Постанова № 14429045, 23.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р. Справа № 22/122

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача Шамрай В.В. за довіреністю № 103 від 20.12.2010 р., 16.11.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (вх. № 624 П/3 від 08.02.2011 р.) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р. у справі № 22/122

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Кременчук Полтавської області

до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи», м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 7 000,00 грн.,

встановила:

У листопаді 2010 року позивач - Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 - звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»- на свою користь заборгованість в сумі 3 500,00 грн., збитки (упущену вигоду) в сумі 3 500,00 грн. та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 3102-0/08-00 від 18.01.2010 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р. (суддя Іваницький О.Т.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р у даній справі не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне зясування обставин справи, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом була надана перевага одним доказам над іншими та не створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, оскільки суд не задовольнив жодного обґрунтованого клопотання позивача та не прийняв його пояснень по суті спору, а відповідач не виконав вимоги суду першої інстанції щодо надання документів, необхідних для вирішення справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів: головуючий суддя Погребняк В.Я, суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 10 год. 30 хв. 14.03.2011 р.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 2471 від 09.03.2011 р.), в яких оскаржуване рішення вважає законним та таким, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді справи, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р. у справі № 22/122 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. У запереченнях відповідач зазначає про те, що єдиним відповідачем у справі № 22/122 має бути юридична особа - Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта». Також вважає, що твердження позивача щодо порушення відповідачем істотних умов Договору і, як наслідок - неотримання позивачем винагороди, є безпідставними, оскільки Договір було розірвано за згодою сторін згідно з додатковою угодою від 31.08.2010 р., отже, підстави для стягнення з відповідача 3500,00 грн. збитків (упущеної вигоди) відсутні.

12.03.2011 р. позивач надіслав клопотання (вх. № 2641) про відкладення розгляду справи та витребування у відповідача документів, необхідних для розгляду справи, перелік яких викладений у клопотанні, яке надавалось до місцевого господарського суду та додано до даного клопотання.

В судовому засіданні 14.03.2011 р. при розгляді вищевказаного клопотання колегією суддів з пояснень представника відповідача було встановлено, що відповідач заперечує проти задоволення клопотання, документи, зазначені позивачем в клопотанні про їх витребування, у відповідача відсутні з тих підстав, що Госпрозрахунковий підрозділ «Кленовий лист»ліквідовано, зазначені документи у відповідача відсутні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та витребування документів та розглянути його апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, між субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» 18.01.2010 р. було укладено Договір №3102-10/08-00 про надання правової допомоги та представництва інтересів (далі Договір, а.с.8-9).

Відповідно до п.4.1. Договору за послуги, надані Виконавцем, Замовник щомісячно оплачує 3500,00 грн.

Згідно з п.4.2. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником щомісячно не пізніше 30 числа кожного місяця після складання акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 6.2 Договору його може бути розірвано кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць, за умови повного розрахунку Замовником перед Виконавцем.

31.08.2010 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду про розірвання договору.

01.09.2010 р. позивач надав заяву (вх. № 404) на імя заступника директора Філії«Придніпровські магістральні нафтопроводи»(директора ГП «Кленовий лист») ОСОБА_3 з проханням в звязку з розірванням Договору перерахування суму платежу за надання юридичних послуг в розмірі 3500,00 грн. на його картковий рахунок (а.с.13).

02.09.2010 р. позивач предявив письмову вимогу про проведення розрахунку за надані послуги в сумі 3500,00 грн. протягом 3- х діб згідно з підписаним актом виконаних робіт.

Позивач як в позові так і в апеляційній скарзі стверджував про те, що відповідач не розрахувався з ним за надані послуги за серпень 2010 р., чим істотно порушив умови п.п.4.2 та 6.2 Договору, та просив стягнути з ВАТ «Укртранснафта»в особі ГП «Кленовий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»заборгованість в сумі 3 500,00 грн. та відшкодувати збитки (упущену вигоду) в розмірі 3 500,00 грн., посилаючись на порушення п. 4.2 та р.6.2 Договору, а також на п.5 ст.653 ЦК України,

Місцевий господарський суд, відмовляючи СПДФО ОСОБА_2 в задоволенні позову, посилався на те, що ним не надані належні докази виконання договірних зобовязань щодо надання правової допомоги та представництва інтересів відповідача.

Натомість, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 31.08.2010 р. між ними було складено та підписано акт виконаних робіт, згідно з яким у період з 02.08.2010 р. по 31.08.2010 р. Виконавцем відповідно до Договору №3102-10/08-00 від 18.01.2010 р. були виконані послуги по захисту майнових прав та інтересів Товариства у судах, договірна, дебіторська та інша робота, які підлягають сплаті згідно з умовами договору (а.с. 10).

Позивач в апеляційній скарзі пояснив, що суд першої інстанції вимагав від нього подання доказів, а саме документів на підтвердження виконаних робіт, що перелічені у акті від 31.08.2010 р., які позивач не мав можливості надати місцевому господарському суду, тому що вони зберігаються у Госпрозрахунковому підрозділі «Кленовий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи», який у даний час не працює з підстав повного скорочення працівників.

Стосовно висновку місцевого господарського суду про те, що акт виконаних робіт підписано заступником директора госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист», який відповідно до наданих відповідачем документів не є субєктом підприємницької діяльності та має статус структурного підрозділу ВАТ «Укртранснафта»без права юридичної особи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи знаходяться: копія Статуту Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»(а.с.46-69), копія Положення про Філію «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», (а.с.92-104), копія Положення про Госпрозрахунковий підрозділ «Кленовий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»(а.с.85-87), відповідно до яких Відділення (Госпрозрахунковий підрозділ «Кленовий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта») та Філія «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»не являються юридичними особами, а діють від імені та в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта».

Крім того, в справі є пояснення, що у даний час ГП «Кленовий лист»не працює з підстав повного скорочення працівників, а його управлінням займається Філія «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

У відповідності до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України із змінами від 17.03.2009 р. коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Підсудність справи визначається відповідно до Розділу III ГПК України за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи (ч. 4 ст. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в якості відповідача у справі вказував Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи», відзив на позовну заяву складений від ВАТ Укртранснафта»в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не були досліджені всі фактичні обставини справи,, а саме:

Правочин, вчинений заступником директора Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»- директором Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»ОСОБА_3 за наданою довіреністю ВАТ Укртранснафта»від 05.08.2010 р. (а.с.76), а саме підписання акту виконаних робіт від 31.08.2010 р., є тотожним правочину, який вчинений ним же - підписанням Додаткової угоди від 31.08.2010 року про розірвання Договору №3102-10/08-00 від 18.01.2010 р.

Такі документи не є платіжними документами на оплату, а тому посилання відповідача на пункт у довіреності щодо письмового погодження з директором Філії фінансових документів (рахунків, накладних, платіжних доручень і т.д.) на думку колегії суддів, не відноситься до акту виконаних робіт.

В той же час інший пункт довіреності має формулювання «за письмовим погодженням з Товариством в межах затверджених Філією кошторисів витрат укладати договори (контракти, угоди) .та вчиняти інші правочини відповідно до законодавства».

Таким чином, можна вказати і на недотримання вищевказаним керівником Підрозділу впорядкованості своїх дій щодо обов'язкового отримання письмового погодження директором Філії «ПДМН»на підписання Додаткової угоди від 31.08.2010 року про розірвання Договору №3102-10/08-00 від 18.01.2010 р., яке теж відбулося без отримання письмового погодження.

Отже, колегією суддів встановлено, що як вбачається з відзиву на позовну заяву, на розірвання Договору керівник Підрозділу мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та вчинив це правомірно без перевищення повноважень, а підписання акту виконаних робіт цим же керівником Підрозділу є перевищенням повноважень.

Заявник в апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідач, намагаючись довести недійсність одного акту виконаних робіт, практично приховує той факт, що у дійсності такі акти виконаних робіт ніколи письмово не погоджувалися, хоча у довіреності така вимога була зазначена у кожного керівника, який призначався Товариством на цю посаду для управління Підрозділом. У повсякденній роботі Підрозділу це не було порушенням, так як такі дії керівників Підрозділу або погоджувалися в усному порядку з вищестоящим керівництвом, або не погоджувалися зовсім, про що відповідач замовчує.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що акт виконаних робіт від 31.08.2010 р. підписаний уповноваженими особами і є належним доказом на підтвердження факту виконання робіт та їх обсягу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Всупереч договірним умовам, а також положенням ЦК України відповідач не оплатив надані позивачем послуги.

Оскільки факт наявності боргу відповідачем доведений, то колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в частині 3500,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь суми завданих відповідачем збитків в розмірі 3500,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз.2 ч.2 ст.22 ЦК України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Разом з цим, чинне законодавство передбачає принцип вини особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом,

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

З вищенаведених норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.

Колегія суддів вважає, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо доведення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, належними засобами доказування.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки з боку відповідача при виконанні умов договору № 3102-10/08-00 від 18.01.2010 р. у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) заявлених позивачем у позовній заяві.

У звязку вищезазначеним колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р. у справі № 22/122 прийнято з порушеннями норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення в частині відмови в стягненні 3500,00 грн. заборгованості.

Згідно зі ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 79, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

У задоволенні клопотання Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та витребування у відповідача документів відмовити.

Апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Кременчук Полтавської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р. у справі №22/122 скасувати в частині відмови в задоволенні позову в розмірі 3500,00 грн. і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»(39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5, код 26113233) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (39630, АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_1 в КФ АБ «Полтава-Банк», код ОКПО 24830380, МФО 331423) 3500, 00 грн. заборгованості.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2011 р. у справі №22/122 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»(39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5, код 26113233) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (39630, АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_1 в КФ АБ «Полтава-Банк», код ОКПО 24830380, МФО 331423) 76,50 грн. витрат зі сплати держмита, 118,00 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази з урахуванням даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

суддяТ.В. Гончар

суддяМ.М. Слободін

Повний текст постанови підписаний 21 березня 2011 р.