Рішення № 14432062, 30.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11                                                                                           Справа№ 5015/968/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альтернатива", м. Донецьк,

до відповідача:корпорації "Енергоресурс-Інвест", м. Львів,

про: стягнення 296835,45 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Левицька О.Л. –довіреність від 02.11.2010 р.,

відповідача:Церковний Є.В. –довіреність від 16.03.2011 р.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альтернатива" до корпорації "Енергоресурс-Інвест" про стягнення 296835,45 грн. Ухвалою від 22.02.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.03.2011 р. Розгляд справи відкладено на 30.03.2011 року за клопотанням відповідача для надання йому можливості надати власні заперечення проти позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №19/07-19 від 30.06.2010 р. не здійснив оплати за переданий товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 283848,42 грн. Крім того, відповідачу нараховано 7593,92 грн. пені, 3973,87 грн. інфляційних втрат, 1419,24 грн. –3% річних.

Відповідач у судове засідання 30.03.2011 року з’явився, проте вимог попередніх ухвал суду належним чином не виконав. В судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, яким визнав основний борг в сумі 283848,42 грн. Просить суд надати можливість вирішити спір у позасудовому порядку.

В судовому засіданні 30.03.2011 року представник позивача пояснив, що відповідач уже звертався з пропозицією укласти мирову угоду, якою передбачено повне визнання відповідачем позовних вимог та розстрочення сплати цих вимог упродовж шести місяців. Проте позивач не погодився з такими вимогами та відхилив їх. Представник позивача наполягає на розгляді справи по суті. Суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що розгляд справи уже судом було відкладено, а тому у відповідача була можливість для погодження з позивачем умов сплати заборгованості.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №19/07-19 від 30.06.2010 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач у справі) належний продавцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар від продавця і оплатити його на умовах цього договору (надалі –Договір). Найменування, кількість та вартість товару, що є предметом даного договору, вказується в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 1583848,42 грн., що підтверджується: видатковою накладною №РН-00229 від 08.07.2010 р. на суму 184342,94 грн. та довіреністю №1846 від 05.07.2010 р., видатковою накладною №РН-00243 від 13.07.2010 р. на суму 148237,06 грн. та довіреністю №1846 від 05.07.2010 р., видатковою накладною №РН-00257 від 19.07.2010 р. на суму 151680,16 грн. та довіреністю №1846 від 05.07.2010 р., видатковою накладною №РН-00282 від 29.07.2010 р. на суму 118494,00 грн. та довіреністю №1945 від 29.07.2010 р., видатковою накладною №РН-00295 від 04.08.2010 р. на суму 148374,30 грн. та довіреністю №1945 від 29.07.2010 р., видатковою накладною №РН-00335 від 18.08.2010 р. на суму 146162,12 грн. та довіреністю №2026 від 16.08.2010 р., видатковою накладною №РН-00359 від 31.08.2010 р. на суму 156113,22 грн. та довіреністю №2078 від 30.08.2010 р., видатковою накладною №РН-00394 від 14.09.2010 р. на суму 167965,25 грн. та довіреністю №2152 від 13.09.2010 р., видатковою накладною №РН-00403 від 21.09.2010 р. на суму 183251,09 грн. та довіреністю №2189 від 21.09.2010 р., видатковою накладною №РН-00413 від 27.09.2010 р. на суму 179228,28 грн. та довіреністю №2189 від 21.09.2010 р.

Відповідач частково оплатив вартість поставленої продукції у сумі 1300000,00 грн., про що свідчать банківські виписки: від 20.07.2010 р. на суму 140000,00 грн.; від 02.08.2010 р. на суму 140000,00 грн.; від 10.08.2010 р. на суму 140000,00 грн.; від 01.09.2010 р. на суму 140000,00 грн., від 15.09.2010 р. на суму 140000,00 грн.; від 17.09.2010 р. на суму 150000,00 грн.; від 24.09.2010 р. на суму 140000,00 грн.; від 07.10.2010 р. на суму 100000,00 грн.; від 08.10.2010 р. на суму 80000,00 грн.; від 25.10.2010 р. на суму 50000,00 грн.; від 29.11.2010 р. на суму 40000,00 грн.; від 13.12.2010 р. на суму 40000,00 грн.

Таким чином, вартість поставленого, проте не оплаченого відповідачем товару, становить 283848,42 грн. Доказів погашення заборгованості в сумі 283848,42 грн. відповідачем не представлено, позовні вимоги в цій частині визнав.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до пункту 4.2 Договору покупець здійснює оплату вартості товару на умовах відстрочки оплати протягом 30 календарних днів. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов’язку підтверджено, строк виконання зобов’язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов’язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 283848,42 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 6.1 Договору у випадку прострочення терміну оплати отриманої партії товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7593,92 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3973,87 грн. інфляційних втрат та 1419,24 грн. –3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з корпорації "Енергоресурс-Інвест" (адреса: вулиця Зелена, будинок 131, місто Львів, Львівська область, 79035; ідентифікаційний код 30336890) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Альтернатива" (адреса: вулиця Складська, будинок 5 "Є", місто Донецьк, Донецька область, 83059; ідентифікаційний код 36811760) 283848,42 грн. основного боргу, 7593,92 грн. пені, 3973,87 грн. інфляційних втрат, 1419,24 грн. –3% річних, 2968,35 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2011 року.

          Суддя