Рішення № 14431643, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/30709.02.11 За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос»

про розірвання договору та стягнення 1647800 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Тарасенко Р.В.

від відповідача: Суньов Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами розірвати договір № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Невірос»та Будівельно-монтажною фірмою «Укргазпромбуд», додатки № 1, № 2 до нього та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос»1647800 грн., з яких: 1540000 грн. збитків, 107800 грн. - неустойки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує взятих на себе зобовязань відповідно до умов зазначеного договору, зокрема, щодо передачі обєкта інвестування у власність позивачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2010 р. за участю представників сторін, залучено до участі у розгляді справи іншим відповідачем Будівельно-монтажну фірму «Укргазпромбуд», яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою від 15.11.2010 р. припинено провадження у справі № 51/307 в частині вимог до Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд».

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує через неможливість розірвання договору, посилаючись при цьому на ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 р. № 800-VI; стверджує, що кошти, перераховані позивачем за договором № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р. у розмірі 1540000, 00 грн. не є збитками; також відповідач не погоджується із періодом нарахування пені, що визначений позивачем.

07.12.2010 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач подав заяву, у якій просить вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача не збитки, а попередньо сплачені грошові кошти пайової участі у розмірі 1540000, 00 грн.

Суд відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви в порядку ч.2 ст. 83 ГПК України, оскільки подана позивачем вимога не є виходом за межі позовних вимог у розумінні вищевказаної норми, а є фактично зміною предмету позову і має подаватися до початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи неодноразово переносився через незявлення у судове засідання повноважних представників сторін, неналежне виконання ними вимог суду та необхідність витребування додаткових доказів у справі.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.02.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

21.11.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Невірос»та Будівельно-монтажною фірмою «Укргазпромбуд»було укладено договір № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво (інвестиційний договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання на пайових засадах брати участь в інвестуванні обєкта будівництва, а відповідач своїми силами і засобами збудувати обєкт будівництва і передати позивачу після введення обєкта будівництва в експлуатацію частину новозбудованого житла, а саме обєкт інвестування, для його подальшого використання як місце проживання за умови виконання позивачем даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач в порядку пайової участі зобовязався забезпечити перерахування власних та/або запозичених грошових коштів пайової участі в обсязі, порядку та строки, визначені даним договором та додатком № 1, та прийняти обєкт інвестування у власність на умовах визначених даним договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що позивач на власний розсуд обирає обєкт інвестування, згідно з переліком обєктів інвестування, запропонованих відповідачем, та має право закріпити за собою конкретний обєкт інвестування у додатку № 2 лише за умови, що він здійснив перший пайовий внесок в розмірі та порядку, визначеному у додатку № 1.

Згідно з п. 1.4 договору позивач набуває права власності на обєкт інвестування з дня підписання акту прийому-передачі квартири після введення обєкта будівництва в експлуатацію за умови 100 % інвестування загальної площі обєкта інвестування.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач має право:

-на власний розсуд обрати обєкт інвестування із загального переліку обєктів інвестування, наявних у відповідача, та закріпити за собою обєкт інвестування лише за умови, що він здійснив перший пайовий внесок в розмірі та порядку визначеному у додатку № 1 (п.п. 2.1.1 договору);

-отримувати від відповідача за письмовим запитом інформацію про стан будівництва (п.п. 2.1.2 договору);

-до запланованої дати введення обєкта будівництва в експлуатацію за письмовою згодою відповідача ініціювати припинення даного договору до дня введення обєкта будівництва в експлуатацію в порядку та на умовах, викладених у п.п. 5.3.1, 5.4 даного договору (п.п. 2.1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору позивач зобовязаний:

-сплачувати кошти пайової участі по встановленій на день здійснення платежу поточній вартості одиниці площі обєкта інвестування, у розмірі та у строки, визначені додатком № 1 та іншими додатковими угодами, що можуть бути укладені між сторонами у подальшому в межах даного договору (п.п. 3.1.2 договору);

-внести 100 % суми інвестиції/паю загальної площі обєкта інвестування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту введення обєкта будівництва в експлуатацію (п.п. 3.1.10 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач зобовязаний:

-закріпити за позивачем конкретний обєкт інвестування, визначений у додатку № 2, лише за умови, що він здійснив перший одноразовий пайовий внесок в розмірі та порядку визначеному у додатку № 1 (п.п. 3.2.2 договору);

-виконати обсяг загально-будівельних робіт стосовно обєкта будівництва/обєкта інвестування, що передбачено проектно-кошторисною документацією (п.п. 3.2.3 договору);

-надати позивачу за його письмовим запитом інформацію про стан будівництва (п.п. 3.2.4 договору);

-згідно з терміном, визначеним у додатку № 2, забезпечити передачу обєкта інвестування позивачу на підставі відповідного акту прийому-передачі обєкта інвестування (п.п. 3.2.6 договору);

-після проведення сторонами кінцевого розрахунку за даними БТІ надати позивачу документи необхідні для оформлення права власності на обєкт інвестування у відповідних державних органах, а саме: акт прийому-передачі обєкта інвестування; довідку про 100 % інвестування загальної площі обєкта інвестування; технічний паспорт на квартиру, виданий БТІ. Відповідач та позивач підписують акт прийому-передачі обєкта інвестування в строки визначені у п.п. 3.1.5 даного договору (п.п. 3.2.7 договору);

-забезпечити своєчасне повернення коштів пайової участі позивачу в разі припинення дії даного договору згідно в порядку та на умовах визначених у п. 5.4 даного договору (п.п. 3.2.11 договору);

-повідомити позивача про введення обєкта будівництва в експлуатацію (п.п. 3.2.12 договору);

Відповідно до п. 4.1 договору орієнтований загальний розмір інвестиції/паю, та порядок її внесення позивачем за даним договором визначається у додатку № 1.

Згідно з п.п. 4.1.1 договору позивач після підписання даного договору вносить перший одноразовий пайовий внесок на розрахунковий рахунок відповідача, в розмірі та порядку визначеному у додатку № 1.

У відповідності до п.п. 4.1.2 договору позивач здійснює перерахування коштів пайової участі в розмірі та строки, встановлені у додатку № 1, шляхом внесення власних та/або залучених грошових коштів через банківську установу на поточний рахунок відповідача, з врахуванням змін курсу гривні до долару США, який встановлено сторонами у додатку № 1.

Пунктом 5.3 визначено, що дія даного договору може бути припинена за ініціативою позивача до дати введення обєкта будівництва в експлуатацію, при цьому відповідач стягує з позивача штраф в розмірі 5 % від суми пайового внеску, сплаченого позивачем на день припинення даного договору.

Відповідно до п. 5.4 договору в разі припинення дії даного договору відповідач повертає позивачу суму фактично внесеної інвестиції/паю (зі зменшенням на суму штрафних санкцій, передбачених даним договором) в 10 денний строк з дня відчуження обєкта інвестування новому інвестору та внесення на розрахунковий рахунок новим інвестором суми інвестиції/паю, відповідній сумі фактично внесеної позивачем.

Згідно з п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань, що з нього випливають, або до моменту його припинення на умовах, передбачених даним договором.

Додатком № 1 до договору № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р. визначено, що даним додатком відповідач встановлює поточну вартість одиниці загальної площі обєкта інвестування та орієнтовний розмір інвестиції (паю), сторони встановлюють розмір та порядок внесення позивачем пайових внесків, які позивач сплачує відповідачу в порядку пайової участі з метою набуття майнових прав на обєкт інвестування.

Пунктом 2.1 додатку № 1 до договору визначено, що вартість 1 кв.м. (з точністю до 0, 01 кв.м.) загальної площі обєкта інвестування, на день укладання даного додатку, становить: - 8300 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1383 грн. 33 коп. Загальна орієнтована вартість обєкту інвестування становить 1628377, 00 грн., включаючи ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 2.2 додатку № 1 до договору позивач здійснює внесення коштів пайової участі через банківську установу з розрахунку 150000, 00 грн. щомісяця і має право достроково здійснити внесення інвестиції/паю в розмірі 100 відсотків загальної площі обєкта інвестування попередньо сповістивши відповідача.

Строки та обсяг внесення коштів пайової участі можуть бути переглянуті сторонами за взаємною згодою шляхом внесення змін до даного додатку (п.п. 2.2.3 додатку № 1 до договору).

Додатком № 2 до договору № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р. визначено, що даним додатком відповідач визначає та закріплює за позивачем обєкт інвестування обраний останнім, визначає перелік загально-будівельних робіт, які будуть виконані відповідачем у обєкті інвестування на момент введення обєкта будівництва в експлуатацію. Визначає заплановану/орієнтовну дату введення в експлуатацію та передачі під заселення обєкта будівництва.

Згідно з п. 1.2 додатку № 2 до договору обєкт будівництва: 13-поверховий, 5-підїздний житловий будинок з вбудовано прибудованими обєктами соціально-культурного призначення, що будується з адресою: м. Київ, вул. Антоновича/Горького/, 131 (будівельна адреса).

Пунктом 1.3 додатку № 2 до договору передбачено, що обєкт інвестування: квартира за умовним номером 77, розташована на 3 житловому поверсі четвертого підїзду обєкта будівництва, кількість кімнат 4, загальною приведеною площею (згідно з проектною документацією) 196, 19 кв.м. Загальна площа обєкта інвестування може змінюватись, остаточно підлягає уточненню за даними технічного паспорту БТІ.

Відповідно до п. 1.5 додатку № 2 до договору відповідач зобовязується передати позивачу обєкт інвестування, визначений у п. 1.3 даного додатку, протягом 30 днів після введення обєкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з п. 1.6 додатку № 2 до договору запланована/орієнтовна дата стосовно обєкта будівництва: введення в експлуатацію I квартал 2007 року; передача під заселення II квартал 2007 року, яка може варіюватися в межах 3 місяців і це не буде вважатись порушенням своїх обовязків з боку відповідача.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом 2005 2007 р.р. сплатив відповідачу 1540000, 00 грн., тобто 94, 57 % від усієї вартості обєкту інвестування, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення № 3116 від 22.12.2005 р. на загальну суму 75000, 00 грн.; платіжне доручення № 3127 від 23.12.2005 р. на загальну суму 50000, 00 грн.; платіжне доручення № 3172 від 27.12.2005 р. на загальну суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 69 від 10.01.2006 р. на загальну суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 82 від 11.01.2006 р. на загальну суму 15000, 00 грн.; платіжне доручення № 91 від 12.01.2006 р. на загальну суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 114 від 13.01.2006 р. на загальну суму 15000, 00 грн.; платіжне доручення № 191 від 23.01.2006 р. на загальну суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 306 від 02.02.2006 р. на загальну суму 15000, 00 грн.; платіжне доручення № 317 від 02.02.2006 р. на загальну суму 5000, 00 грн.; платіжне доручення № 401 від 06.02.2006 р. на загальну суму 20000, 00 грн.; платіжне доручення № 413 від 07.02.2006 р. на загальну суму 15000, 00 грн.; платіжне доручення № 544 від 21.02.2006 р. на загальну суму 20000, 00 грн.; платіжне доручення № 551 від 22.02.2006 р. на загальну суму 20000, 00 грн.; платіжне доручення № 563 від 23.02.2006 р. на загальну суму 20000, 00 грн.; платіжне доручення № 585 від 01.03.2006 р. на загальну суму 20000, 00 грн.; платіжне доручення № 632 від 06.03.2006 р. на загальну суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 661 від 09.03.2006 р. на загальну суму 25000, 00 грн.; платіжне доручення № 687 від 16.03.2006 р. на загальну суму 30000, 00 грн.; платіжне доручення № 693 від 17.03.2006 р. на загальну суму 20000, 00 грн.; платіжне доручення № 711 від 20.03.2006 р. на загальну суму 15000, 00 грн.; платіжне доручення № 823 від 30.03.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 852 від 03.04.2006 р. на загальну суму 45000, 00 грн.; платіжне доручення № 995 від 13.04.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1071 від 19.04.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1179 від 28.04.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1263 від 06.05.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1364 від 18.05.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1540 від 01.06.2006 р. на загальну суму 120000, 00 грн.; платіжне доручення № 1571 від 05.06.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1586 від 06.06.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1615 від 07.06.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1777 від 21.06.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1810 від 26.06.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1991 від 10.07.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 2043 від 13.07.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 2093 від 20.07.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 2227 від 04.08.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 2262 від 08.08.2006 р. на загальну суму 30000, 00 грн.; платіжне доручення № 2438 від 21.08.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 2770 від 10.10.2006 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 2979 від 01.11.2006 р. на загальну суму 70000, 00 грн.; платіжне доручення № 237 від 29.01.2007 р. на загальну суму 40000, 00 грн.; платіжне доручення № 1353 від 01.06.2007 р. на загальну суму 50000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобовязані свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Керуючись вищезазначеною нормою Цивільного кодексу України, позивач зупинив виплату відповідачу 5, 43 % грошових коштів пайової участі в сумі 88377, 00 грн. до визначення відповідачем реальних строків введення обєкту будівництва в експлуатацію.

Крім того, позивач направив відповідачу претензію № 155/09 від 25.01.2010 р. із вимогами про надання інформації щодо ступеня готовності обєкта інвестування та сплати неустойки у розмірі 92400, 00 грн.

23.02.2010 р. від відповідача надійшла відповідь на претензію № 155/09 від 25.01.2010 р., у якій він не погоджується із нарахуванням пені та стверджує, що недотримання строків введення будинку в експлуатацію викликане незаконною діяльністю колишнього заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос»ОСОБА_1

Позивач повторно направив відповідачу претензію № 1316/09 від 11.06.2010 р. із вимогами про розірвання договору № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р., повернення суми фактично внесеної інвестиції у розмірі 1540000, 00 грн. та сплати неустойки за несвоєчасне виконання взятих на себе зобовязань у розмірі 104720, 00 грн.

Листом № 29-06/10 від 29.06.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що він не має можливості виконати вимоги, викладені у претензії № 1316/09 від 11.06.2010 р.

16.09.2010 р. Головним контрольно-ревізійним управлінням України за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», за період з 01.01.2008 р. до 01.03.2010 р., був складений акт, у якому визначено, що в ході зустрічної звірки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос»проведено обстеження обєкта будівництва і встановлено, що будівельні роботи ще ведуться.

Наведена обставина сторонами у справі не спростована.

Таким чином, до цього часу обєкт будівництва не зданий в експлуатацію, а обєкт інвестування, відповідно, не переданий позивачу.

У звязку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань щодо передачі обєкту інвестування у передбачений строк відповідно до умов договору № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р. позивач звернувся з вимогами про розірвання вищезазначеного договору в порядку ст.. 651 ЦК України, стягнення з відповідача 1540000 грн. збитків та 107800 грн. неустойки за перевищення терміну передачі позивачеві обєкта інвестування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умовами договору визначено, що відповідач у певний строк зобовязаний своїми силами і засобами збудувати обєкт будівництва і передати позивачу після введення обєкта будівництва в експлуатацію частину новозбудованого житла, а саме обєкт інвестування, для його подальшого використання як місце проживання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобовязань за договором № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво від 21.11.2005 р. не надав.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що, до даного часу будівельні роботи ще ведуться, обєкт будівництва не зданий в експлуатацію, а обєкт інвестування не переданий позивачу, суд приходить до висновку, що через порушення відповідачем строків вводу в експлуатацію житла позивач у значній мірі позбавляється від того, на що розраховував при укладенні договору отримання обєкту інвестування для його подальшого використання як місця проживання, а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у сумі 1540000, 00 грн.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків, відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно з статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обовязок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий звязок між правопорушенням і збитками.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Керуючись вищезазначеними нормами, які регулюють поняття збитків, порядок, підстави та умови їх стягнення, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 1540000, 00 грн. не є збитками, в розумінні ст. 22 ЦК України.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що інших підстав, ніж ті, що зазначені в позові, позивачем не заявлено, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів у сумі 1540000, 00 грн.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 107800, 00 грн. за несвоєчасне виконання взятих на себе зобовязань щодо передачі позивачеві обєкту інвестування за період з 01.08.2007 р. до 01.07.2010 р., суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі перевищення термінів, встановлених у п. 1.5 додатку № 2, на понад 3 місяці, відповідач сплачує позивачу неустойку за кожний місяць затримки у розмірі 0, 2 % від суми фактично внесених позивачем коштів пайової участі за даним договором.

Пунктом 1.5 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобовязується передати позивачу обєкт інвестування, визначений у п. 1.3 даного додатку, протягом 30 днів після введення обєкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, обовязковою умовою для передачі позивачеві обєкта інвестування є, відповідно, введення обєкту будівництва в експлуатацію, а отже прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань починається лише із закінченням 30-денного терміну після введення обєкту будівництва в експлуатацію.

Оскільки обєкт будівництва до даного часу не зданий в експлуатацію, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 107800, 00 грн. за не передання позивачеві обєкту інвестування протягом 30 днів після введення обєкта будівництва в експлуатацію є передчасною, а відтак - визнається судом неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем суду не наведено.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 21-11/28 про пайове інвестування у житлове будівництво (інвестиційний договір) від 21.11.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Невірос»та Будівельно-монтажною фірмою «Укргазпромбуд»та додатки № 1 і № 2 до нього.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 25, код - 31512832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, код - 30019801) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 18.03.2011 р.