Постанова № 14429043, 23.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р. Справа № 43/286-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Бичихін О.В. –за довіреністю від 08.11.2010р.;

від відповідача –Мазура П.С.- за довіреністю від 01.11.2010р.;

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Курязький завод силікатних виробів”(вх. № 781 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2011 р. по справі № 43/286-10

за позовом ТОВ “Промгаз України”, м. Київ (код ЄДРПОУ 32851474)

до відповідача ТОВ “Курязький завод силікатних виробів”, смт. Солоницівка (код ЄДРПОУ 32446368)

про стягнення 12366,92 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ “Курязький завод силікатних виробів”, смт. Солоницівка (код ЄДРПОУ 32446368)

до ТОВ “Промгаз України”, м. Київ (код ЄДРПОУ 32851474)

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Розпорядженням Голови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2011р., у з перебуванням на лікарняному судді Шутенко І.А., сформовано колегію у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2011р. у справі №43/286-10 (суддя Савченко А.А.) первісний позов ТОВ «Промгаз України»задоволено; стягнуто з ТОВ «Кузяський завод силікатних виробів» на користь ТОВ «Промгаз України»10491,05грн. боргу, 896,74грн. пені, 796,17грн. інфляційних, 252,96грн. –3% річних, 123,67 витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що в порушення умов договору №П/328/08 від 25.11.2008р. відповідач не розрахувався за поставлений природний газ в повному обсязі, а тому його заборгованість перед позивачем становить 10491,05грн. На думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу за прострочення виконання взятих на себе зобов’язань пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову мотивоване, зокрема тим, що діяльність по наданню послуг з забезпечення постачання природного газу не є ліцензованою, договір укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, скріплений та підписаний представниками сторін.

Крім того суд зазначає, що з актів наданих послуг вбачається, що сторонами виконувались умови договору, а отже договір спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідач за зустрічним позовом –ТОВ «Курязький завод силікатних виробів», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промгаз України»та задовольнити зустрічні позовні вимоги, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що постачання природного газу здійснюється на підставі ліцензії НКРЕ, яка у позивача відсутня; договір укладений між сторонами спору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу обмежується умовами договору на постачання природного газу, а отже зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства; акти прийому-передачі наданих послуг не відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості, посилаючись на те, що при укладенні договору не було порушено вимог Цивільного та Господарського кодексів України, а договір спрямований на реальне настання наслідків, оскільки сторонами виконувались умови спірного договору.

          В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «Промгаз України» у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

ТОВ «Промгаз України» звернулось до господарського суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.01.2011р., до ТОВ «Курязький завод силікатних виробів», про стягнення з рахунку останнього 10491,05 грн. основного боргу за договором від 25.11.2008р. №328/08, 896,74грн. пені, 726,17 грн. збитків від інфляційних нарахувань та 252,96 –3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між ТОВ «Промгаз України»та ТОВ «Курязький завод силікатних виробів»договору від 25.11.2008р. №П/328/08 про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу позивач в грудні 2009р.- лютому 2010р. надав відповідачу послуги по забезпеченню постачання природного газу на загальну суму 17135,97грн., що підтверджується актами виконання послуг, які підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно з п.3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.03.2009р., ціна за послуги по забезпеченню постачання природного газу з 01.04.2009р. встановлена в розмірі 35,00 грн. за постачання 1000 куб.м. природного газу, крім того, ПДВ 20% становить 7,00 грн. Разом ціна за послуги по забезпеченню постачання 1000 куб.м. природного газу становить 42,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ця ціна є звичайною по даному договору.(том І, а.с.18).

Пунктом 2.2.5 договору сторони передбачили обов’язок підписання акту приймання-передачі наданих послуг по забезпеченню постачання природного газу, підставою для оформлення якого є акт приймання-передачі послуг з транспортування газу між Замовником та підприємством, що здійснювало транспортування та облік фактично поставлених обсягів.

У відповідності до п.3.4 договору замовник (відповідач за первісним позовом) здійснює оплату за послуги по забезпеченню постачання природного газу виконавцю (позивачу за первісним позовом) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на умовах 100 % вартості наданих послуг не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в розмірі, що відповідає заявленому обсягу природного газу в договорі на постачання природного газу № 328/08 від 25.11.08р.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, сторони, укладаючи договір на постачання природного газу, передбачили, що за порушення строків оплати послуг по забезпеченню постачання природного газу замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення (п.4.4.договору).(том І,а.с.16)

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем за послуги по забезпеченню постачання природного газу, чим порушив вимоги п. 3.4 договору, а тому позивач, керуючись умовами п. 4.4 договору, правомірно нарахував пеню в сумі 896,74 грн.

На підставі ст.625 ЦК України, відповідно до вимог якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано відповідачу втрати від інфляції за період грудня 2009р. по лютий 2010р. в сумі 796,17 грн. та три проценти річних в розмірі 252,96 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача, окрім основного боргу, 896,74 грн. пені, 796,17 інфляційних нарахувань та 252,96 грн.- три проценти річних є такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на нормах чинного законодавства та умовах договору

Твердження скаржника про те, що акти виконання послуг згідно договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, з даних актів вбачається, що вони містять назву документу, дату та місце складання, зміст (послуги по забезпеченню газопостачанню природного газу) та обсяг господарської операції (одиниця виміру та кількість) скріплені печатками та підписами повноважних представників сторін. Також в актах зазначено, що обсяг наданих послуг виконавцем (позивачем за первісним позовом) в повному обсязі задовольняють замовника (відповідача за первісним позовом). Претензій щодо змісту та обсягу наданих послуг сторони один до одного не мають.

Окрім того слід зазначити, що відповідачем не надано суду доказів, якім б спростовували факт отримання наданих послуг за договором у спірний період, або надання послуг неналежної якості.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним слід зазначити наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, укладення договору відбулося з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством України, зокрема –ст. 638 ЦК України та ст. 181 ГК України. Цей договір викладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо ціни наданих послуг та порядку її визначення ( п.3.1). Доказів, що волевиявлення учасників правочину не було вільним, а сам правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, позивачем за зустрічним позовом до суду не подано.

При дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом договору є надання послуг по забезпеченню постачання природного газу, а не постачання природного газу.

Акти наданих послуг, які підписані представниками сторін, свідчать про те, що сторонами виконувались умови договору, а саме: позивачем надавались послуги з забезпечення постачання природного газу, за які позивачем за зустрічним позовом було проведено відповідні оплати, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем за первісним позовом до матеріалів справи та не заперечується представником позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні.

Отже, оскільки сторонами на виконання умов договору вчинялись певні дії по його виконанню, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір не спрямований та не може бути спрямованим на настання реальних наслідків, обумовлених цим договором, є безпідставним та не підтверджується належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія не вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що договір не спрямований на виникнення між сторонами цивільних прав та обов’язків за договором надання послуг.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки, воно не підтверджено належними доказами. Посилання позивача на невідповідність договору умовам п.3.4.2 Ліцензійних умов та на п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729 суд вважає безпідставними, оскільки таких обов’язків, які зазначив позивач за зустрічним позовом, та стандартів послуг, які надаються споживачу, у вищевказаних документах не міститься.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Оскільки чинним законодавством не передбачено ліцензування та не є забороненою діяльність по наданню послуг по забезпеченню постачання природного газу та зважаючи на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами той факт, що послуги по забезпеченню постачання природного газу були надані в межах договору на постачання природного газу № 328/08 від 25.11.2008р., суд вважає твердження про недійсність договору безпідставним та необґрунтованим належними доказами.

Приписами ст. ст.33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги, що ТОВ «Курязький завод силікатних виробів» не виконало вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р., не надано доказів сплати державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 61,83грн., оскільки відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»скаржник повинен був сплатити державне мито із спорів немайнового характеру 42,50грн. та із спорів майнового характеру 61,83грн., державне мито у сумі 61грн.83коп. підлягає до стягнення з заявника апеляційної скарги в доход державного бюджету України.

                    Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курязький завод силікатних виробів»залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2011р. у справі №43/286-10 залишити без змін.

3.Стягнути з ТОВ “Курязький завод силікатних виробів”,(66370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Белгородська 2, код ЄДРПОУ 32446368, в тому числі розрахунковий рахунок 26004014893 в ХАК «Земельний банк»м. Харкова МФО 351652) в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 61,83грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.