Рішення № 14430924, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/6414.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон"

до відповідача 2: Приватного підприємства "Компанія "Еліта"

про стягнення боргу в розмірі 139130,00 грн.

СуддяГрєхова О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 492/04/10 від 08.04.10

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" заборгованості за Договором поставки товару № В-50310 в розмірі 127708,53 грн. основного боргу, 9510,23 грн. пені, 1911,24 грн. 3% річних, 32000,00 грн. оплати за послуги адвоката та стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Еліта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" солідарно заборгованість в розмірі 100,00 грн. за Договором поруки № ДП-30/09/09 від 30.09.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 порушено провадження по справі № 53/64, розгляд справи призначено на 14.02.2011.

У звязку з незявленням в судове засідання 14.02.2011 представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 14.03.2011.

В судове засідання 14.03.2011 позивач зявився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач 1 та відповідач 2 відзив на позов не надали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце судового розгляду були повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач 1 та відповідач 2 не скористалися своїм правом на участь представників у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.03.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.09.2009 між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір поставки № В-50310, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобовязується поставити товар в строки, погоджені даним Договором, відповідно до Замовлення покупця (відповідач), яке є невідємною частиною Договору, а покупець приймає його та сплачує на умовах, визначених в Додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», який є невідємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання Договору поставки № В-50310 позивач поставив відповідачу 1 товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних залучених до матеріалів справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до Додаткових умов до Договору № В-50310 від 01.09.2009 позивач та відповідач 1 погодили, що покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 50 календарних днів з моменту поставки товару.

За поставлений згідно з видатковими накладними товар відповідач не розрахувався.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобовязання щодо поставки товару, тоді як відповідач 1 зобовязання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у звязку з чим у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 127708,53 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач 1 жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач 1 в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач 1 в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" основного боргу у розмірі 127708,53 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Позивачем заявлено у позові вимогу про стягнення з відповідача 19510,23 грн. пені та 1911,24 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.01.2011 та ухвалою суду від 14.02.2011 суд зобовязував позивача надати суду уточнений розрахунок пені та 3% річних, а саме вказати період нарахування, дату початку нарахування, кінцеву дату нарахування пені та 3% річних по кожному простроченому платежу окремо із врахуванням часткової оплати боргу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом пояснень, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обовязків сторін та правильного застосування законодавства, тому є підставою для залишення позову в частині заявленої вимоги про стягнення з відповідача 1 1 9510,23 грн. пені та 1911,24 грн. 3% річних без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Також позивач заявив про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Еліта" (відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" (відповідач 1) солідарно заборгованість в розмірі 100,00 грн. за Договором поруки № ДП-30/09/09 від 30.09.2009.

30.09.2009 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір поруки № ДП-30/09/09, відповідно до умов якого поручитель (відповідач 2) зобовязується відповідати перед Кредитором (позивач) солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником (відповідач 1) зобовязань у розмірі 100,00 грн. за Договором поставки № В-50310 від 01.09.2009 та додатковими угодами до нього. Сума зобовязання забезпечених порукою обмежується 100,00 грн. (п. 1 Договору № ДП-30/09/09).

Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобовязання (п. 4.3 Договору № ДП-30/09/09).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. (стаття 554 Цивільного кодексу України).

Як раніше було встановлено відповідачем 1 було прострочено виконання зобовязання по Договору поставки № В-50310 від 01.09.2009 в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач 1 та відповідач 2 в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували та не довели суду належними та допустимими доказами належного виконання зобовязань відповідачем 1, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" в частині стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Еліта" (відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" (відповідач 1) солідарно заборгованість в розмірі 100,00 грн. за Договором поруки № ДП-30/09/09 від 30.09.2009. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 32000,00 грн. слід зазначити наступне.

До матеріалів справи позивач надав виписку з банківського рахунку від 14.11.2011, як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 32000,00 грн., Договір про надання юридичних послуг № 1 від 06.11.2008, Додаток до Договору № 9 від 03.08.2010 укладений між позивачем та адвокатом, копію Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3041 від 22.10.2008, надане ОСОБА_1

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до Розяснень Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду Україна») вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обовязком сторони, і повязано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката (до 5% задоволеної суми позовних вимог), а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 6390,43 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог).

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 3000,00 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 842 від 26.09.2010 про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 139130,00 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 1391,30 грн. виходячи з ціни позову 139130,00 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Зокрема, з відповідача 1 підлягає стягненню на користь позивача 1274,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 108,39 грн. витрат по сплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу та з відповідача 2 підлягає стягненню на користь позивача 3,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по сплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Бажова, 11А; ідентифікаційний код 32010905 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11; код ЄДРПОУ 32308069) 127 758 (сто двадцять сім тисяч сімсот пятдесят вісім) грн. 53 коп. основного боргу, 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 50 коп. державного мита та 108 (сто вісім) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6387 (шість тисяч триста вісімдесят сім) грн. 93 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Еліта" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, квартира 414; ідентифікаційний код 33062357 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11; код ЄДРПОУ 32308069) 50 (пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3 (три) грн. 59 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 (дві) грн. 50 коп. витрат на послуги адвоката.

4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" 1 9510,23 грн. пені та 1911,24 грн. 3% річних залишити без розгляду.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта Лтд" (01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11; код ЄДРПОУ 32308069) з Державного бюджету державне мито в сумі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 70 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 842 від 26.09.2010. Платіжне доручення № 842 від 26.09.2010 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/64.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 17.03.11