Рішення № 14431826, 31.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11                                                                                 Справа № 10/142

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ, -

про стягнення 192594570 грн. 43 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Коваленко Л.М. –головний юрисконсульт, - довіреність №7/10 від 11.01.11 року;

від відповідача –Кузьмін Ю.Л. –начальник відділу юридичної, правової та договірної роботи, - довіреність № 502 від 20.12.10 року; Солодовник В.С. –юрисконсульт, - довіреність № 506 від 20.12.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 162.702.786,52 грн., пені у сумі 13.850.621,53 грн., інфляційних нарахувань у сумі 12.774.936,54 грн. та 3% річних у сумі 3.266225,84 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу №06/09-290, укладеного між сторонами 25.02.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 31.05.10 року до 21.06.10 року та з 21.06.10 року до 08.07.10 року –з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 07.07.10 року у зв’язку з відпусткою судді Мінської Т.М. розгляд справи доручено судді Середі А.П.

05.07.10 року, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вих. №31/10-6826 від 02.07.10 року), згідно якій він просить стягнути з відповідача на підставі того ж договору: основний борг у сумі 142.796.936,37 грн., пеню у сумі 13.838.538,53 грн., інфляційні нарахування у сумі 12.774.936,54 грн. та 3% річних у сумі 4020506,13 грн.

Судом прийнято цю заяву, оскільки вона не суперечить приписам ст. 22 ГПК України.

Ухвалою заступника голови суду Рябцевої О.В. від 07.07.10 року термін розгляду справи продовжено на 1 місяць –до 11.08.10 року.

Ухвалою суду від 08.07.2010 року провадження у справі було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України - до вирішення по суті господарським судом міста Києва спору по справі №37/321 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - про визнання договору на постачання природного газу недійсним.

31.01.2011 року провадження у справі поновлено та її призначено до розгляду на 14.02.2011 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14.02.11 року до 28.02.11 року –у зв’язку з наданням позивачу часу для підготовки заперечень на відзив відповідача та з 28.02.11 року до 14.03.11 року –у зв’язку наданням можливості сторонам укласти мирову угоду.

Ухвалою суду від 28.02.11 року термін розгляду справи продовжено до 20.03.11 року, а ухвалою від 14.03.11 року –ще на 15 днів –до 04.04.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 14.03.11 року до 31.03.11 року –за клопотанням сторін про надання їм можливості укласти мирову угоду.

До початку судового засідання 31.03.11 року сторони подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав (з урахуванням внесених до нього змін).

Відповідач позов визнав частково, а саме: основний борг у сумі 110.791.668,82 грн., пеню у сумі 13.837.538,52 грн., інфляційні нарахування у сумі 12.774.936,54 грн. 3% річних у сумі 3.264.462,84 грн., - тобто на загальну суму 140.668.606,72 грн. (відзив на позов від 10.02.11 року за вих. №24/1-298); звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми заявленої до стягненні пені в порядку, встановленому ст. 83 ГПК України.

Позивач вирішення цього клопотання залишив на розсуд суду.

Відповідач надав до справи документальні докази зміни власної назви з "Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" –на "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (том 2, а.с.12), - що судом враховано при подальшому викладі цього рішення.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          25.02.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №06/09-290 поставки природного газу, згідно якому постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ (надалі –газ), за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1).

Постачальник передає покупцеві у 2009 році газ у обсязі 55.369,368 тис. куб. м за наявності його обсягів (п.2.1).

Постачальник передає покупцеві газ на комерційних вузлах обліку газу споживачів (п.3.1). Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником і покупцем (п.3.5).

Як встановлено п. 5.1 договору, з 01.01.09 року ціна за 1000 куб.м газу становить 2570,70 грн.; у цьому ж пункті сторони також визначили вартість 1000 куб.м газу у випадку його реалізації споживачам, які отримують його безпосередньо з магістральних газопроводів, - 2535,06 грн.

Ціна на газ може бути змінена за умов, визначених пунктом 5.3 договору.

З 01.02.09 року ціна газу визначається за умов та за формулою, визначених у п. 5.4 договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Оплата за січень, лютий, березень 2009 здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості обсягів газу, зазначених у п.2.1 цього договору, протягом 3-х банківських днів з моменту укладення цього договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України (п.7.1).

У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2).

Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.7.7).

Строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором сторони встановили тривалістю у 3 роки (п.10.6).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися з 01.02.09 року, та діє в частині поставки газу до 31.03.09 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (том 1, а.с.13-18).

Сторони уклали до цього договору низку додаткових угод, у т.ч.: 30.06.09 року –додаткову угоду №1, якою встановили, що у період з 01.02.09 року по 30.06.09 року постачальник поставить покупцеві газ у обсязі 27660,375 тис. куб.м (том 1, а.с.19); 31.08.09 року –додаткову угоду №2, згідно якій позивач поставить на користь відповідача у період з 01.07.09 року по 31.08.09 року газ у обсязі 4.567,829 тис. куб. м (том 1, а.с.20); 21.08.09 року –додаткову угоду №3, згідно якій постачальник у період з 01.08.09 року по 31.08.09 року поставить на користь покупця газ у обсязі 1793,516 тис. куб.м (том 1, а.с.21); 01.09.09 року –додаткову угоду, згідно якій постачальник у період з 01.09.09 року по 30.09.09 року поставить на користь покупця газ у обсязі 3.176,555 тис. куб. (том 1, а.с. 22); 24.09.09 року - додаткову угоду №5, відповідно до якої постачальник у період з 01.10.09 року по 31.10.09 року поставить на користь покупця газ у обсязі 5.104,157 тис. куб. м (том 1, а.с.23); 20.10.09 року –додаткову угоду №6, відповідно до якої постачальник у період з 01.11.09 року по 30.11.09 року поставить на користь покупця газ у обсязі 9.391,184 тис. куб.м (том 1, а.с.24); 20.11.09 –додаткову угоду №7, згідно якій постачальник у період з 01.12.09 року по 31.12.09 року поставить на користь покупця газ у обсязі 9.000,00 тис. куб. м (том 1, а.с.25); 29.01.10 року –додаткову угоду №8, відповідно до якої постачальник у період з 01.01.10 року по 31.01.10 року поставить на користь покупця газ у обсязі 15.000,00 тис. куб. м (том 1, а.с.26).

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи документальні докази факту постачання ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписані сторонами за цим спором акти передачі-приймання природного газу (усі –без порядкових номерів):

від 28.02.09 року –на поставку 22.191,420 тис. куб. м газу на суму 57498592,26 грн.;

від 30.06.09 року –на поставку 1.091,867 тис. куб. м газу на суму 2806862,50 грн.;

від 30.06.09 року –на поставку 4199,140 тис. куб. м газу на суму 10794729,20 грн.;

від 31.08.09 року –на поставку 4567,829 тис. куб. м газу на суму 11742518,02 грн.;

від 31.08.09 року –на поставку 1.793,25 тис. куб. м газу на суму 4610591,58 грн.;

від 30.09.09 року –на поставку 3.176,555 тис. куб. м газу на суму 8165969,94 грн.;

від 31.10.09 року –на поставку 5.104,157 тис. куб. м газу на суму 13121256,40 грн.;

від 30.11.09 року –на поставку 9.391,184 тис. куб. м газу на суму 24141916,72 грн.;

від 31.12.09 року –на поставку 17.565,193 тис. куб. м газу на суму 45154841,65 грн.;

від 31.01.10 року –на поставку 15.274,750 тис. куб. м газу на суму 39266799,83 грн., - а всього на загальну суму 217.304.078,10 грн. (том 1, а.с.24-36).

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 54.601.291,58 грн. - сплатив вартість отриманого газу, у зв’язку з чим станом на 06.08.10 року основний борг становить 162.702.786,52 грн., на яку він, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

пеню за період з 30.10.09 року по 30.04.10 року сумі 13.850.621,53 грн.;

інфляційні нарахування за період з березня 2009 року по березень 2010 року у сумі 12.774.936,54 грн.;

3% річних за період з 11.03.09 року по 30.04.10 року у сумі 3.266.225,84 грн., - а всього 192.594.570,43 грн., які просить стягнути з відповідача.

Як сказано вище у цьому рішенні, 05.07.10 року, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вих. №31/10-6826 від 02.07.10 року), згідно якій він, враховуючи, що відповідач після порушення провадження у цій справі добровільно сплатив частину боргу у розмірі 19.905.850,15 грн. (162.702.786,52 грн. - 142.796.936,37 грн.), просить стягнути з нього:

основний борг у сумі 142.796.936,37 грн.,

пеню за період з 30.10.09 року по 30.04.10 року у сумі 13.838.538,53 грн.,

інфляційні нарахування з березня 2009 року по березень 2010 року у сумі 12.774.936,54 грн.;

3% річних за період з 11.03.09 року по 30.04.10 року у сумі 4020506,13 грн.

          Відповідач позов визнав частково та надав докази добровільної сплати ним після звернення позивача з цим позовом до суду наступної частки основного боргу у розмірі 32.005.267,55 грн. (142.796.936,37 грн. - 110.791.668,82 грн.), у зв’язку з чим сума основного боргу становить 110.791.668,82 грн., а також, посилаючись на ст. 83 ГПК України, просить зменшити розмір пені, заявленої до стягнення позивачем.

          Позивач підтвердив, що станом на день вирішення цього спору сума основного боргу становить 110.791.668,82 грн., яку він просить стягнути разом з вищезазначеними сумами пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу, сторони взяли на себе низку зобов’язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, мають комплексний характер та належать до відносин купівлі-продажу та надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Статтею 901 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

          Договір про надання послуг є відплатним (ст.903 ЦКУ).

          З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662,663 та 901 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором та протранспортовану кількість товару (природного газу).

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.          

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Відповідач відповідно до ст. 901 ЦКУ також зобов’язаний оплатити вартість послуг з транспортування газу, яка закладена у загальну вартість 1000 куб. м газу за договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

          Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

          Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів суд вважає за можливе зменшити суму заявленої до стягнення пені на 15%, - тобто на 2.075.630,78 грн., у зв’язку з чим вона підлягає стягненню у сумі 11.762.907,75 грн. (13.838.538,53 грн. –2.075.630,78 грн.).

           При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, а саме:

основний борг –у сумі 110.791.668,82 грн.;

пеню за період з 30.10.09 року по 30.04.10 року у сумі 11.762.907,75 грн.,

інфляційні нарахування з березня 2009 року по березень 2010 року у сумі 12.774.936,54 грн.;

3% річних за період з 11.03.09 року по 30.04.10 року у сумі 4.020.506,13 грн.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача у повному обсязі як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", ідентифікаційний код 05451150, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул.Т.Г.Шевченка, 102, - на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - основний борг за поставлений природний газ у сумі 110.791.668 (сто десять мільйонів сімсот дев’яносто одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 82 коп., пеню у сумі 11.762.907 (одинадцять мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі дев’ятсот сім) грн. 75 коп.; 3% річних у сумі 4.020.506 (чотири мільйони двадцять тисяч п’ятсот шість) грн. 13 коп., інфляційні нарахування у сумі 12.774.936 (дванадцять мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі дев’ятсот тридцять шість) грн. 54 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 31.03.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 01 квітня 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа