Рішення № 14430235, 22.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/33722.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Державного підприємства Український державний інститут з проектування

об’єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

про стягнення заборгованості та вилучення майна в розмірі 148 510,41 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Козак О.Д. –дов. № 2763 від 31.08.2010 р.

від відповідача не з’явився, був Мельник О.В. –дов. № б/н від 12.04.2010 р.

в судовому засіданні 22.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИН СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та вилучення майна в розмірі 148 510,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.10 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 03.08.10, сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.10 провадження у справі № 13/337 зупинялося у зв’язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою суду від 24.01.11 провадження у справі було поновлено та призначено на 27.01.11.

За висновками експертизи борг відповідача станом на 16.09.10 склав 31197,04грн.

27.01.11 в судове засідання з'явився представник позивача, на виконання вимог суду надав документи по справі та Заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 18173,76 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 8330,11 грн. пені, 1179,89 грн. 3% річних, 3513,28 грн. інфляційних втрат, 148,75 грн. неустойки за прострочення повернення майна та 20431,77 грн. штрафу за порушення процедури вилучення майна, а також вилучити у відповідача предмет лізингу –автомобіль Volkswagen Transporter T5 Combi, номер кузова WV2ZZZ7HZ9H003824, державний реєстраційний номер –АА 5489 НТ та передати позивачу предмет лізингу –автомобіль Volkswagen Transporter T5 Combi, номер кузова WV2ZZZ7HZ9H003824, державний реєстраційний номер –АА 5489 НТ.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.01.11 розгляд справи відкладено на 03.02.10.

В судове засідання, призначене на 03.02.11, з'явилися представники сторін.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

В ході розгляду справи у суду виникла необхідність викликати в судове засідання для надання роз’яснень щодо викладеного у висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Грищенко О.Г., яким було проведено експертне дослідження та підготовлений висновок № 1933ц від 14.01.11, який має істотне значення для справи № 13/337.

Ухвалою суду від 03.02.11 було викликано в судове засідання експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Грищенко О.Г. та відкладено розгляд справи на 16.02.11.

16.02.11 в судове засідання з’явилися представники сторін. Експерт Грищенко О.Г. в судове засідання не з’явився, письмових роз'яснення, витребуваних судом не надав.

Відповідно до ст.77 ГПК України судом в засіданні оголошено перерву до 22.02.11.

В судове засідання, призначене на 22.02.11 з’явився представник позивача, який повідомив суду про погашення відповідачем суми основного боргу та наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте до канцелярії суду надав заяву про відкладення розгляду справи.

Судом розглянуто клопотання відповідача та відмовлено у його задоволенні, через необґрунтованість.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.08.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі –позивач, лізингодавець) та Державним підприємством Український державний інститут з проектування об’єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (надалі –відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 080822-144/ФЛ-Ю-А від 22.08.08 (надалі –Договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов’язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а відповідач –прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Згідно п. 2.1 Договору, строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3. Договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, лізингоодержувач виплачує лізингодавць лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів.

На виконання вимог Договору, позивачем був переданий в користування відповідачу предмет лізингу –автомобіль Volkswagen Transporter T5 Combi, номер кузова WV2ZZZ7HZ9H003824, державний реєстраційний номер –АА 5489 НТ, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі майна (належним чином засвідчена копія акту долучена до матеріалів справи).

Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за період з січня 2010 року по квітень 2010 року в розмірі 51375,21 грн.

Згідно п. 14.8 Договору, в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за Договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги. Сторони дійшли згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Відповідно до п.п. 3.1, 14.8, 18.2 Договору, 07.05.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 1332 від 07.05.2010 року про сплату відповідачем усіх несплачених за Договором на момент направлення вимоги частини загальної вартості предмету лізингу в розмірі 221557,60 грн.

Станом на 12.05.2010 року основна прострочена заборгованість відповідача щодо сплати лізингових платежів перед позивачем становила 108043,49 грн.

19.05.2010 року відповідачем було частково погашено заборгованість по лізинговим платежам, а саме в розмірі 51375,21 грн. Таким чином, станом на 07.06.2010 року заборгованість позивача перед відповідачем складала 56668,96 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором лізингу.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач надав докази, а позивач підтвердив, оплату суми основного боргу в розмірі 38495,20 грн.

В ході розгляду справи представник позивача надав Заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 18173,76 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 8330,11 грн. пені, 1179,89 грн. 3% річних, 3513,28 грн. інфляційних втрат, 148,75 грн. неустойки за прострочення повернення майна та 20431,77 грн. штрафу за порушення процедури вилучення майна.

До прийняття рішення у справі відповідач надав докази, а позивач підтвердив, оплату суми основного боргу, а потім і в розмірі 18173,76 грн.

За висновком №1933ц експертизи борг відповідача станом на 16.09.10 склав 31197,04грн.

Як вбачається з наданих суду документів відповідач в період з 07.07.10 по 16.09.10 здійснював погашення заборгованості, загалом на суму 25471,92грн.

За таких обставин, в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 18173,76 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 11.2.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 Договору і Графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених Договором, відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів Позивач буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші). Відповідач протягом 5 (п'яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від позивача.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8330,11 грн.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення 8330,11 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 1179,89 грн. 3% річних та 3513,28 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунком розміру 3% річних в сумі 1179,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 3513,28 грн., суд погодився та вважає його обґрунтованим.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Аналогічна норма закріплена в п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», в якій встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Крім того п. 16.3. Договору передбачено, що на вимогу лізингодавця Договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, передбачених Договором, та порушенням його істотних умов, позивач обґрунтовано розірвав договір.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що лізингодавець має право вилучити майно в разі, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Пунктом 10.2. Договору визначено, у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених 10.1.1, 10.1.5 Договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю.

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов’язань за Договором, 12.05.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмове повідомлення № 1361 від 12.05.2010 року про відмову (розірвання) від Договору, що підтверджується описам вкладення в цінний лист (належним чином засвідчена копія опису долучена до матеріалів справи).

У зазначеному повідомленні відповідача було зобов’язано в строк до 20.05.2010 року повернути позивачу майно. Проте, станом на 02.06.2010 року зазначене майно відповідачем повернуто не було.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача щодо вилучення предмету лізингу та повернення його власнику, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 11.2.2 Договору передбачено, що в разі якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до ст. 10 Договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення Договору, вказаної в п. 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

Окрім того п. 11.2.5 Договору встановлено за порушення процедури вилучення майна, штраф у розмірі 10 % загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення майна в розмірі 148,75 грн. та штраф за порушення процедури вилучення майна у розмірі 20431,77 грн.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення неустойки за прострочення повернення майна в розмірі 148,75 грн. та штрафу за порушення процедури вилучення майна у розмірі 20431,77 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8330,11 грн. пені, 1179,89 грн. 3% річних, 3513,28 грн. інфляційних втрат, 148,75 грн. неустойки за прострочення повернення майна, 20431,77 грн. штрафу за порушення процедури вилучення майна, а також вимоги про вилучення предмету лізингу –автомобіля Volkswagen Transporter T5 Combi, номер кузова WV2ZZZ7HZ9H003824, державний номер –АА 5489 НТ та повернення його позивачу, ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства Український державний інститут з проектування об’єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" основного боргу в розмірі 18173,76 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства Український державний інститут з проектування об’єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Київ, проспект Повітрофлотський 39/1, код ЄДРПОУ 34000752) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 8330 (вісім тисяч триста тридцять),11 грн. пені, 1179 (одна тисяча сто сімдесят дев’ять),89 грн. 3% річних, 3513 (три тисячі п’ятсот тринадцять),28 грн. інфляційних втрат, 148 (сто сорок вісім),75 грн. неустойки за прострочення повернення майна, 20431 (двадцять тисяч чотириста тридцять одна),77 грн. штрафу за порушення процедури вилучення майна, 1485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п’ять),11 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Вилучити у Державного підприємства Український державний інститут з проектування об’єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Київ, проспект Повітрофлотський 39/1, код ЄДРПОУ 34000752) предмет лізингу –автомобіль Volkswagen Transporter T5 Combi, номер кузова WV2ZZZ7HZ9H003824, державний номер –АА 5489 НТ та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354).

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 01.03.2011