Рішення № 14431047, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/6414.02.11 За позовом                    Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради

До відповідача          Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом’янського району м. Києва

Про                              стягнення 3434,42 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Малиш В.В. (за дов.)

Від відповідача           не з’явилися

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради про стягнення з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва3434,42 грн. (2052,59 грн. плати за фактичне користування приміщенням, 81,43 грн. пені, 300,40 грн. компенсації плати за землю).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/64 та призначено її до розгляду на 02.02.2011 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 14.02.2011 р., у зв’язку з неявкою відповідача на розгляд справи.

Відповідач у судове засідання 14.02.2011 р. не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2008р. між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради (орендодавець) та комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом’янського району м. Києва (орендар) було укладено договір № 222/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району міста Києва (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (поверхову будівлю) для виробничих потреб, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 43, загальною площею 30,5 кв. м.

Відповідно до пункту 3.1 Договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної в місті Києві радою від 20.12.2006 р. № 101 або за результатами конкурсу на право оренди об’єкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладення Договору встановлюється у розмірі 4% від вартості майна і становить 419,82 грн. на місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах у порядку, визначених законодавством України, який оплачується орендарем разом з орендною платою.

Крім орендної плати, орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю (п. 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.8 Договору орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до пункту 4.2 Договору орендар зобов’язаний вносити орендні та інші передбачені цим Договором платежі своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з пунктом 9.1 Договору строк дії цього Договору встановлено з 01.04.2008 р. до 27.12.2009 р..

Відповідно до пункту 9.2 Договору договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку Договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади, поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії.

У разі якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження терміну оренди об'єкту, орендар повинен звільнити об'єкт оренди по закінченні терміну дії Договору та передати орендодавцю об'єкт оренди по акту прийому-передачі.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором та після закінчення терміну дії Договору не повернув орендодавцеві нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 43.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від результатів господарської діяльності.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в Договорі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За фактичне використання відповідачем орендованого приміщення позивачем нараховані платежі відповідно до узгодженого розміру орендної плати, яку орендар повинен сплачувати за укладеним Договором (що не перевищує визначену законом суму).

За твердженням позивача, відповідач фактично використовує приміщення за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 43, на підтвердження чого надав акт обстеження від 03.02.2011 р., який міститься в матеріалах справи.

Оскільки відповідач фактично використовував нежиле приміщення, за період з серпня 2010 р. по листопад 2010 р. позивач нарахував плату за користування приміщенням в сумі 3052,59 грн.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3052,59 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 81,43 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки термін дії договору закінчився, а факту погодження нарахування пені позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не надано, вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач є землекористувачем і сплачує земельний податок за прибудинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат на утримання при будинкової території.

Тому, згідно з п. 3.5. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по оплаті за землю.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо компенсації плати за землю, визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає узгодженим договірним умовам, а тому відшкодування плати за землю підлягає задоволенню у розмірі 300,40 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині 3052,59 грн. орендної плати, 300,40 грн. компенсації плати за землю. В іншій частині вимоги пред’явлено необґрунтовано.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом’янського району м. Києва (03061, м. Київ, вул. Новопольова, 95; 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 43, рахунок 26009010001524 у ЗФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 322595, код 31806913) на користь комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул.Соціалістична, 6, рахунок 2600957377 у ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478, код 35756919) 3052,59 грн. плати за користування приміщенням, 300,40 грн. компенсації плати за землю, 99,58 грн. витрат по оплаті державного мита та 230,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 17.03.2011 р.