Постанова № 14429035, 23.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р. Справа № 17/132

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Афанасьєв В.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача не зявився

відповідача - Палуна Д.В. (дов. б/н від 08.11.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 254П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р. у справі № 17/132

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі ЛІВС", м. Сміла Черкаської області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук

про стягнення 33 126,00 грн.,

встановила:

Позивач ТОВ "Меблі ЛІВС", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, на свою користь заборгованість у розмірі 33 126,00 грн. за видатковою накладною від 22.07.2009р., а також понесені ним судові витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2009 року у справі № 17/32 (суддя Коршенко Ю.О.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі ЛІВС" заборгованість за договором у розмірі 33 126,00 грн., державне мито - 331,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2009 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Меблі ЛІВС" відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, позивачем не доведено обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, Так, як стверджує відповідач, доказом отримання відповідачем матеріальних цінностей в позовній заяві зазначається видаткова накладна №РН-0000392 від 22.06.2009 року. Проте, факт одержання товару повинен підтверджуватись лише - довіреностями на одержання матеріальних цінностей. Така довіреність на отримання товару від позивача відповідачем відсутня, оскільки договірних письмових відносин у відповідача з позивачем в 2009 року не існувало взагалі. Договір-поставки №62 від 19.01.2009 року, а також видаткова накладна №РН-0000392 від 22.06.2009 року, на які посилається позивач, були виготовлені позивачем для забезпечення доказів поданої позовної заяви. Підпис відповідача в зазначених договорі та накладній було підроблено.

Позивач у відзиві проти вимог апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи відповідне поштове повідомлення.

Колегія суддів вважає, що позивач, будучи належним чином повідомлений, у судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився саме за своєї вини, не скориставшись своїм диспозитивним правом щодо участі у судовому процесі.

Враховуючи зазначене та, зважаючи на те, що від позивача не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає, що позивач саме таким чином реалізував своє диспозитивне право щодо участі у розгляді справи, тому розглянула апеляційну скаргу у порядку статті 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві та додаткових поясненнях доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що у відповідності до договору поставки №52 від 19 січня 2009р. укладеного між сторонами за накладною №РН-0000392 від 22.06.2009 року ТОВ "Меблі ЛІВС" передав у власність, а фізична особа - підприємець ОСОБА_2 прийняла товар за цією накладною на загальну суму 33 126,00 грн. Прийнятий товар відповідач не сплатив, тому за ФО-П ОСОБА_2 перед позивачем рахується заборгованість у зазначеній сумі.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Меблі ЛІВС", місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства, зокрема, ст. 509 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що строк оплати у відповідача настав з моменту отримання товару за вищезазначеною накладною.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями, оскільки, як вбачається з відповідної накладної, в ній не визначений строк оплати за товар, як і не визначений цей строк умовами договору поставки №52 від 19 січня 2009р..

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже саме ст. 530 ЦК України визначено термін, від якого відліковується строк оплати товару після того, як його поставлено покупцю: строк сім днів з дати надання вимоги відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом, оскільки позивачем до матеріалів справи не додані докази предявлення вимоги у встановленому ст. 530 ЦК України порядку про оплату отриманого товару, а у наданій до матеріалів справи накладній строк оплати не визначений.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

Системний аналіз вищезазначених статей свідчить про те, що у даному випадку право позивача буде порушеним лише після того, як він предявить відповідачу вимогу про оплату поставленого товару та така вимога не буде задоволена у семиденний строк від дня її предявлення. І тільки після закінчення зазначеного строку позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Щодо посилання відповідача на те, що підпис відповідача у вищезазначених договорі та накладній було підроблено позивачем, не підтверджені належними та допустимими доказами (як то: експертний висновок, рішення суду тощо), тому таке посилання відповідача в апеляційній скарзі є недоведеним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2009 року у справі № 17/32 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі ЛІВС" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Шишкіна, 3, р/р 260007702 в ЧОД АППБ "Райффайзен банк Аваль", МФО 354411, ІПН 252100723045, код ЄДРПОУ 25210075) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (39600, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у Полтавській філії Полтавське регіональне управління КБ Приватбанк" МФО 331401 код НОМЕР_1) 165,63 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Т.В. Гончар

суддя В.В.Афанасьєв

суддя М.М .Слободін

Повний текс постанови підписано 18.03.2011 року