Рішення № 14429901, 31.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р.

Справа № 08/5004/139/11 за позовом виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Рокині Луцького району

до відповідача: музею історії сільського господарства Волині - Скансен, смт. Рокині Луцького району

про стягнення 41065 грн. 71 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 директор, Сторожук А.Ф. представник (дов. №5 від 10.01.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_1 директор, Василюк С.Ф. представник (дов. від 18.08.2009р.)

Суть спору: виробниче управління житлово-комунального господарства смт. Рокині Луцького району звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з музею історії сільського господарства Волині Скансен 41065,71 грн. заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання (опалення приміщень), наданих у період 2009-2010 років на виконання умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалами суду від 14.02.2011р. та від 03.03.2011р. з метою витребування від сторін додаткових документів розгляд справи відкладався. Ухвалою від 17.03.2011р. розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача, що повязувалось із можливим мирним врегулюванням господарського спору.

В судовому засіданні 28.03.2011р. представники позивача надавши суду додаткові документи в обґрунтування позову предявлені до відповідача позовні вимоги підтримали та просять суд задовольнити останні в повному обємі, поклавши при цьому на музей історії сільського господарства Волині обовязок відшкодування ВУЖКГ смт. Рокині понесених у звязку з поданням позову до суду витрат. При цьому позивачем здійснюється посилання на укладення між сторонами договорів на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ, надання позивачем у період 2009-2010 років згідно договору №15 від 28.12.2007р. відповідачу послуг з опалення приміщень вартістю 41065,71 грн., отримання цих послуг музеєм історії та непроведення останнім у встановленому порядку їх оплати, виникнення у звязку з цим відповідної суми заборгованості.

Відповідач у поясненнях від 10.02.2011р., 02.03.2011р., 17.03.2011р. (а.с. 20-23, 70-71, 112-113) на позовну заяву та представники останнього в судових засіданнях з приводу позовних вимог ВУЖКГ смт. Рокині заперечували та просили суд в їх задоволенні відмовити.

При цьому посилаючись на додатково долучені до матеріалів справи документи зазначалось, що всі без виключення договори на подачу опалення від котельні ВУЖКГ було розірвано відповідачем з повідомленням у встановленому порядку про це позивача, на даний час договірні стосунки між сторонами не існують по причині недосягнення між ними згоди відносно тексту нового договору, у вказані ВУЖКГ періоди послуги по теплопостачанню надавались відповідачу з перебоями, недостатньої якості, на неодноразові звернення до ВУЖКГ із заявами щодо неналежного надання та ненадання послуг позивач у встановленому порядку не реагував, складені акти-претензії не підписав, робіт з усунення виявлених несправностей, повязаних з отриманням послуг, не провів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення доводи та заперечення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Договори на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ між виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Рокині та музеєм історії сільського господарства Волині Скансен укладались 20 листопада 2004 року, 01 лютого 2006 року, 29 грудня 2006 року, 17 січня 2007 року, а також 28 грудня 2007 року (а.с. 10-11, 92-98).

Посилаючись на укладення 28 грудня 2007 року між сторонами договору №15 на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ, надання позивачем відповідачу згідно цієї угоди у період з жовтня 2009 року по квітень місяць 2010 року, а також у період жовтня-листопада місяців 2010 року послуг по опаленню приміщень загальною вартістю 41065,71 грн., отримання цих послуг музеєм історії сільського господарства Волині Скансен, непроведення при цьому належних розрахунків і платежів та невиконання у звязку з цим відповідачем умов договору від 28.12.2007р. позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення в судовому порядку існуючої суми заборгованості.

При цьому обґрунтовуючи предявлені позовні вимоги ВУЖКГ смт. Рокині засвідчує існування на даний час визначених угодою зобовязань відповідача здійснити належні розрахунки з позивачем, прийняття виконавчим комітетом Рокинівської сільської ради у період 2009-2010 років рішень про затвердження тарифів на опалення для установ і організацій селищної ради, предявлення в адресу музею історії для оплати помісячних рахунків по оплаті послуг з теплопостачання, обрахованих згідно умов договору від 28.12.2007р. №15 та з врахуванням рішень виконкому селищної ради, а також направлення позивачем вимог відповідачу щодо необхідності оплати послуг у встановленому угодою порядку та погашення існуючої заборгованості.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені сторонами документи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність предявленого позивачем позову та необхідність задоволення останнього.

Викладена позиція суду повязана з наступними обставинами:

28 грудня 2007 року між виробничим управлінням житлово-комунального господарства смт. Рокині Луцького району та музеєм історії сільського господарства Волині Скансен, смт. Рокині Луцького району було укладено договір за №15 на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ. Зазначену угоду з боку ВУЖКГ було підписано начальником управління ОСОБА_2, а з боку музею історії директором ОСОБА_1.

Представниками сторін в судовому засіданні факт укладення між юридичними особами зазначеного договору не заперечується.

У відповідності до умов цієї угоди позивачем було взято на себе зобовязання забезпечувати відповідача питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоровя України на відхилення від стандарту в розмірі встановленого ліміту в обємі 9 м. куб. в місяць (згідно показників водяного лічильника) цілодобово, приймати від нього стічні води в розмірі встановленого ліміту в кількості 9 м. куб. в місяць (показників водяного лічильника), а також опалення приміщення площею 616,9 кв.м.

В свою чергу музей історії сільського господарства згідно п. 2 договору зобовязувався своєчасно оплачувати надані йому послуги у опаленні, водопостачанні та водовідведенні, належно експлуатувати теплові, водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають на його балансі, відповідно до цього договору. Пунктом 4 угоди сторонами було визначено, що розрахунки за теплопостачання Замовник здійснює за затвердженими тарифами згідно платіжних вимог. У разі змін тарифів, діючих на час укладення договору, оплата замовником наданих йому послуг здійснюється на новими цінами без зміни інших умов договору: - водопостачання 3,14 грн. за куб. м.; - водовідведення 2,85 грн. за куб. м.; - опалення 8,10 грн. за кв.м. (при умовній висоті 2,8 м).

На виконання умов укладеного 28.12.2007р. між сторонами договору №15 позивачем у період 2009-2010 років було надано відповідачу послуг з опалення приміщень музею вартістю 41065,71 грн., в т.ч.:

- в жовтні 2009 року на суму 4112,26 грн. з розрахунку 15 днів надання послуг, площа приміщення 616,9 кв.м., тариф 13,33 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в листопаді 2009 року на суму 4114,72 грн. з розрахунку 15 днів надання послуг, площа приміщення 161,9 кв.м., тариф 13,34 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в грудні 2009 року на суму 1327,33 грн. з розрахунку 5 днів надання послуг, площа приміщення 161,9 кв.м., тариф 13,34 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в січні 2010 року на суму 7306,48 грн. з розрахунку надання послуг впродовж місяця, площі приміщення 256,8 кв.м., тариф 28,46 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в лютому 2010 року на суму 7306,48 грн. з розрахунку надання послуг впродовж місяця, площі приміщення 256,8 кв.м., тариф 28,46 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в березні 2010 року на суму 7308,53 грн. з розрахунку надання послуг впродовж місяця, площі приміщення 256,8 кв.м., тариф 28,46 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в квітні 2010 року на суму 3654,26 грн. з розрахунку 15 днів надання послуг, площа приміщення 256,8 кв.м., тариф 28,46 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в жовтні 2010 року на суму 1978,39 грн. з розрахунку 15 днів надання послуг, площа приміщення 256,8 кв.м., тариф 15,41 грн. за метр квадратний опалювальної площі;

- в листопаді 2010 року на суму 3957,26 грн. з розрахунку надання послуг впродовж місяця, площі приміщення 256,8 кв.м., тариф 15,41 грн. за метр квадратний опалювальної площі.

Із наданих суду документів вбачається, що у жовтні-грудні місяцях 2009 року та жовтні-листопаді місяцях 2010 року опалення приміщень відповідача здійснювалось позивачем з використанням твердого палива (дров), а у період січня-квітня місяців 2010 року з використанням природного газу.

Тарифи на опалення в розмірі 28,46 грн., 13,34 грн. та 15,41 грн. за метр квадратний опалювальної площі в залежності від виду палива (опалення дровами та природним газом) було затверджено відповідними рішеннями виконавчого комітету Рокинівської селищної ради "Про затвердження тарифів на опалення для установ і організацій селищної ради" від 12.02.2009р. №06, від 29.10.2009р. №53, від 23.09.2010р. №49 (а.с. 15-17).

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється субєктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством, що також визначено нормами Закону України "Про місцеве самоврядування".

Виходячи з вищезазначених норм права вбачається, що виконавчий комітет Рокинівської селищної ради є органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження на встановлення та затвердження тарифів щодо надання послуг з теплопостачання.

Зміну загальної площі опалюваного приміщення музею історії сільського господарства із величини 616,9 кв.м. до 256,8 кв.м., а відтак подальше перерахування опалювальної площі музею було здійснено позивачем 04.01.2010р. у відповідності до затвердженого начальником ВУЖКГ смт. Рокині акту та на підставі розрахунків опалювальної площі (а.с. 47-48) у звязку з виведенням з ладу радіаторів опалення в приміщеннях музею через порушення споживачем Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (відсутність утеплення системи опалення на запасному виході з музею).

З приводу зменшення площі опалювальних приміщень з 616,9 кв.м. до 256,8 кв.м., а також відключення ряду приміщень музею від опалення внаслідок аварії в системі опалення присутній в судових засіданнях директор музею історії сільського господарства Волині Скансен не заперечив.

В матеріалах справи (а.с. 14, 61-69) наявні рахунки №197 від 26.10.2009р., №213 від 20.11.2009р., №253 від 11.12.2009р., №4 від 19.01.2010р., №29 від 15.02.2010р., №49 від 15.03.2010р., №72 від 16.04.2010р., №151 від 04.10.2010р., №172 від 18.11.2010р. та зведений рахунок-фактура №СФ-0000204 від 13.12.2010р., котрі позивачем у визначеному угодою №15 від 28.12.2007р. порядку для відповідної оплати послуг виставлялись відповідачу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг. В силу ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавець субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобовязують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення. Зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до вказаних нормативних актів, надання споживачеві житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору. Обовязок з укладання договору на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця цих послуг (ст.ст. 16, 19, 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

На виконання умов договору №15 від 28.12.2007р. позивач надав відповідачу послуги з подачі опалення від котельні ВУЖКГ станом на 01.12.2010р. на загальну суму 41065,71 грн., які відповідач не оплатив. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати, відсутності обовязку проведення відповідної оплати відповідач суду не подав.

В силу положень ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

16.12.2010р. за №216 на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу (а.с. 12), яка згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 13) була вручена музею історії сільського господарства Волині 17.12.2010р.

У відповіді від 23.12.2010р. №1-3/99 (а.с. 36) на вимогу позивача відповідач відмовився від оплати послуг з теплопостачання та погашення заборгованості в розмірі 41065,71 грн. з підстав розірвання договірних відносин із Рокинівським ВУЖКГ, а також у звязку з невідповідністю наданих послуг встановленим до останніх вимог.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи вимога позивача про оплату заборгованості в строк встановлений ст. 530 ЦК України відповідачем не виконана.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на звернення до господарського суду юридичних осіб за захистом порушеного права визначено ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями п. 10 укладеного 28 грудня 2007 року між ВУЖКГ смт. Рокині та музеєм історії сільського господарства Волині Скансен договору №15 на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ сторонами було визначено, що цей договір укладається строком на один рік з 01 січня 2008 року по 31.12.2008р. і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається переукладеним на новий строк на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. Договір може бути розірвано за згодою сторін. Розірвання договору за вимогу однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за три місяці.

Зазначений договір, зокрема, в частині його пункту 10, сторонами не змінювався, не доповнювався, недійсним в цій частині судом не визнавався.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 653, 654 Цивільного кодексу України визначено, що розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

У відповідності до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

В даному випадку 02 липня 2009 року, за три місяці до початку опалювального сезону 2009/2010 років, музеєм історії сільського господарства Волині Скансен на адресу ВУЖКГ смт. Рокині було направлено лист-повідомлення за №1-3/44 (а.с. 28) про дострокове розірвання укладеного між сторонами договору на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ. В обґрунтування підстав для розірвання договору музеєм засвідчувалось необґрунтоване збільшення Рокинівською селищною радою тарифів на опалення, необхідність недопущення заборгованості по оплаті теплової енергії та збереження робочих місць у трудовому колективі. Одночасно з цим виробниче управління ЖКГ було повідомлено про можливість подальшої співпраці сторін по наданню, отриманню та оплаті послуг з теплопостачання шляхом підписання узгодженого між останніми тексту нового договору.

Зазначене повідомлення було отримано позивачем 02.07.2009р. за вхідним №60 про що свідчить відмітка ВУЖКГ на цьому листі.

Судом встановлено, що направлення відповідачем на адресу позивача листа-повідомлення про дострокове розірвання договору було здійснено у відповідності та з дотриманням встановлених чинним законодавством правил, в межах строків та згідно умов, передбачених положеннями укладеної між сторонами угоди, а саме згідно ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 651 ЦК України та п. 10 договору №15 від 28.12.2007р.

Зазначений лист-повідомлення про розірвання укладеного між сторонами договору ВУЖКГ смт. Рокині було залишено без відповіді та реагування, у звязку з чим відповідач повважав, що положення укладеного між сторонами 28.12.2007р. договору №15 на подачу опалення від котельні ВУЖКГ припинили для останніх свою дію з 02.10.2009р. по закінченню трьохмісячного строку з дати направлення відповідачем позивачу та отримання управлінням відповідного повідомлення.

Дії музею історії сільського господарства Волині, спрямовані на одностороннє розірвання укладеного з ВУЖКГ смт. Рокині договору та односторонню відмову від виконання взятих на себе обовязків з приводу оплати наданих позивачем послуг розцінюються судом як безпідставні.

Так у відповідності до частин 4, 5 статті 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу (що мало місце в даному випадку, оскільки ВУЖКГ не було прийнято пропозицій відповідача щодо розірвання договору та не надано відповіді на останні), заінтересована сторона має право передати спір щодо розірвання договору на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, останній вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В даному випадку, як це вбачається з пояснень сторін, на розгляді суду спорів щодо дострокового розірвання укладеного 25.12.2007р. між Рокинівським ВУЖКГ та музеєм історії сільського господарства Волині договору №15, або ж внесення змін до даного договору, не перебувало, відповідних судових рішень з приводу зазначених питань не існує.

Враховуючи викладене суд вважає, що положення договору від 28.12.2007р. №15 на подачу води з комунального водопроводу, приймання стічних вод до комунальної каналізації та подачу опалення від котельні ВУЖКГ, в тому числі в частині обовязку відповідача проводити з позивачем належні розрахунки по оплаті наданих останнім послуг з опалення, між Рокинівським ВУЖКГ та музеєм історії сільського господарства розпочали свою дію з 01.01.2008р., автоматично пролонговувались на наступні періоди і діють на даний час.

Разом з тим судом було встановлено, що сторонами у справі вчинялись взаємні заходи, спрямовані на досягнення згоди відносно укладення між субєктами господарювання в новій редакції договору на постачання теплової енергії у приміщення музею історії сільського господарства Волині.

Викладене підтверджується наявними в матеріалах справи документами поштової переписки сторін, проектом договору №2 від 21.01.2009р., підписаним начальником ВУЖКГ проектом договору №1 від 01.10.2010р. на подачу опалення від котельні ВУЖКГ, протоколом розбіжностей до договору №1 на подачу опалення від 01.10.2010р. (а.с. 24-29).

Як вбачається із наданих в судових засіданнях представниками сторін пояснень, на момент розгляду справи по суті господарським судом між ВУЖКГ та музеєм історії сільського господарства будь-якої іншої, окрім договору від 28.12.2007р. №15, угоди щодо подачі опалення у приміщення музею укладено не було. У встановленому законом порядку сторони до господарського суду з відповідним позовом про спонукання тієї чи іншої сторони до укладення договору на подачу теплової енергії в тій чи іншій редакції, не звертались.

У звязку із здійсненим повідомленням про розірвання договору, а також подальшим одностороннім розірванням договору на подачу опалення від котельні ВУЖКГ відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу за №1-3/95 від 17.12.2009р. (а.с. 30) у котрій музей історії сільського господарства у звязку з різким похолоданням та зниженням температури, неможливістю ВУЖКГ забезпечити достатній температурний режим за потужностями центральної котельні, переслідуючи мету збереження в робочому стані опалювальної системи в приміщенні музею просив позивача відключити опалювані приміщення від подачі води в систему опалення та злити воду із системи.

Направлення зазначеної вимоги позивачу також було покладено відповідачем в основу заперечень останнього на предявлений позов, з тих підстав, що послуги з опалення надавались безпідставно та без врахувань відмови споживача у їх отриманні.

Зазначені заперечення відповідача є безпідставними з огляду на те, що згідно п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (надалі Правила №630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На виконання п. 25 Правил №630, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758, був затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (надалі - Порядок).

Пунктами п. 2.1-2.7 Порядку передбачений ряд обовязкових заходів щодо вирішення питання про відключення приміщення від централізованої системи опалення. Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обовязково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.

Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками. Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, тепло лічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньо будинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів). Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

В даному випадку музеєм історії сільського господарства Волині не були дотримані вищевказані вимоги Порядку та Правил, при односторонній відмові від отримання послуг з постачання теплової енергії та направленні вимог щодо відключення опалюваних приміщень від подачі води в систему опалення та злиття води із системи, не зясовано технічних можливостей вчинення ВУЖКГ зазначених дій.

При цьому відповідачем також не було враховано, що відповідно до п. 26 Правил №630 відключення споживачів від мережі центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно розяснення Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Щодо переобладнання санітарно-технічного обладнання житлових будинків і житлових приміщень" №19/16-284 від 26.09.2000р. у багатоквартирному будинку стояки опалювальної системи транзитом проходять через квартири. При відключенні тільки опалювальних приладів обігрів приміщень здійснюється від стояків, відключити які для однієї кімнати або квартири технічно неможливо.

При направленні відповідачем на адресу позивача вимоги щодо відмежування приміщень музею від мережі опалення останнім також не було зясовано такої технічної можливості по відношенню до інших суміжних користувачів загального опалювального управлінням-позивачем приміщення по вул. Шкільна, 1 у смт. Рокині (приміщення пошти, відділення звязку, ВУЖКГ та ін.)

Наявним в матеріалах справи листом виконавчого комітету Рокинівської селищної ради №412/1.10-2 від 22.09.2010р. (а.с. 72) стверджується, що зазначеним органом місцевого самоврядування не було надано дозволу на встановлення автономного опалення для музею сільського господарства Волині з огляду на те, що автономне опалення у даному приміщенні встановити неможливо у звязку з відсутністю технічної можливості.

Про неможливість відключення музею історії від централізованої системи опалення у звязку з отриманням споживачем відповідних послуг транзитом, музей історії сільського господарства Волині Скансен було повідомлено також листом ВУЖКГ смт. Рокині №36/1 від 08.09.2010р. (а.с. 91).

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для припинення позивачем нарахування плати за користування відповідачем тепловою енергією, який згідно вимог чинного законодавства та положень укладеного між сторонами договору зобовязаний провести розрахунок за послуги з теплопостачання. При цьому судом було враховано і те, що оскільки у спірному приміщенні тепловіддаючі поверхні були наявні, то відповідач отримував теплову енергію. Теплопостачанням є постачання тепла за допомогою теплоносія систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання будівель різного призначення і технологічних споживачів. Система централізованого теплопостачання складається з джерела теплової енергії, теплової мережі, центрального теплового пункту або абонентських вводів та місцевих систем споживачів тепла. Труби систем водного опалення призначені для подачі у прибори та виведення з них необхідної кількості теплоносія (теплопроводи), які у вертикальних системах опалення підрозділяються на магістралі, стояки та підводки. Наявність в приміщені музею історії сільського господарства Волині трубопроводів систем опалення (стояків), батарей опалення, тобто тепловіддаючих поверхонь, неізольованих або заізольованих частково, означає, що вони враховуються при визначенні опалювальної площі.

В обґрунтування заперечень на предявлений позов відповідачем здійснюється посилання також на те, що послуги з опалення приміщень у спірний період позивачем надавались неналежної якості, з порушенням температурного режиму, не в повному обсязі, що музеєм історії сільського господарства підтверджується шляхом надання суду актів-претензій щодо неякісних послуг (а.с. 37-42, 115-123).

З врахуванням спірного періоду надання послуг та існування заборгованості по оплаті останніх з усіх наданих відповідачем актів-претензій судом встановлено, що сім актів стосуються спірного періоду, зокрема, акт-претензія від 25.10.2010р., №01 від 23.11.2009р., №02 від 30.11.2009р., №03 від 07.12.2009р., №04 від 14.12.2009р., №05 від 21.12.2009р., №06 від 28.12.2009р. (а.с. 42, 115-120).

Одночасно з цим стаття 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює порядок перевірки, контролю споживача за одержанням своєчасних, відповідної якості житлово-комунальних послуг та оформлення претензій і вимог до виконавців та виробників таких послуг. Зокрема, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен зявитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складаються споживачем та представником виконавця та скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Згідно ч.6 п. 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, споживач має право у разі порушення енергопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.

Пунктами 33-39 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 визначено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного звязку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. У повідомленні зазначається прізвище, імя та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обовязково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобовязаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, імя та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття. Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобовязаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг. Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобовязаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен зявитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник обєднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником обєднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій. Виконавець зобовязаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розвязуються у суді.

Відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, споживач має право на: зменшення плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами.

Судом встановлено, що відповідачем у справі не було дотримано визначеного законодавством порядку звернення до позивача із заявами (викликами) щодо явки представника теплопостачальної організації для складання та подальшого підписання актів-претензій, на вимогу суду музеєм історії сільського господарства Волині не було надано жодного письмового доказу в підтвердження вжиття зазначених заходів, зокрема, виклику представника ВУЖКГ для фіксації надання неякісних послуг у той чи інший період та складання відповідного акту-претензії.

Долучені відповідачем до матеріалів справи акти-претензії в односторонньому порядку складені та підписані директором музею історії ОСОБА_1., представниками музею Антоновою Н.А., Ванюрською Т.І., посвідчені підписом депутата Рокинівської селищної ради ОСОБА_3, не містять відомостей відносно підпису чи відмови від підпису представника надавача послуг ВУЖКГ, даних щодо направлення останніх чи вручення їх позивачу у справі і т.п.

Разом з цим відповідачем в обґрунтування заперечень на позов в цій частині до матеріалів справи не долучено жодних документів, котрі б свідчили про виклик музеєм історії для фіксування факту неякісних послуг представників органів місцевого самоврядування, як це передбачено чинним законодавством (в даному випадку представників Рокинівської селищної ради чи управління ЖКГ Луцької райдержадміністрації).

Довідкою ВУЖКГ смт. Рокині №66 від 28.03.2011р. (а.с. 90) стверджується те, що у 2009-2010 роках претензії на підприємство від споживачів послуг не надходили, журнал реєстрації актів-претензій не заводився. З наданих в судовому засіданні начальником ВУЖКГ смт. Рокині ОСОБА_2 пояснень вбачається, що усі звернення споживачів послуг з приводу надання послуг, їх якості та температурних показників реєструються управлінням у загальному журналі вхідної кореспонденції, у спірний період часу управлінням відповідних звернень відповідача зареєстровано не було у звязку з ненадходженням останніх.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме укладеними між ВУЖКГ смт. Рокині та іншими споживачами послуг по опаленню (відділення звязку, приміщення АТС, Рокинівська селищна рада, приміщення бібліотеки, музичної школи) службові приміщення котрих знаходяться в тому ж адміністративному будинку, за тією ж адресою, що й музей історії сільського господарства Волині (смт. Рокині, вул. Шкільна, 1) договорами (а.с. 99-108) підтверджується надання зазначеним споживачам аналогічних послуг з опалення у аналогічні періоди 2009-2010 років. При цьому судом береться до уваги те, що у вказаних споживачів послуг претензій стосовно якості послуг у ці періоди не було, станом на березень місяць 2011 року заборгованості по оплаті отриманої теплової енергії не існує, що підтверджується актами звірок взаємних розрахунків (а.с. 109-111).

Підсумовуючи викладене суд вважає, що в даному випадку між позивачем та відповідачем відбувся правочин, який відповідає загальним засадам господарського та цивільного законодавства і передбачений законом, шляхом укладення договору, постачання та споживання теплової енергії для опалення в опалювальний період приміщень музею одна сторона (позивач) постачала теплову енергію в приміщення, яке знаходиться в віданні (експлуатації та обслуговуванні) другої сторони (відповідачу), друга сторона (відповідач) отримала та спожила теплову енергію для опалення в тих чи інших розмірах.

Цей правочин врегульовано нормами Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 714 ЦК України, які зобовязують відповідача сплатити вартість спожитої теплової енергії на підставі предявлених позивачем рахунків згідно положень укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку відповідач не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність обставин, котрі було покладено в основу заперечень на предявлений позов.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що понесло ВУЖКГ смт. Рокині, слід відшкодувати останньому у відповідності до статті 49 ГПК України в повному обємі за рахунок музею історії сільського господарства Волині Скансен.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст.ст. 20, 144, 173, 174, 188, 193, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 203, 509, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 631, 651, 653, 654, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з музею історії сільського господарства Волині Скансен (Луцький район, смт. Рокині, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 13344468) на користь виробничого управління житлово-комунального господарства (Луцький район, смт. Рокині, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 13366895) 41065,71 грн. заборгованості, 410,66 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

31.03.11