Рішення № 14431209, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/6911.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі

Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»

про стягнення 137 275 грн. 06 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Марковська В.В. - дов. № Д07/2010/12/29-8 від 29.12.2010 Відповідача:Касьян В.М. –дов. № б/н від 27.08.2010

У судовому засіданні 11.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»137275 грн. 06 коп., із них: 121 425 грн. 96 коп. –сума основного боргу, 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних, 6862 грн. 55 коп. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 порушено провадження у справі № 61/69, розгляд справи призначено на 22.02.2011 о 15:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 в зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи був відкладено на 11.03.2011 о 12:45.

У судовому засіданні 11.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, крім того надав розрахунок на виконання вимог суду.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи про те, що розрахунки суми сплати за спожиту теплову енергію, надані позивачем, базуються на тарифах, встановлених Розпорядженнями КМДА, які не набрали чинності і не підлягають застосуванню.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (надалі –«Енергопостачальна організація») та Житлово-будівельним кооперативом «Зварювальник-2»(надалі –«Абонент») було укладено Договір № 1641360 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1 позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили Додатком 3 до Договору № 1641360, відповідно до якого розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією»проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837, згідно якого за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення –44 грн. 60 коп., для гарячого водопостачання –47 грн. 60 коп. За півторакратне заповнення мережною водою «Енергопостачальної організації»теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, «Абонент»сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю «Енергопостачальної організації»по тарифу 3 грн. 55 коп./тонну (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами, згідно п. 1 цього Додатку.

В Додатку № 4 до Договору № 1641360 сторони обумовили порядок розрахунків на теплову енергію, згідно якого «Абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, «Абонент»виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разу, якщо «Абонент»розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з Додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом»не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3 –3.1).

Листом від 23.03.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням збільшити заплановане споживання теплової енергії на 20 % в житлових будинках за адресою: м. Київ, вул. Радунська, буд. 32 та м. Київ, вул. Радунська, буд. 36, в зв’язку з перевищенням лімітів на теплову енергію в опалювальний сезон 2008-2009, в порівнянні з запланованою і для забезпечення температурного режиму в житлових будинках ЖБК «Зварювальник-2».

Як вбачається з матеріалів справи, за період з вересня 2008 року по грудень 2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 121 425 грн. 96 коп., проте відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді не розрахувався, що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 121 425 грн. 96 коп. (за період з 01.09.2009 по 01.12.2010) нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції та 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції та 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6862 грн. 55 коп.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) «Енергопостачальна організація»нараховує «Абоненту»пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день просторочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 6862 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача викладені в письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки листами № 048-21-5703/1641360/6 від 27.05.2009, № 048-21-2311/1641361/6 від 04.03.2009, № 048-21-12373/1641360/6 від 02.11.2009, № 048-21-9882/1641360/6 від 03.09.2009, № 048-21-2311/1641360/6 від 04.03.2009 позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, на підстав яких тарифів здійснюються розрахунки за теплову енергію.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»(03037, м. Київ, вул. Радунська, 36; код ЄДРПОУ 22885281) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 121 425 (сто двадцять одна тисяча чотириста двадцять п’ять) грн. 96 коп. –сума основного боргу, 6 517 (шість тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 93 коп. - 3 % річних, 6862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 55 коп. –пені, 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 75 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Дата підписання рішення 16.03.2011 А.М. Івченко