Рішення № 14431450, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/5615.03.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»

про           стягнення 37896,61 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Бекасова К.В. - представник за довіреністю від 21.02.2011 р.

Від відповідача - Столяренко О.П. - представник за довіреністю від 14.03.2011 р.

У судовому засіданні 15.03.2011 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 32444,81 грн., що складається з 29361, 62 грн. проіндексованої суми основної заборгованості по договору купівлі-продажу № 21 (40015155) від 17.05.2010, 188,04 грн. –пені, 2479,00 грн. –штрафу, 416,15 грн. 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті держмита 589,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 було порушено провадження в справі № 47/56 та призначено до розгляду на 23.02.2011. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2011 розгляд справи було відкладено до 15.03.2011.

В судовому засіданні 15.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши суду клопотання про їх уточнення станом на день розгляду справи, збільшивши ціну позову до 37896,61 грн., що складається з 24790,98 грн. основного боргу, 1887,44 грн. інфляційних витрат, 7358,21 грн. –пені, 2479,09 грн. –штрафу, 1380,89 грн. 3% річних. З урахуванням здійснених уточнень, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов Договору купівлі-продажу № 21 (40015155)від 17.05.2007 не було здійснено оплату поставленого позивачем товару, оскільки позивачем було поставлено товар на суму 29039,19 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково. Заборгованість, яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 24790, 98 грн.

В судовому засіданні 15.03.2011 представник відповідача надав суду документи, які вимагалися ухвалами суду від 04.02.2011 та 23.02.2011, зокрема Акт звірки взаєморозрахунків, складений, підписаний та скріплений печаткою відповідача, з зазначенням суми заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 24790,99 грн., а також надав суду пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

          ВСТАНОВИВ:           

17.05.2010 між позивачем –ТОВ «Експансія», як продавцем, та відповідачем –ТОВ «Інтелбуд», як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу № 21 (40015155) (далі –Договір № 21 (40015155) від 17.05.2010), який підписано представниками продавця та покупця та посвідчено печатками обох сторін, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар згідно з умовами даного договору (п. 1.1).

Умовами Договору № 21 (40015155) від 17.05.2010 передбачено, що погодження сторонами ціни, асортименту та кількості товару, що є предметом купівлі-продажу здійснюється, зокрема, шляхом підписання відповідного товаросупроводжувального документу (накладної) на товар (п.2.3), а вартість товару підлягає оплаті через 14 днів з моменту фактичного отримання товару покупцем (п. 3.1).

Згідно з видатковими накладними по договору № 21 (40015155) від 17.05.2010, а саме: № SAP SG00200IBB/422866/0 від 23.06.2010 на суму 10747,27 грн., № SAP SG00200IBС/422788/0 від 23.06.2010 на суму 1719,60 грн. і 378,96 грн., № SAP SG00200IBD/422877/0 від 23.06.2010 на суму 11452,88 грн., № SAP SG 00200IBE/422890/0 від 23.06.2010 на суму 4740,48 грн., підписаними представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця), посвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість переданого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає загалом по наведеним накладним 29 039,19 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору № 21 (40015155) від 17.05.2010 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 29039,19 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково в розмірі 4248,21 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає –24790,98 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 21 (40015155) від 17.05.2010, позивачем на підставі видаткових накладних, було поставлено відповідачу товар загалом на суму 29039,19 грн., який відповідачем було прийнято, що підтверджується підписом та відбитком штампу відповідача на перелічених видаткових накладних, але всупереч умов зазначеного Договору № 21 (40015155) від 17.05.2010–не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 4248,21 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 21 (40015155) від 17.05.2010 станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 24790,98 грн. грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було. Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору існує непогашена заборгованість в сумі 24790,98 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 24790,98 грн.

Крім цього, позивач у клопотанні про уточнення позовних вимог станом на 15.03.2011 просить суд стягнути з відповідача 7358,21 грн. пені, 2479,09 грн. штрафу, 1887,44 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1380,89 грн.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. договору купівлі-продажу № 21 (40015155) від 17.05.2010, у випадку порушення термінів оплати товару відповідач - покупець сплачує позивачу - продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за вищезазначеним договором в розмірі 24790,98 грн., суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов’язання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 08.07.2010 (позивач передав 23.06.2010 товар згідно видаткових накладних, а тому відповідач повинен був виконати свої зобов"язання перед позивачем у строк до 07.07.2006 включно (протягом 14 днів з моменту прийняття товару), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 24790,98 грн. по оплаті переданого товару за договором купівлі-продажу № 21 (40015155) від 17.05.2010, складає 1949,65 грн., а саме:

В період з 08.07.2010 по 09.08.2010 (33 дні) облікова ставка НБУ складала 8,5%:

(24790,98 грн. (сума основної заборгованості) х 17% х 33 (кількість прострочених днів)/365 = 381,03 грн.

В період з 10.08.2010 по 05.01.2011 (149 днів) облікова ставка НБУ складала 7,75%:

(24790,98 грн. (сума основної заборгованості) х 15,5% х 149 (кількість прострочених днів)/365 = 1568,62 грн.

          Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 1949,65 грн.

Позивач у клопотанні про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 7358,21 грн. пені, згідно розрахунку суду належна сума пені складає 1949,65 грн., а тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, прийшов до висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог позивача, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що складає 1949,65 грн.

Згідно п. 6.3. Договору № 21 (40015155) від 17.05.2010 у випадку неоплати товару протягом 10 днів з моменту закінчення строку оплати товару, передбаченого п.3.1. цього договору, покупець-відповідач, окрім пені, сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов’язання по оплаті фактично переданого позивачем товару за договором № 21 (40015155) від 17.05.2010належним чином не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 24790,98 грн. і на даний час ним не погашена, тобто, на даний час є прострочення виконання відповідачем зобовязання по оплаті поставленого позивачем товару по договору № 21 (40015155) від 17.05.2010, а оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача одноразово штрафу за прострочення виконання зобовязання по оплаті переданого товару за укладеним договором, суд вважає цю вимогу законною та обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

За розрахунком суду, розмір одноразового штрафу за несвоєчасну оплату відповідачем переданого позивачем товару за договором № 21 (40015155) від 17.05.2010 складає 10% від суми вартості неоплаченого товару, що становить 2479,10 грн, тобто 10% від 24790,98 грн. (оскільки саме цю суму не було одержано позивачем). А, оскільки позивачем заявлено в клопотанні про уточнення позовних вимог суму штрафу в розмірі 2479,09 грн., суд, не виходячи за межі позовних вимог, прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2479,09 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов’язання по повній та своєчасній оплаті виконаних позивачем робіт за вищезазначеним договором, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті переданого позивачем товару у розмірі 24790,98 грн., а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції, вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно розрахунку суду, сума витрат з урахуванням індексу інфляції за період з 08.07.2010 по 15.03.2011 складає 1887,45 грн. (24790,98 грн. *99,8% *101,2% *102,9% *100,5% *100,3% *100,8% *101,0% *100,9% = 26678,43 –24790,98, грн.), а сума 3% річних складає 511,44 грн. (24 790,98 грн. (сума основного боргу) *3%*251 днів (з 08.07.2010 по 15.03.2011 включно)/365).

Позивачем у клопотанні про уточнення позовних вимог заявлено до стягнення 1887,44 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1380,89 грн. Суд, не виходячи за межі позовних вимог прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1887,44 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, а 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі, що згідно розрахунку суду, складає 511,44 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також, згідно ст. 47 ГПК України підлягає поверненню позивачу зайво сплачене останнім згідно платіжного доручення № 889019 від 27 січня 2011 державне мито в розмірі 210,03 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»(код ЄДРПОУ 31055835, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 44/22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»(код ЄДРПОУ 32294905, адреса: 08132, Київська область, Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем, суму боргу в розмірі 24790 (двадцять чотири тисячі сімсот дев’яносто) грн. 98 коп., 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 44 коп. -3% річних, 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 44 коп. - інфляційних витрат, 1949 (одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 65 коп. - пені, 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев’ять) грн. 09 коп.- штрафу а також судові витрати по сплаті державного мита –316,19 (триста шістнадцять) грн. 19 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг –196,90 (сто дев’яносто шість) грн. 90 коп. В іншій частині позову відмовити.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Експансія»(код ЄДРПОУ 32294905, адреса: 08132, Київська область, Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5) з Державного бюджету України зайво сплачені квитанцією № 889019 від 27 січня 2011 державне мито в розмірі 210,03 (двісті десять) грн. 03 коп.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –18.03.2011