Рішення № 14430997, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/3611.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі

Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового

фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “ЕКОС”

акціонерного товариства Холдингової компанії “Київміськбуд”

про стягнення 117 563 грн. 18 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Гаркавенко С.В.- дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 Відповідача:Степенко О.Д. –дов. № 5 від 04.01.2011

У судовому засіданні 11.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” про стягнення з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” акціонерного товариства Холдингової компанії “Київміськбуд” 117 563 грн. 18 коп., із них: 102 662 грн. 40 коп. –сума основного боргу, 6 939 грн. 61 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 624 грн. 93 коп. - 3 % річних, 5 336 грн. 24 коп. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 порушено провадження у справі № 61/36, розгляд справи призначено на 08.02.2011 о 15:45.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу здійснено заміну неналежного відповідача –Житлове управління “Південне” Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” Холдингової компанії “Київміськбуд” на належного - Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” акціонерного товариства Холдингової компанії “Київміськбуд”.

У судовому засіданні з 01.03.2011 до 11.03.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 11.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (надалі –«Енергопостачальна організація») та Дочірнім підприємством “ЕКОС” АТ ХК “Київміськбуд” (надалі –«Абонент») було укладено Договір № 8373059 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1 позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах, згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили Додатком 3 до Договору №8373059, відповідно до якого розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією»проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245, згідно якого за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення –54 грн. 42 коп., для гарячого водопостачання –54 грн. 42 коп. За півторакратне заповнення мережною водою «Енергопостачальної організації»теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, «Абонент»сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю «Енергопостачальної організації»по тарифу 1 грн. 87 коп./тонну (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами, згідно п. 1 цього Додатку.

В Додатку № 4 до Договору № 8373059 сторони обумовили порядок розрахунків на теплову енергію, згідно якого «Абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: вул. Горького, буд. № 29, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, «Абонент»виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разу, якщо «Абонент»розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з Додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом»не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3 –3.1).

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 102 662 грн. 40 коп., що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача, проте відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді не розрахувався

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 102 662 грн. 40 коп. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 6 939 грн. 61 коп. та 2 624 грн. 93 коп. - 3 % річних

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 6 939 грн. 61 коп. –встановлений індекс інфляції та 2 624 грн. 93 коп. - 3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 5 336 грн. 24 коп.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) «Енергопостачальна організація»нараховує «Абоненту»пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день просторочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 5 336 грн. 24 коп. –пеня.

Згідно статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” Акціонерного товариства Холдингової компанії “Київміськбуд” (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20; код 23739162) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 102 662 (сто дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. –сума основного боргу, 6 939 (шість тисяч дев”ятсот тридцять дев”ять) грн. 61 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 93 коп. - 3 % річних, 5 336 (п”ять тисяч триста тридцять шість) грн. 24 коп. –пені, 1175 (одна тисяча сто сімдесят п”ять) грн. 63 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

          А.М. Івченко Дата підписання рішення 16.03.2011