостачальна організація відпускає теплову енергію вартістю 222,03 грн., крім того ПДВ - 44,40 грн. за 1 Гкал теплової енергії. Згідно п.4 даної додаткової угоди передбачено, що така набуває юридичної сили з 01.01.2007р. та діє до 31.12.2007р. та може бути пролонгована, відповідно до зміни вартості теплової енергії.

Додатковою угодою від 01.10.2007р. сторони встановили, що оплата за відпущену теплову енергію споживачам, в яких відсутні прилади обліку, (як має місце в даному випадку), проводиться авансовим платежем згідно договірних навантажень на початок періоду наступного за розрахунковим, але не пізніше 25-го числа. Рахунок від 5-го числа.

Крім того, сторони підписала додаткову угоду до Договору №7010, яка діє строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., де в п.7 вказано, що при погодженні /встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, чинний з 06.07.2005 року, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території України.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частинами 2, 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Отже, положеннями статей 275-277 Господарського кодексу України та прийнятими на їх виконання Законами України передбачено особливості визначення ціни за надані послуги теплопостачання шляхом встановлення тарифів відповідними місцевими радами, які у випадку їх прийняття та оприлюднення в належному порядку визначають вартість спожитої теплоенергії та не вимагають обов'язкового внесення змін до договору відповідно до статті 181 Господарського кодексу України.

Як зазначено представником позивача в позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях, позивач, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" у відповідності до "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого Постановою КМУ від 10 липня 2006р. №955 та у відповідності до листа 12/2-258 від 21.06.2007р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження правил розрахунку двох ставкових тарифів на теплову енергію і послуги з централізованого опалення гарячої води та централізованого опалення, з врахуванням Висновку №11 Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області та з метою створення ефективного ринкового теплопостачання звернувся до Зборівської міської ради про погодження розроблених двохставкових тарифів.

Двохставковий тариф це плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включаючи в себе умовно постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії і плату за фактичний обєм спожитої теплової енергії, що компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.

Як слідує з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Зборівської міської ради прийнято рішення №10 від 14.02.2008 року, відповідно до якого орган місцевого самоврядування погодив тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії КП "Тернопільтеплокомуненерго" з 01 січня 2008р. для бюджетних установ м. Зборова в розмірі 354209,60 грн. за Гкал за годину (з ПДВ) приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 гривні за 1 Гкал спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Вказане рішення не містить положень про строк набрання ним чинності, опубліковано в газеті “Зборівська дзвіниця” від 29.02.2008р. “Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води обласного комунального підприємства “Тернопільтеплокомуненерго”. Отже рішення набрало чинності 29.02.2008р.

Слід зазначити, що рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради від 21.10.2008р. №104 “Про протест прокурора району на рішення виконавчого комітету від 14.02.2008р.” внесено зміни в п.1 рішення шляхом виключення із тексту слів “з 1 січня 2008 року”. В судовому порядку дане рішення не оскаржено.

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно не в повному обсязі вносив плату за поставлену теплову енергію в січні квітні 2008 року, у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 106090,92грн., при цьому зазначає, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено новий (двох ставковий) тариф, в період виникнення боргу було чинним в редакції, яка містила посилання на застосування даного тарифу з 01.01.2008р., новий тариф застосовується саме з 01.01.2008р.

Однак суд з такими твердженнями позивача погодитись не може з огляду на наступне:

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Стаття 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад як "встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами установами та організаціями, які не належать до комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішення №10 було прийнято Виконавчим комітетом Зборівської міської ради 14.02.2008р., опубліковано 29.02.2008р., але вводило в дію тарифи (які фактично збільшили вартість теплової енергії) з 01.01.2008 року, що протирічить вищезазначеним нормам законодавства України, а тому в цій частині застосуванню не підлягає.

Пунктом 4.2.3 Договору №7010 передбачено обовязок енергопостачальної організації повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. Оскільки строк, у який енергопостачальна організація повинна повідомляти Споживача у Договорі не вказаний, застосовується норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги», далі Закон, а саме п.5 ст. 32, в якій зазначено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець (виробник) не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

З матеріалів справи випливає, що позивачем в кінці лютого 2008р. (доказів підтвердження дати направлення проекту позивачем не надано, але відповідачем не заперечується отримання його в кінці лютого) направлено на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору про надання послуг теплопостачання, згідно якої з 01.01.2008р. вводиться в дію двох ставковий тариф, погоджений рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р., а саме для бюджетних організацій теплова енергія відпускається вартістю 354209,60грн. (з ПДВ) за 1Гкал/год. приєднаного теплового навантаження в рік, яка є абонентною платою та 202,22 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал/рік спожитої теплової енергії. Ця обставина свідчить про виконання енергопостачальною організацією свого обов'язку про повідомлення споживачів про зміну тарифів.

Відповідач у листі від 11.03.2008р. повідомив Енергопостачальну організацію про відмову в її укладені, оскільки запропонована сума є неприйнятною для бюджетної установи так як бюджет на 2008 рік вже сформований, а запропонована умова у 2,33 рази перевищує вартість послуг порівняно з 2007 роком та повідомив постачальника послуг про розірвання договору з 15.04.2008 року.

Отже, оприлюднення в засобах масової інформації рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р., а також направлення позивачем проекту додаткової угоди до договору №7010 на підставі вказаного рішення є офіційним повідомленням про введення в дію нових тарифів, що відповідає п.4.2.3 договору та вимогам ст. 32 Закону.

Разом з тим, аналіз ст. 32 Закону свідчить про те, що повідомлення про зміну тарифів мало відбутися "не пізніше ніж за 30 днів про це", тобто за 30 днів до зазначеної події (зміни тарифів) споживач мав бути повідомлений про настання вказаної події. Таким чином, повідомлення про встановлення нового тарифу має передувати фактичній зміні тарифу.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору (п. 1 ст. 32 Закону), тому відповідно нарахування вартості наданих послуг по новим тарифам може бути здійснено з відповідного місяця.

Водночас, відповідно до п. 7 додаткової угоди до Договору №7010, яка діє строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., при погодженні /встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ.

Як вбачається з умов договору №06/06-1084БО-30 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 29.12.2006р., договору №06/08-134БО-30 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 25.03.2008р., укладених між позивачем та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", додаткової угоди №1 до договору №06/08-134БО-30 від 25.03.2008р., підняття ціни на газ відбулося 25 березня 2008р. (з моменту укладення договору №06/08-134БО-30 від 25.03.2008р), а згодом 27 березня 2008р. (з моменту укладення додаткової угоди).

Як вбачається з умов п. 11.1. договору №06/08-134БО-30 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 25.03.2008р., даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.03.2008р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Натомість, в додатковій угоді №1 до договору №06/08-134БО-30 від 25.03.2008р. сторони визначили викласти п. 11.1. вищезазначеного договору в наступній редакції "даний договір набирає чинності з 01.01.2008р. і діє в частині поставки газу до 31.03.2008р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання …", що суперечить нормам ЦК України (глава 53) та ГК України (глави 20), які регулюють принципи укладення договорів субєктами господарювання, а тому дану умову додаткової угоди суд оцінює критично.

Слід зазначити, що поставка газу по підвищеній ціні на підставі вищезазначених договорів відбулася з 25.03.2008р., про що свідчать акти передачі - приймання природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008р. набрало чинності 29.02.2008р., беручи до уваги, що підняття цін на газ відбулося в кінці березня 2008р., враховуючи приписи п. 1, 5 ст.. 32 Закону щодо повідомлення споживача про зміну тарифів не пізніше ніж за 30 днів про це та нарахування плати за житлово-комунальні послуги саме помісячно, а також п. 7 додаткової угоди до Договору №7010, суд вважає, що нарахування вартості наданих послуг відповідачу згідно договору №7010 по тарифах, встановлених рішенням №10 від 14.02.2008 року, починається з квітня 2008 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2008 року відповідачем спожито 108,0839 Гкал на суму 28797,44грн. (тариф з ПДВ 266,43), в лютому 2008 року спожито 139,1853 Гкал на суму 37083,98грн. (тариф з ПДВ 266,43), в березні 2008 року - 88,5942 Гкал на суму 23604,68грн. (тариф з ПДВ 266,43), і надані послуги відповідачем оплачені, що підтверджується копіями платіжних доручень №130 від 25.01.2008р. (на суму 23209,96грн.), №499 від 25.02.2008р. (на суму 42671,46грн.), №№761 від 27.03.2008р. (на суму 23604,68грн.).

В квітні 2008 року відповідачем спожито 83,5348 Гкал і останньому, враховуючи діючий двох ставковий тариф, нараховано до сплати 16892,74грн. (83,5348*202,22) та 19399,00грн. (абонплата), при цьому як слідує з матеріалів справи і що підтверджує сам відповідач, ним оплачено лише 22256,68грн. (платіжне доручення №1113 від 25.04.2008р.). Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги по теплопостачанню в квітні місяці 2008 року становить 14035,06грн.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи зазначене суд вважає належним чином доведеним з боку позивача невиконання відповідачем належним чином умов Договору та виникнення у нього заборгованості перед позивачем з оплати послуг за Договором №7010, наданих в квітні 2008р., в розмірі 14035,06 грн.

Доводи відповідача щодо порушення порядку встановлення нових тарифів, а саме не проведення їх експертизи в Управлінні економіки обласної державної адміністрації на предмет відповідності їх чинному законодавству та не погодження їх з Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, судом до уваги не приймаються, оскільки правомірність прийняття виконавчим комітетом рішення від 14.02.2008р. не є предметом спору у даній справі.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. розділу 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію "Споживач" несе відповідальність у вигляді пені в розмірі згідно чинного законодавства, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення зобовязань по оплаті наданих послуг в січні - квітні 2008р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з періодом нарахування з 01.05.2008р. по 31.10.2008р., що складає за розрахунком позивача 12805,60грн.

Проте, позов в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

З умов договору слідує, що сторони не погодили розміру пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживачем, а привязали розмір неустойки до встановленого нормами закону.

Чинним законодавством України (в тому числі чинним на момент виникнення правовідносин, на момент порушення зобов'язань та в межах періоду нарахування) не встановлено розміру пені за несвоєчасність виконання зобовязань по оплаті наданих послуг по постачанню теплової енергії.

Позивачем здійснено нарахування пені з посиланням на норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., проте приписами даного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1), при цьому законодавець лише обмежує розмір встановленої сторонами пені, зазначаючи, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не встановлює її розмір, як помилково вважає позивач.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а також позовні вимоги в цій частині заявлені після спливу позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України, про що зазначає відповідач у відповідній заяві.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 4415,18грн. інфляційних нарахувань та 211,68грн. 3% річних за період з 01.05.2008р. по 31.10.2010р. (виходячи із суми боргу 14035,06грн.).

Позов в частині стягнення 24865,93грн. втрат від інфляції та 1830,00грн. заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі пропорційно задоволеним вимогам.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем - Тернопільським обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" заявлено до стягнення 150219,31грн., тоді як згідно платіжного доручення №1420 від 21.12.2010р., що знаходиться у матеріалах справи, сплачено 1504,00грн. державного мита.

У відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" з Державного бюджету України 01 рн. 81 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Б.Хмельницького, 41, м. Зборів, Тернопільської області, (код 02145978), на користь Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго», вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код 03353590)- 14035,06грн. боргу, 4415,18грн. втрат від інфляції, 211,68грн. 3% річних, 186,62грн. витрат по сплаті державного мита, 29,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В решті позову відмовити.

5.Повернути Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код 03353590) з Державного бюджету України 01грн.81коп. надмірно сплаченого державного мита.

6. Довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "21" березня 2011р. через місцевий господарський суд.

СуддяН.А. Френдій