Рішення № 14430139, 24.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11 Справа № 2/267-10-27/5009/424/11

Суддя Дроздова С.С.

За позовом: Закритого акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь”, м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Партізан”, с. Єлисеївка Приморського району Запорізької області

про стягнення 358 045 грн. 60 коп. раніше перерахованих в якості передоплати грошових коштів

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Горячева Г.Г., дов. № 301/11Д від 05.01.2011 р.

Від відповідача: не з’явився

31.01.2011р. до господарського суду Запорізької області за підсудністю з господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа № 2/267-10 за позовною заявою Закритого акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь”, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Партізан”, м. Дніпропетровськ (с. Єлисеївка Приморського району Запорізької області –змінена юридична адреса відповідача) про стягнення 358 045 грн. 60 коп. раніше перерахованих в якості передоплати грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2011 р. справу № 2/267-10 прийнято до свого провадження та присвоєно справі № 2/267-10-27/5009/424/11, судове засідання призначено на 28.02.2011 р.

Ухвалою суду від 28.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 24.03.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору

24.03.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 2/267-10-27/5009/424/11.

24.03.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 358 045 грн. 60 коп. раніше перерахованих в якості передоплати грошових коштів.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 28.02.2011 р. та 24.03.2011 р. не з’явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач та відповідач у справі мають право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 08.11.2007 р. між ЗАТ “АзовЕлектроСталь” (покупець) та ТОВ “Партізан” (постачальник) укладено договір № 294АЭСсн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об’єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов’язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні по ДСТУ 4121-2002, в асортименті та кількості, відповідно до специфікації № 1.

          Відповідно до п. 6.3 договору, загальна сума по договору складає 1410000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється на протязі 7 календарних днів з моменту отримання постачальником письмової заявки покупця.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що оплата товару буде здійснюватися в національній валюті України у наступному порядку:

Покупець здійснює передоплату за партію товару шляхом перерахування 30 % грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника та 70 % грошових коштів на протязі 15календарних днів з моменту отримання рахунку, виставленого постачальником.

Відповідно до п. 7.2 договору рахунок на оплату партії товару виставляється постачальником виходячи з фактично поставленого товару, відповідно до оформленого в установленому порядку акту приймання-передачі ф.69 для залізничного транспорту та ф. 19 для автотранспорту.

На виконання умов договору позивачем була здійснена передоплата на загальну суму 437500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 8005 від 14.11.2007 р. на суму 100000 грн. 00 коп., № 8380 від 20.11.2007 р. на суму 150000 грн. 00 коп., № 8407 від 20.11.2007 р. на суму 187500 грн. 00 коп.

01.12.2007 р. відповідач на підставі залізничної накладної № 46418935 (п/в № 60306453) поставив лом стальний на загальну суму 67849 грн. 20 коп. та виставив рахунки № 29 від 26.11.2007 р. на суму 67849 грн. 20 коп., № 30 від 26.11.2007 р. на суму 11605 грн. 20 коп. (залізничні тарифи). На загальну суму 79454 грн. 40 коп.

Крім того, з метою досудового врегулювання питання щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 358045 грн. 60 коп., 02.03.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 523/457 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 358045 грн. 60 коп.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 12.1 договору, строк його дії встановлено до 31.12.2008 р.

          Господарський суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Господарським судом, з’ясовано, що відповідач з відповідною заявою до суду не звертався.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стала оплата товару, а обов’язком відповідача –поставка товару на умовах, визначених договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив а ні поставку товару, а ні повернення суми попередньої оплати у розмірі 358 045 грн. 60 коп.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України –24.03.2011 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Партізан” (72112 Запорізька область Приморський район с. Єлисеївна вул. Мічуріна, 48, код ЄДРПОУ 33907072, п/р 260099606201 у Філії «Кримське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 384889) на користь Закритого акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь” (87535 м. Маріуполь Донецької області пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 25605170, п/р 260080132447 в АТ «Сбербанк России»м. Київ, МФО 320627) 358 045 (триста п’ятдесят вісім тисяч сорок п’ять) грн. 60 коп. раніше перерахованих в якості передоплати грошових коштів, 3580 (три тисячі п’ятсот вісімдесят) грн. 45 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 24.03.2011р.