Рішення № 14431173, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/709.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП - УКРАЇНА»

Про стягнення 209557,64 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Ванжа О.А. –за дов. № б/н від 24.12.2010р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 209 557,64 грн. заборгованості, у зв'язку з порушенням умов Договору фінансового лізингу № 080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р., з яких 182695,55 грн. - основного боргу, 6 085,67 грн. - пені, 1 177,86 грн. - 3% річних. 1 513,44 грн. - збитків, 18 088,00 грн. –штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р. Позивач також просив покласти на відповідача витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 було порушено провадження у справі № 49/7 та призначено розгляд справи на 02.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 розгляд справи відкладався на 16.02.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.02.2011 не відбулось.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 розгляд справи було призначено на 09.03.2011.

          Представник позивача у судове засіданні 09.03.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання 02.02.2011 та 09.03.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/7 від 14.01.2011 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

15 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі –Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП - УКРАЇНА»(далі –Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №080915-182/ФЛ-Ю-С.

          Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є надання Лізингодавцем, у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у специфікації (Додаток № 2 до Договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Специфікацією (Додаток № 2 до договору) сторони погодили найменування, ціну одиниці, кількість та вартість майна, що є предметом лізингу з договором.

          Загальна вартість майна на момент укладання Договору разом з ПДВ складає 452206,10 грн. (п. 3.2 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору сторони домовилися, що загальна вартість майна на момент укладання Договору складає 452200,10 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

На виконання умов Договору Лізингодавець передав у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу Сідельний тягач ASTRA (Італія), 2008 року випуску, модель HD8 42.45 у кількості 1 штука, загальною вартістю 452206,10 грн. з ПДВ.

Вказана обставина підтверджується підписаним повноважними представниками сторін Договору актом приймання-передачі майна в користування від 09.12.2008р.

Згідно з п. 2.1. договору строк користування Лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном.

Відповідно до п. 3.1 Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору.

          Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як передбачено п. п. 3.1., 3.4.1. Договору, Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до Договору сторони внесли зміни до п. 3.4.1 Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 29.04.2009 до Договору сторони погодили, що станом на 29.04.2009р. Лізингоодержувач має перед Лізингодавцем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими платежами за Договором у розмірі 132113,99 грн.

Крім того, п. 1 Додаткової угоди від 03.11.2009 до Договору сторони погодили, що станом на 03.11.2009р. Лізингоодержувач має перед Лізингодавцем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими платежами за Договором у розмірі 242257,70 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 182695,22 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 182695,22 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виплату лізингових

платежів, а тому позивач заявив до стягнення 6 085,67 грн. - пені, 1 177,86 грн. - 3% річних. 1 513,44 грн. - збитків, 18 088,00 грн. –штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2.1. договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1. договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки, Лізингоодержувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6085,67 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

          Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено Рекомендаціями щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., при застосування індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

          Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1177,86 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1513,44 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 8.2.1 Договору Боржник зобов’язаний щоквартально письмово інформувати Кредитора про стан та місце знаходження Майна шляхом направлення Кредитору звіту у формі, встановленій Сторонами (Додаток № 3 до Договору).

За неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 1% від загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого прострочення (п. 11.2.3 Договору).

У позовній заяві Позивач зазначав про те, що звіти Відповідачем не подавалися за період з 4 кварталу 2009 року по 03 квартал 2010 року, а тому просив стягнути з останнього 18088,00 грн. –штрафу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18088,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав доказів внесення лізингових платежів у встановленому договором порядку та розмірах, не навів підстав для звільнення від обов’язку вносити платежі за користуванням предметом лізингу та не спростував розміри нарахованих позивачем сум пені, відсотків річних, інфляційних витрат та штрафу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 2095,58 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП – УКРАЇНА»»(04053, м. Київ, вул. Воровського, 9, код ЄДРПОУ 33745560, п/р 26003013000112 в ПАТ «ВіЕйБі БАНК», МФО 380537) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 літера г, п/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО 380537, код ЄДРПОУ 33880354) 209 557,64 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 080915-182/ФЛ-Ю-С від 15.09.2008р., з яких 182695,55 грн. - основного боргу, 6 085,67 грн. - пені, 1 177,86 грн. - 3% річних. 1 513,44 грн. –інфляційних витрат, 18 088,00 грн. - штрафу, крім того 2 095,58 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 14.03.2011