Рішення № 14430907, 23.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/2023.02.11 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Влагур»

До відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю «БАВ-Л»

Про                              стягнення 87431896,86 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Князь С.С. (за дов.)                     

Від відповідача не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Влагур»до товариства з обмеженою відповідальністю «БАВ-Л»про стягнення 87431896,86 грн. заборгованості за договором поставки № БВ/06/2010 від 10.06.2010 р. та додатковими угодами до нього.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо строків поставки товару

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/20 та призначено її до розгляду на 02.02.2011 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 02.02.2011 р., у зв’язку з неподанням витребуваних судом документів та неявкою відповідача на виклик суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.02.2011 р., у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 23.02.2011 р..

Відповідач у судове засідання 23.02.2011 р. в черговий раз не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          10.06.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БАВ-Л»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Влагур»(покупцем) було укладено договір поставки № ВБ/06/2010 (далі - Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1) продавець передає у власність покупця, а покупець приймає товар за ціною, затвердженою продавцем. Кількість товару, ціна з урахуванням умов поставки узгоджується сторонами та зазначається в додаткових угодах.

          Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає товар покупцю на умовах Інкотермс-2000.

          Згідно з умовами Договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов’язаний оплатити товар у термін 60 банківських днів від дня відвантаження товару та переходу права власності на товар покупця, якщо інше не передбачено в додаткових угодах (п. 3.1 Договору).

          Відповідно до п. 3.2 Договору вартість товару розраховується в залежності від розміру партії товару та ціни, обумовленої сторонами на умовах даного Договору.

          Додатковими угодами № 1 від 10.06.2010 р., № 2 від 20.07.2010 р., № 3 від 06.09.2010 р. до Договору позивач прийняв на себе зобов’язання щодо прийняття та оплати товару в асортименті, кількості та за ціною, визначених в додаткових угодах.

Відповідно до додаткових угод № 2, № 3 до Договору за період з 05.08.2010 р. по 12.09.2010 р. відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 1881603,14 грн., що підтверджується накладними № БЛ-0000083 від 05.08.2010 р., № БЛ-0000085 від 07.08.2010 р., № БЛ-0000087 від 14.08.2010 р., № БЛ-0000088 від 15.08.2010 р., № БЛ-0000089 від 09.09.2010 р., № БЛ-0000090 від 10.09.2010 р., № БЛ-0000091 від 11.09.2010 р.., № БЛ-0000092 від 11.09.2010 р.., № БЛ-0000093 від 12.09.2010 р.., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору позивач перерахував відповідачеві кошти в сумі           89426500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

          22.07.2010 р. відповідач повернув позивачеві кошти в сумі 113000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 1-00000068, копія якої міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, сума невикористаної попередньої оплати, яка не повернута відповідачем, становить 87 431896,86 грн.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2010 р., підписаний повноважними представниками позивача та відповідача по справі, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 87431896,86 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Позивач пояснив, що 15.09.2010 р. надав відповідачеві в особі директора Бесараба О.В. письмову вимогу про повернення передоплати за товар в сумі 87431896,86грн., про що директором відповідача зроблено відповідну відмітку у вигляді запису «вх. № 1509-01 від 15.09.2010 р.», з підписом та печаткою останнього.

Крім того, 02.02.2011 р. позивач повторно надіслав відповідачеві лист № 02/02/11-В від 02.02.2011 р. з вимогою повернути кошти в сумі 87431896,86 грн., на підтвердження чого надав фіскальний чек від 03.02.2011 р. та опис вкладення у цінний лист, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 87431896,86 грн. обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

Докази, подані позивачем, відповідачем належним чином не спростовані.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 25500,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бав-Л»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11, код 35058274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Влагур»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11, код 34938190) 87431896,86 грн. попередньої оплати, 25500,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 16.03.2011 р.