Рішення № 14431561, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/2515.03.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»

доприватне акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

провизнання договору припиненим та стягнення 47 351,97 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:юрисконсульт Закуцька А.В. (довіреність від 14.01.2011 року)

від відповідача:представник Стеценко Т.М. (довіреність №38-2011 від 12.01.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору добровільного страхування відповідальності автоперевізників №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року припиненим та стягнення з приватне акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»заборгованості у розмірі 47 351,97 грн..

Позов обґрунтований тим, що Відповідач порушив умови укладеного договору страхування та не виплатив у встановлені строки страхові відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року порушено провадження у справі №23/25 та призначено її розгляд на 22.02.2011 року. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, яким заперечено заявлені позовні вимоги зважаючи на їх безпідставність та необґрунтованість.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 12 березня 2009 року укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізників (СМR,ТТН) №11/03-01-09/41, предметом якого є страхування майнових інтересів Позивача, пов’язаних з його цивільною відповідальністю перед власниками вантажу чи третіми особами під час здійснення міжнародних перевезень (пункт 1.2 договору №11/03-01-09/41 від 12 березня 2009 року).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання певної події виплатити страхувальнику або іншій визначеній договором особі грошову суму, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однією з загальних засад цивільного законодавства, згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України є свобода договору, тобто укладаючи договір, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору зурахуваннямвимогзазначеного кодексу,іншихактівцивільного законодавства, звичаївділового обороту,вимогрозумностіта справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договорустановлятьумови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними,та умови,які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Строк дії договору за змістом статті 982 Цивільного кодексу України є однією з суттєвих умов договору страхування.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до цього договору.

Відповідно до частини першої статті 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

За приписами пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про страхування»дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін та в інших випадках, у тому числі у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому сторонам договору надано право відступати від встановленого законом порядку припинення договору страхування та встановлювати умовами укладеного договору відмінний порядок припинення.

Пунктом 5.3 укладеного сторонами у справі договору добровільного страхування №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року встановлено, що у випадку несплати Позивачем чергового (крім першого) платежу, дія договору призупиняється, а страхувальнику надається десятиденний період для сплати цього чергового платежу, починаючи з дати, зазначеної в договорі як дату його сплати. У разі несплати простроченого платежу протягом зазначеного періоду, цей договір вважається достроково припиненим, починаючи з 00 год.00 хв. визначеної договором дати сплати цього чергового страхового платежу.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін у судових засіданнях вбачається, що страховий платіж у розмірі 38016,00 грн., який мав бути сплаченим до 12.07.2009 року, Позивач на час розгляду справи не оплатив.

Таким чином, відповідно до пункту 5.3 договір страхування №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року, укладений сторонами у справі, припинив свою дію з 00 годин 00 хвилин 12.07.2009 року.

Виходячи з наведеного, суд встановлює відсутність фактичних підстав для визнання договору припиненим, оскільки його дія припинилась значно раніше.

Крім того, позовна вимога про визнання припиненим договору також не може бути задоволеною з огляду на те, що вона є вимогою про встановлення юридичного факту. За змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України, встановлення юридичних фактів не відноситься до компетенції господарського суду.

Крім того, суд може в примусовому порядку захистити цивільне право або інтерес лише способом, що встановлений договоромабо Законом. Способи захиступорушеного права визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, визнання договору припиненим не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільних прав.

Розгляд господарським судом справи ґрунтується на принципі диспозитивності, тобто, законом надано право сторонам самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами. Визначення предмету і підстав позову, які (в свою чергу) визначають межі судового дослідження, залежить виключно від волевиявлення Позивача.

Враховуючи, що договір на час розгляду справи є припиненим (що взагалі унеможливлює його повторне припинення будь-яким способом) та враховуючи, що Позивач невірно обрав спосіб захисту свого права, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання укладеного сторонами у справі договору №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року припиненим.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку дії договору добровільного страхування відповідальності №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року (до його припинення), відбулось сім подій, які мали ознаки страхових випадків.

Відповідно до відзиву на позовну заяву та направленого Позивачу листа №526 від 26.11.2010 року Відповідачем визнано, що заявлені події є страховими випадками за договором №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року, про що складено страхові акти №172735413-1 від 02.11.2009, №172735411 від 09.04.2009 року, №172735414-1 від 02.11.2009 року, №132731612-1 від11.12.2009 року, №172735412-1 від 02.11.2009 року, №172735419-1 від 29.03.2010 року та №172735417-1 від 29.03.2010 року на загальну суму страхового відшкодування –47351,97 гривень.

Відповідач відповідно до пункту 11.15 укладеного сторонами у справі договору зарахував суму страхового відшкодування в рахунок сплати страхувальником чергового страхового платежу.

З такою правовою позицією суд не може погодитись, оскільки договір страхування №11/03-01-09/41 від 12.03.2009 року припинив свою дію в 00 годин 00 хвилин 12.07.2009 року, що унеможливлює застосування його умов, у тому числі і пункту 11.15, після втрати ними чинності.

З матеріалів справи вбачається, що страхові акти було складено Відповідачем протягом листопада 2009 року –березня 2010 року, тобто після припинення дії договору.

Відповідно на цей час у Відповідача були відсутні правові підстави для застосування норми договору, яка встановлює право утримати невнесений страхувальником страховий платіж.

У той же час, припинення дії договору страхування не позбавляє страховика обов’язку сплатити страхове відшкодування за випадками, які відбулись протягом дії договору.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»47351,97 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44, ідентифікаційний код 24175269) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(07300, м. Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7, ідентифікаційний код 34710276) 47351,97 грн. (сорок сім тисяч триста п’ятдесят одну гривню 97 коп.) страхового відшкодування; 473,52 грн. (чотириста сімдесят три гривні 52 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок).

3.          У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.03.2011 року