Рішення № 14431000, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/3914.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда - Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Фрегат»

про стягнення 96818,18 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Брайко М.В. –по дов. №2 від 27.12.2010р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арда - Трейдинг” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фрегат” 96818,18 коп., яз яких: 96125, 86 грн. основний борг, 112, 27 грн. –3% річних, 580, 05 грн. пеня за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2011р. порушено провадження у справі № 36/39, розгляд справи призначено на 02.02.2011р.

В судове засідання 02.02.2011р. представники сторін не з»явилися. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез’явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представники сторін в судове засідання не з’явилися, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 23.02.2011р.

Ухвалою від 02.02.2011р. суд зобов’язав позивача надати довідку про наявність заборгованості відповідача по договору №598 КИЕ від 30.09.2010р. на час розгляду справи.

Представником позивача вимоги, що викладені в ухвалі суду від 02.02.2011р. не виконав. В судовому засідання заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідність надання суду додаткових доказів по справі.

З огляду на викладене, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 14.03.2011р.

В судове засідання 14.03.2011р. представник відповідача не з»явився. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Доказами належного повідомлення Відповідача є відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.03.2011р. представник позивача надав суду платіжні доручення про сплату відповідачем основного боргу в сумі 96125, 86 грн. в період з 10.02.1001р. по 24.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Арда - Трейдинг” (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фрегат” (далі відповідач) 30.09.2010р. був укладений договір поставки №598 КИЕ.

Згідно п.2.1 договору позивач зобов’язувався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначних цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід»ємною частиною цього договору.

На виконання умов даного договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 96125, 86 грн., що підтверджується видатковими накладними №500081010 від 08.10.2010р. №350191010 від 19.10.2010р., №304251010 від 25.10.2010р., належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач (покупець) зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем (постачальником) товар не пізнішу 45 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 календарних днів.

Всупереч умовам договору, відповідачем не була здійснена оплата отриманого товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по оплаті вартості товару не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 96125,86 грн., суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором поставки №598 КИЕ від 30.09.2010р. виконав своєчасно, відповідно до умов договору.

Відповідач доказів виконання умов договору поставки №598 КИЕ від 30.09.2010р. в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару суду не надав.

При розгляді справи судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач суму основного боргу перерахував позивачу, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями.

З огляду на викладене провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 580, 05 грн. та 3% річних в сумі 112, 27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати вартості отриманого товару в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення невиконання договору (п. 6.6 договору).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 580, 05 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі грн. 112,27 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім” “Фрегат” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська. 1, ідентифікаційний код 36100206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арда –Трейдинг” (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 29 кв. 28, поштова адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул.. Собінова, 1, ідентифікаційний код 37029549) 3% річних у розмірі –112 грн. 27 коп., 580 грн. 05 коп. пеню за прострочку платежу, 968 грн. 18 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог провадження у справі припинити.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

17.03.2011р.