Рішення № 14430920, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/2514.03.11

За позовом Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи"

до Міністерства оборони України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне казначейство України

про стягнення 765 889,83 грн.

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Всеволодський М.О. –представник за довіреністю № б/н від 01.12.10

від відповідача: Бредельов О.О. –представник за довіреністю № 220/1661д від 14.01.11

від третьої особи: Петровець О.Ф. –представник за довіреністю № 5-22/57 від 06.01.11

СуТЬ СПОРУ:          

Заявлено позов про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості за Державним контрактом № 308/09/15 від 07.09.2009 в розмірі 765 889,83 грн., в тому числі 659400,00 грн. основного боргу, 54262,02 грн. збитків від інфляції, 33204,58 грн. пені, 19023,23 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору поставив продукцію відповідачу, а відповідач свого зобов’язання щодо оплати за поставлену продукцію не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 порушено провадження по справі № 53/25, розгляд справи призначено на 31.01.2011.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2011 надав відзив на позов в якому зазначив, що виконавцем фактично не було поставлено продукцію за загальним фондом, що підтверджується не наданням письмового повідомлення (сповіщення) Виконавцем не пізніше ніж за добу Замовника та Вантажоодержувача як передбачено п. 2.3 Контракту; фактично продукція була поставлена за загальним фондом лише 12.11.2010 і не поставлена виконавцем до 30.01.2010 як гарантовано в листі; оскільки продукція поставлена 12.11.2010, то відсутні підстави для нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних з 01.01.2010; несплата за поставлену продукцію виникла у зв’язку з відсутністю коштів.

Ухвалою суду від 31.01.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Державне казначейство України та відкладено розгляд справи на 21.02.2011.

Ухвалою суду від 21.02.2011 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.03.2011.

Представник позивача в судове засідання 14.03.2011 з’явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив на позов.

Третя особа в судове засідання 14.03.2011 з’явилася та надала письмові пояснення на позов, в яких зазначила, що розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство оборони України як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно, а Державне казначейство України при виконанні бюджету за видатками здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; в обліку Державного казначейства України в грудні 2009 року зареєстровані зобов’язання Міністерства оборони України за контрактом від 07.09.2009 № 308/09/15 укладеним з ЗАТ «Інформаційні комп’ютерні системи» у сумі 659400,00 грн.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.03.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено Державний контракт № 308/09/15, відповідно до умов якого на виконання замовлення Виконавець (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність Замовнику (відповідач) захищені стаціонарні ПЕОМ спеціального призначення для потреб створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройними силами України у асортименті, кількості та за цінами зазначеними у Специфікації постачання продукції, що додається до цього Контракту і є його невід’ємною частиною, а Замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з умовами цього Контракту (п. 1.1 Договору).

Між сторонами у справі також було укладено Специфікацію до Контракту № 308/09/15 в якій сторони погодили найменування та вартість товару.

Додатковою угодою № 16/2 від 16.12.2009 до Контракту № 308/09/15 сторони змінили номер спеціального фонду, встановили строк поставки –до 31.12.2009, погодили інші умові строку дії Контракту № 308/09/15 –Контракт діє до 31.12.2009 та продовження строку дії договору по письмовим додатковим угодам, встановили реквізити замовника та платника.

До додаткової угоди № 16/2 від 16.12.2009 позивач та відповідач підписали Специфікацію.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 659400,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією видаткової накладної № СГК-2744 від 17.12.2009 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

Згідно з п. 4.4 Договору розрахунки за продукцію здійснюються протягом 10-ти банківських днів шляхом оплати поставленої та належним чином прийнятої продукції, враховуючи вимоги пунктів 2.1, 2.7 та 3.7 цього Контракту після надання Виконавцем Замовнику в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури (2 прим.); акту за формою № 4, видаткової накладної.

          Постачання продукції, передбаченої Специфікацією, що є невід’ємною частиною цього Контракту, здійснюється силами і засобами Виконавця протягом 30 календарних днів після одержання від Замовника письмового повідомлення про надходження коштів за спеціальним фондом державного бюджету України (п. 2.1 Контракту).

          Одержувачем продукції є військова частина А0476 (далі вантажоодержувач) (п. 2.2 Контракту).

          Датою виконання зобов’язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоотримувачем видаткових накладних та актів за формою № 4, визначеною «Руководством по учету вооружения, техники, имущества и других материальных средств в Вооруженных Силах ССР», утвержденным приказом МО СР от 18.10.2979 № 260. (п. 2.7 Контракту).

          Як вбачається з видаткової накладної № СГК-2744 від 17.12.2009 товар отримав вантажоотримувач (Війська частина А0106). А також на видатковій накладній № СГК-2744 від 17.12.2009 стоїть відмітка відповідача, як від замовника по Контракту № 308/09/15.

          На видатковій накладній № СГК-2744 від 17.12.2009 проставлено штамп Державного казначейства України –«зареєстровано та взято на облік».

          До матеріалів справ долучено акт прийому № 1208 від 09.11.2010 по видатковій накладній № СГК-2744 від 17.12.2009 підписаний вантажоотримувачем (Війська частина А0106).

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу рахунок № СГк-27544 від 17.12.2009 на оплату продукції в розмірі 659400,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 659400,00 грн. підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як Міністерства оборони України зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконало, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 659400,00 грн., які позивач просить стягнути як основний борг.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву оскільки, з матеріалів справи вбачається, що продукція на суму 659400,00 грн. була поставлена позивачем відповідачу на виконання Контракту, так як у видатковій накладній № СГК-2744 від 17.12.2009 та акті приймання № 1208 від 09.11.2010 є посилання на Контракт № 308/09/15. Рахунок на оплату був складений позивачем на виконання Контракту № 308/09/15 та по видатковій накладній № СГК-2744 від 17.12.2009. Продукція прийнята відповідачем в повному обсязі, без заперечень. Також відповідач не надав суду доказів про відмову від виконання Договору у зв’язку порушенням позивачем (зі слів відповідача) умов Контракту.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.4 контракту), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

З огляду на вищенаведене та враховуючі всі умови оплати за поставлений товар по Контракту № 308/09/15 відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар по видатковій накладній № СГК-2744 від 17.12.2009 у строк до 22.11.2010.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" щодо стягнення з Міністерства оборони України основного боргу за Контрактом № 308/09/15 у розмірі 659400,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 33204,58 грн. пені, нарахованих у період з 01.01.2010 по 30.06.2010.

Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за поставлений товар у розмірі 659400,00 грн. встановлений до 22.11.2010.

Оскільки позивач просить стягнути пеню за період, коли у відповідача не настав строк оплати за поставлений товар, вимога позивача про стягнення 33204,58 грн. пені, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 54262,02 грн. збитків від інфляції нарахованих у період з 01.01.2010 по 30.11.2010 та 19023,23 грн. 3% річних нарахованих у період з 01.01.2010 по 17.12.2010 (351 день).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за поставлений товар у розмірі 659400,00 грн. встановлений до 22.11.2010.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

65940023.11.2010 - 17.12.2010253 %1354.93 З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 354,93 грн. відповідно до розрахунку суду.

Щодо заявленого стягнення з відповідача збитків від інфляції, то суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки у період з 23.11.2010 по 30.11.2010 індекс інфляції дорівнював одиниці.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) основний борг в сумі 659400 (шістсот п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1354 (одна тисяча триста п’ятдесят чотири) грн. 93 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6607 (шість тисяч шістсот сім) грн. 55 коп. та 206 (двісті шість) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 17.03.11