Рішення № 14431545, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/447-17/116.03.11 За позовом          Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова»

Про           стягнення 17545567,09 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Ходош В.Ю. (за дов.)

Від відповідача           Киреєв А.В. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерного товариство «Інвестиційна група «Імперія»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова»про стягнення заборгованості в сумі 17545567,09 грн. за договором підряду № 18 від 27.09.2007 р., а саме: основного боргу в сумі 14914572,09 грн., пені в сумі 1703369,03 грн., збитків від інфляції в сумі 703695,24 грн. та трьох процентів річних в сумі 224030,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов’язку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору підряду № 18 від 27.09.2007 р. робіт.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що умовами спірного договору та додаткової угоди до нього визначено, що вартість робіт та матеріалів встановлюється на підставі кошторисів та становить 48665000 грн., в той час, як позивачем загальна вартість робіт за спірним договором вказана в сумі 53204897,09 грн., що є на 4559897,09 грн. більше ніж та сума, що погоджена сторонами та передбачена договором й додатковою угодою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р., у справі № 31/447 позов задоволено частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. в порядку ст. 25 ГПК України закрите акціонерного товариство «Інвестиційна група «Імперія»(позивача) замінено правонаступником, яким є приватне акціонерне товариство «Інвестхолдинг».

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010 р., рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. скасовано, справу № 31/447 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 21.12.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Удаловою О.Г. та присвоєно їй № 31/447-17/1.

Розгляд справи відкладався, за заявою сторін ухвалою суду від 16.02.2011 р. строк вирішення спору продовжений на підставі ст. 69 ГПК України, в засіданнях суду оголошувалась перерва.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.09.2007 р. закрите акціонерне товариство «Інвестиційна група «Імперія», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Інвестхолдинг», та товариство з обмеженою відповідальністю «ТехНова»уклали договір підряду № 18 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався в обумовлений Договором термін на власний ризик, власними силами та засобами, з власних матеріалів виконати будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з наданим позивачем проектом по встановленню бокового вагонопрокидувача на КЕП «Чернігівська ТЕЦ»під ключ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такі роботи на умовах, визначених Договором.

Пунктом 3.1 Договору за змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 01.08.2008 р., визначено, що вартість робіт та матеріалів встановлюється на підставі кошторисів та становить 48665000 грн.

На виконання умов Договору позивач у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року виконав роботи на загальну суму 33456549,20 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвіченими копіями актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в):

- за грудень 2008 року на суму, відповідно, 8574376,80 грн., 6783086,40 грн., 2866693,20 грн., 1294927,20 грн., 6605205,60 грн., 310590,40 грн., 1880044,80 грн., 559494,00 грн. (т. 1 а.с. 21-72);

- за лютий 2009 року на суму 2592130, 80 грн. (т. 1 а.с.73-90).

Крім того, згідно з умовами Договору 28.02.2009 р. позивачем та відповідачем було складено та підписано видаткову накладну № РН-0000016 (т. 1 а.с. 118) щодо товару (матеріалів): вагоноопрокидувач ВБС-93 М, кран мостовий г/п 20 тонн на загальну суму з ПДВ 15188450,80 грн.

Отже, загальна вартість виконаних позивачем у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року за умовами Договору робіт, в тому числі й вартість вагонопрокидувача, становить 48665000 грн., тобто суму, визначену п. 3.1 Договору.

28.02.2009 р. позивач та відповідач підписали акт приймання виконаних підрядних робіт до Договору підряду № 18 від 27.09.2007 р. (т. 1 а.с. 153), яким засвідчили факт виконання позивачем та прийняття відповідачем будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт з встановлення бокового вагонопрокидувача на КЕП «Чернігівська ТЕЦ»та визначили загальну суму, що підлягає оплаті за Договором у розмірі 48655000,00 грн. з ПДВ.

У пункті 3 акту сторони визначили, що претензій одна до одної стосовно виконання умов Договору не мають.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата робіт та матеріалів здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача поетапно за письмовою заявкою відповідача, а саме:

- сума попередньої оплати у розмірі 50% вартості вказаних у заявці робіт, - протягом 7 банківських днів з моменту подання заявки або згідно з узгодженим графіком платежів;

- остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 10 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) з урахуванням суми попередньої оплати.

На виконання умов Договору відповідач перерахував позивачеві 38290325 грн., що сторонами не заперечується.

Таким чином, загальна вартість виконаних позивачем у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року за умовами Договору, але неоплачених робіт становить 10364675 грн. (48655000 грн. –38290325 грн.).

Вказана сума є частиною з заявленої до стягнення позивачем в рамках даної справи суми основного боргу .

Крім того, як слідує з матеріалів справи, 31.05.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року (типова форма № КБ-2в) на суму, відповідно, 919464,00 грн., 451184,29 грн., 537000,00 грн., 1556253,60 грн., 705438,00 грн., 380557,20 грн. Належним чином засвідчені копії зазначених актів залучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 91-117).

Загальна сума зазначених актів становить 4549897,09 грн. Вказана сума є рештою з заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 4549897,09 грн., посилається те, що умовами спірного договору та додаткової угоди до нього встановлено, що вартість робіт та матеріалів встановлюється на підставі кошторисів і становить 48665000 грн., в той час як позивачем загальна вартість робіт за спірним договором вказана в сумі 53204897,09 грн., що є на 4559897,09 грн. більше ніж та сума, що погоджена сторонами та передбачена договором й додатковою угодою.

Проте, зазначені посилання судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 632 ЦК України визначено, що:

- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін ( п. 1 ч. 1);

- зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що вартість робіт та матеріалів може змінюватись за погодженням сторін за наявності об’єктивних обставин, на підставі додаткової угоди до цього договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Отже, ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі можлива лише на умовах, визначених договором, що в даному випадку можливо лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Як слідує з наданих позивачем копій Договірної ціни, сторони дійшли згоди про те, що в 2009 році позивачем мають бути виконані наступні роботи:

- КЄП «Чернігівська ТЕЦ». Будівля вагоноопрокидувача. Оборотна засипка фундаментів. Виконується в 2009 році. Загальна договірна ціна 559494 грн.;

- ТОВ «ТехНова»Бетонні роботи. Виконується в 2009 році. Загальна договірна ціна 6605205,60 грн.;

- КЄП «Чернігівська ТЕЦ». Підземна перевантажувальна станція № 1а. Бетонування станції. Виконується в 2009 році. Загальна договірна ціна 1294927,20 грн.;

- КЄП «Чернігівська ТЕЦ»ТОВ «ТехНова». Будівля кутового вагоноопрокидувача. Виготовлення та монтаж металоконструкцій. Виконується в 2009 році. Загальна договірна ціна 2866693,20 грн.;

- КЄП «Чернігівська ТЕЦ». Будівля вагоноопрокидувача. Виготовлення та монтаж металоконструкцій. Виконується в 2009 році. Загальна договірна ціна 6179149,20 грн.

Загальна вартість зазначених робіт становить 17505469,20 грн.

Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а отже, сторони дійшли згоди про виконання позивачем у 2009 році певного переліку робіт за Договором.

Як слідує з матеріалів справи зі всіх актів, які підписані сторонами за Договором та входять до суми Договору (48655000 грн.), у 2009 році роботи були виконані лише на суму 2592130,80 грн. акт за лютий 2009 року на суму (т. 1 а.с.73-90).

У той же час, зі змісту актів, що були сторонами підписані 31.05.2009 р., слідує, що роботи, які виконував позивач, є роботами:

- по виготовленню та встановленню металоконструкцій, акти на суму 919464,00 грн., 451184,29 грн., 537000,00 грн.;

- додаткові роботи з бетонування, акти на суму 1556253,60 грн., 705438,00 грн.

Отже, роботи, які виконувались позивачем у травні 2009 року, фактично є роботами, виконання яких погоджено сторонами шляхом підписання зазначених вище договірних цін.

Тобто, як слідує з матеріалів справи, сторонами в письмовій формі, а саме: шляхом підписання договірної ціні, погоджено виконання позивачем у 2009 році додаткових робіт за договором та визначено вартість, чим фактично збільшено договірну ціну.

За таких обставин, посилання відповідача на безпідставність тверджень позивача про виконання робіт на 4559897,09 грн. саме за умовами Договору, судом до уваги не беруться як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, суд бере до уваги і той факт, що, по-перше, як слідує зі змісту зазначених актів від 31.05.2009 р., вони підписувались саме на виконання Договору, а по-друге, зазначені акти підписані відповідачем без жодних зауважень.

Отже, загальна сума виконаних позивачем за умовами Договору, але неоплачених відповідачем робіт становить 14914572,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо оплати спірної заборгованості, якою позивач вимагав від відповідача сплати суми заборгованості за Договором з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені на загальну суму 17275418,60 грн. (т. 1 а.с. 122). На доведення направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено опис вкладення, фіскальний чек № 4797 від 04.09.2009 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення № 993028 з відміткою відповідача про отримання 18.09.2009 р. (т. 1 а.с. 119-121).

Відповідач на вказану претензію не відповів, заборгованість на погасив.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобов’язання по сплаті виконаних позивачем робіт, суду не надав.

Відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, прийнявши виконані позивачем роботи, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов’язання з їх оплати, оскільки вказані роботи не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов’язки перед виконавцем робіт.

Відповідач свої договірні зобов’язання в частині оплати виконаних позивачем за умовами Договору робіт не виконав, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 14914572,09 грн. визнаються судом законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку затримки оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, як то передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що, на думку колегії суддів, з урахуванням розміру пені, передбаченого Договором, є правомірним.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1703369,03 грн., збитків від інфляції в сумі 703695,24 грн. та трьох процентів річних в сумі 224030,73 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

У Додаткових поясненнях та уточненнях № 104 від 15.02.2011 р. відповідач повідомляє суду, що він є енергогенеруючим підприємством та забезпечує мешканців міста Чернігова, в тому числі соціально значущі установи (лікарні, поліклініки, навчальні заклади) тепловою енергією та спрямовує всі кошти на цілі забезпечення їх належного теплопостачання.

З огляду на зазначені обставини, відповідач просить з посиланням на ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України відмовити в задоволенні нарахованих 3% річних, пені та збитків від інфляції на суму заборгованості 4549897,09 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини, на які відповідач посилається як на підставу для зменшення штрафних санкцій, а також той факт, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій не є надто великою порівняно з сумою основного боргу, суд вважає за недоцільне зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 14914572,09 грн., пеня в сумі 1703369,03 грн., збитки від інфляції в сумі 703695,24 грн. та три проценти річних в сумі 224030,73 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 24100060) на користь приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг»(91000, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, 7; поштова адреса: 92000, Луганська область, м. Лутугино, вул. Чехова, 1а/61, ідентифікаційний код 33846041) основний борг в сумі 14914572 (чотирнадцять мільйонів дев’ятсот чотирнадцять тисяч п’ятсот сімдесят дві) грн. 09 коп., пеню в сумі 1703369 (один мільйон сімсот три тисячі триста шістдесят дев’ять) грн. 03 коп., збитки від інфляції в сумі 703695 (сімсот три тисячі шістсот дев’яносто п’ять) грн. 24 коп., три проценти річних в сумі 224030 (двісті двадцять чотири тисячі тридцять) грн. 73 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

Рішення підписано 18.03.2011 р.