Рішення № 14431046, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-7/14516-50/8114.03.11

За позовом відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт"

про стягнення 12 399,97 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: не з’явились

Від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення 12399,97 грн. заборгованості за неналежне виконання договору № К 00089 від 24.10.2006.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2011 порушено провадження у справі № 05-5-7/14516-50/81 та призначено її до розгляду на 21.02.2011.

В судове засідання 21.02.2011 представники позивача та відповідача не з’явився, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи було відкладено на 14.03.2011.

В судове засідання 14.03.2011 представник позивача повторно не з’явився, проте через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без повноважного представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач в судові засідання 18.01.2011 та 14.032.2011 також не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2006 між відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго»(далі-позивач, клієнт за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт» (далі –відповідач, компанія за договором) було укладено договір № К 00089/2410/4, відповідно до умов якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карток, що є технічним засобом на право отримання клієнтом товарів та послуг в торгових точках системи «НТК»і не є платіжним засобом (далі - ПК).

Згідно п. 1.17 договору компанія надає клієнтам наступні послуги:

- організацію технологічного процесу відпуску товарів та послуг клієнту по ПК в торгових точках, які входять до системи «НТК»;

- на підставі здійснених операцій, організовує процес обробки та обліку інформації клієнтом в торгових точках системи «НТК»товари та послуги;

- кодування ПК, їх персоналізацію, видачу, авторизацію, заміну, вилучення та облік;

- надання клієнту інформації про операції, які були проведені згідно виданих йому ПК, а також документів бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно умов п. 3.1. договору, ПК видається клієнту після надходження на розрахунковий рахунок компанії всіх платежів в розмірі, зазначеному в п. 4.1. договору.

При укладенні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатках до цього договору (п. 4.1. договору).

У відповідності до положень п. 4.2. договору, вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов’язань позивач, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, перерахував на рахунок відповідача 296720,00 грн., проте відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, надав послуги та товари на суму 284320,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до умов п. 10.2. договору, договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін в порядку передбаченому даним договором та діючим законодавством, шляхом подачі письмової заяви та повернення ПК.

30.09.2010 позивач звернувся до відповідача з листом № 17/7763, з пропозицією про розірвання договору № К 00089 від 24.10.2006 укладеного між сторонами з 01.10.2010 та про повернення коштів в розмірі 12399,97 грн.

Згідно п. 7.3. договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт» взяло на себе відповідальність за збереження коштів, перерахованих відкритому акціонерному товариству «Сумиобленерго»на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт» і вразі розірвання цього договору , гарантувало повернення суми, яка залишилася після остаточного розрахунку в порядку передбаченому п. 10.2 договору.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в взяті на себе зобов’язання по поверненні коштів в розмірі 12399,97 грн., в зв’язку з чим станом на дату вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем становить 12399,97 грн., що також визнається відповідачем відповідно до підписаного сторонами акту звірки розрахунків № 0000000323 від 27.02.2009.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, в якому містяться елементи договорів поставки та надання послуг.

Згідно з частиною 2 статті 862 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 12399,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № К 00089/2410/4 від 24.10.2006 в розмірі 12399,97 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м. Київ, Святошинська площа, 1, кім. 272; ідентифікаційний код 34483710) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»(40035, м. суми, вул. Демяна Коротченка, 7, ідентифікаційний код 23293513) основний борг в сумі 12 399 (дванадцять тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 17.03.2011