Постанова № 14428873, 11.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2011                                                                                           № 56/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва П.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Авторгов А.М. (за довір.);

від відповідача: Гомза Ю.І. (за довір.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд -Престиж"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2010

у справі № 56/277 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Метон"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд -Престиж"

про                                                   стягнення 599287,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього заборгованість за договором лізингу та нараховані штрафні санкції в зв’язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання, а саме :

- 362000,00 грн. - основного боргу;

- 32989,23 грн. – пені;

- 172997,61 грн. - збитків від інфляції;

- 31300,60 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі № 56/277 позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року скасувати, у справі прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні судом всіх обставин справи, а також з порушенням норм матеріального права. Апелянт вважає помилковим присудження судом до стягнення 362000,00 грн. заборгованості, оскільки ним після підписання сторонами акту звірки розрахунків здійснювалося часткове погашення заборгованості, а тому станом на 27.12.2007 розмір заборгованості становив 294500 грн.

Крім того, апелянт вказує на те, що його не було в порушення вимог ст.517 ЦК України своєчасно повідомлено про зміну кредитора у зобов’язанні (з огляду на переуступку позивачу права вимоги кредитором – ТОВ «Ода Електронікс»). Оскільки, як зазначає відповідач, його повідомили про переуступку права вимоги лише 15.092010, відповідно до цього часу відповідач з об'єктивних не залежних від нього причин не міг погасити заборгованість. За таких обставин судом було не правомірно стягнуто з останнього й нараховані згідно ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні витрати.

З приводу стягнення судом нейстойки відповідач також заперечує, вказує на те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій позивачем пропущено, відповідно заявлена сума штрафних санкцій не підлягає стягненню. Оскільки відповідач не був присутнім в суді першої інстанції, і відповідно не міг подати заяву про застосування строку позовної давності, апелянт просить суд апеляційної інстанції прийняти до розгляду таке клопотання та застосувати строки позовної давності до стягнення заявленої пені.

Позивач надав відзивів на подану апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її доводів, а тому просить залишити скаргу без задоволення. У відзиві позивач вказує на те, що сума основної заборгованості підлягає коригуванню з огляду на часткове погашення, однак стягненню підлягає саме 317000 грн. заборгованості, а не вказана відповідачем сума 294500 грн., оскільки платіжне доручення на суму 22500 грн. від 04.12.2007, на яке посилається відповідач, виконане банком не було, кошти первісному кредитору також не надійшли. Враховуючи вищевикладене, позивач просить оскаржуване рішення господарського суду змінити в частині стягнення суми основної заборгованості, в іншій частині – залишити без змін.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 02.03.2011 позивачем також надано детальний, уточнений розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача, згідно якого позивач просить стягнути : 317000 грн. - основного боргу; 30156,08 грн. – пені, 164431,27 грн. - збитків від інфляції; 29132,47 грн. - 3% річних.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного 08.08.2005 між Приватним підприємством "Ода" (правонаступником якого є ТОВ „Ода Електронікс”, як лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Престиж", договору фінансового лізингу №05-0505/1, згідно предмету якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав від у платне користування на умовах фінансового лізингу обладнення, вартість якого становила 632000,00 грн.

В п.2.1. договору сторони визначили строк лізингу – з часу передачі обладнання у лізинг, яким є дата підписання акта приймання передачі - з 12.09.2005 по 15.09.2005 по березень 2008 року

Згідно умов договору розрахунок між сторонами мав відбуватися наступним чином: перший авансовий платіж в сумі 90000,00 грн. вноситься до 02.09.2005, а наступні в розмірі 22500,00 грн. вносяться щомісячно, починаючи з 15.10.2005 по 15.10.2007 (п. 3.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання лізингоодержувачем (відповідачем) договірних зобов’язань в частині своєчасного та повного здійснення розрахунку.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що станом на 18.09.2007 відповідач мав заборгованість по договору на загальну суму 362000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.06.05 по 17.09.07 (а.с.19-20), та гарантійним листом відповідача від 18.09.07 за вих. №73 про здійснення погашення заборгованості (а.с. 21).

Згідно умов укладеного між сторонами договору відповідач мав перераховувати кошти відповідно до визначеного графіку проплати (додаток №2 до Договору). Проте, як було встановлено судовою колегією, відповідач умови Договору не виконав, здійснивши з 15.10.2005 року по 15.10.2007 року лише частину платежів на загальну суму 270 000,00 гривень.

Як було встановлено під час розгляду спору в суді апеляційної інстанції, відповідачем вже після підписання акту звірки розрахунків були здійснені ще дві проплати, зокрема, 10.12.2007р. сплачено 35 000 гривень та 11.12.2007р. сплачено 10.000 гривень.

В матеріалах справи відсутні інші докази щодо здійснення відповідачем погашення заборгованості за договором лізингу.

Дослідивши обставини справи. судова колегія не може погодитися із доводами відповідача про те. що сума основного боргу, що підлягає стягненню, складає 294500 грн. Платіжне доручення на суму 22500 гривень від 04.12.2007 року, на який посилається відповідач на підтвердження здійснення ще однієї проплати, виконане банком не було, та кошти від відповідача перевісному кредитору не надходили, що вбачається з наданих самим же відповідачем документів, доданих до апеляційної скарги (стор. 28).

За таких обставин заборгованість відповідача за договором лізингу (враховуючи здійснені ним проплати після підписання акту звірки розрахунків) на час розгляду спору в суді апеляційної інстанції складає 317000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 ТОВ "Ода Електронікс" (правонаступник ПП "Ода"), відступив за договором позивачу - ПП "Метон" права вимоги до відповідача за договором фінансового лізингу від 08.08.2005 № 05-0505/1.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги, до позивача перейшло право вимоги ПП "Метон" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Престиж" сплати заборгованості по договору фінансового лізингу в межах коштів на загальну суму 362000,00 грн. та пені, штрафів, 3% річних.

Крім того, господарським судом встановлено, що договір фінансового лізингу був укладений у простій письмовій формі, договір про відступлення права вимоги також був укладений у простій письмовій формі, позивач надіслав на адресу відповідача 15.09.2010 повідомлення про переведення боргу, в якому вимагав сплатити заборгованість з урахуванням розрахованої пені, 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, стягнув з відповідача нараховану в зв’язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов’язання, пеню у розмірі 32989,23 грн., 3% річних - 31300,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 172997,61 грн.

З приводу задоволення позовних вимог, заявлених в цій частині, колегія зазначає наступне.

В п.3.4 Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі прострочення Лізингоодержувачем (відповідачем) сплати Лізингодавцеві (позивачу) лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 232 ГПК України, пеня розраховується за 6 місяців, починаючи з 15.10.2007 року (дати закінчення строку лізингу згідно укладеного Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано уточнений розрахунок нарахованих штрафних санкцій та 3% річних, інфляційних витрат, у відповідності до якого суми, заявлені до стягнення з відповідача є меншими в порівнянні із присудженими до стягнення господарським судом за результатами розгляду спору в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що під час розгляду спору колегією було встановлено часткове погашення відповідачем боргу, зокрема, станом на 12.12.2007 (наступний день після останньої здійсненої відповідачем проплати) сума заборгованості становила 317000 грн., перевіривши розрахунок, наданий позивачем, колегія приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 30156,08 грн.

Що стосується застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, судова колегія зазначає наступне.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пункт 1 частини 2 вказаної статті передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивач просить стягнути пеню за період з 15.10.2007 по 14.04.2008, а з позовом звернувся лише в вересні 2010 року, відповідач вважає, що до вимог про стягнення пені слід застосувати позовну давність.

Однак, судова колегія звертає увагу, що частина 3 статті 267 ЦК України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не реалізував своє право на подання заяви про застосування позовної давності до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (лише в апеляційній скарзі, відповідач звертає увагу суду на дані обставини та просить застосувати строк позовної давності). При цьому, у суді першої інстанції розгляд справи відбувався у двох судових засіданнях (11.10.2010 та 03.11.2010). Про розгляд справи у суді першої інстанції відповідач був повідомлений належним чином, ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, зазначеною в довідці статуправління, договорі лізингу, а також поданій позовній заяві. Матеріали справи свідчать про те, що судові документи були повернуті із поштовою відміткою про неможливість їх вручення, оскільки адресат за вказаною адресою не перебуває. Жодного разу у судові засідання відповідач не з’являвся, клопотання про відкладення розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин колегія вважає, що процесуальні права відповідача господарським судом порушені не були, відповідно й відсутні підстави вважати, що відповідач був повідомлений не належним чином про час та місце судових засідань.

За таких обставин те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у суді першої інстанції, не з’являвся та не подавав заяву про застосування позовної давності, не дає йому право подавати вказану заяву в апеляційній інстанції, тобто в порушення вимог ст.267 ЦК України, після прийняття рішення судом першої інстанції. Враховуючи зазначене, вимоги відповідача пор застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши уточнений розрахунок позивача, наданий в суді апеляційної інстанції щодо нарахування 3% річних та інфляційних збитків, колегія визнає його правомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих 3% річних в сумі 29132,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 164431,27 грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія не може погодитися із доводами відповідача про безпідставність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних з огляду на те, що відповідача із запізненням, лише в вересні 2010 року повідомлено про зміну кредитора в зобов’язанні в зв’язку із переуступкою права вимоги за договором лізингу. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач вважає, що в даному випадку мало місце прострочення, допущене кредитором.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія визнає такі доводи помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість виконання боржником зобов'язань на користь нового або первісного кредитора.

Проте, як було встановлено господарським судом під час розгляду спору, відповідач як боржник своє зобов'язання щодо проведення повного та своєчасного розрахунку, ані перед первісним, ані перед новим кредитором не виконав. За таких обставин колегія приходить до висновку про те, що повідомлення відповідача із запізненням про зміну кредитора у зобов’язанні не звільняє останнього від обов'язків виконати грошове зобов’язання, а також від юридичних наслідків, встановлених ст.625 ЦК України у разі допущення прострочення виконання такого грошового зобов'язання.

З огляду на встановлені обставини справи, зменшений розмір основної заборгованості, враховуючи здійснені відповідачем часткові виплати боргу, надання позивачем уточненого розрахунку сум що підлягають стягненню з відповідача в зв’язку із неналежним виконанням договірних зобов’язань, колегія приходить до висновку про те, що оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції слід змінити, задовольнивши позовні вимоги частково та присудивши до стягнення з відповідача: 317000 грн. - основного боргу; 30156,08 – пені, 164431,27 - збитків від інфляції; 29132,47 грн. - 3% річних.

За таких обставин подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Престиж" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі № 56/277 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд -Престиж" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 30, код 32248513 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Метон" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код 32312452) суму основного боргу у розмірі 317 000 (триста сімнадцять тисяч) грн., пеню у розмірі 30156 (тридцять тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 29132 (двадцять дев’ять тисяч сто тридцять дві) грн. 47 коп., втрати від інфляції у розмірі 164431 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять одна) грн. 27 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 5407 (п‘ять тисяч чотириста сім) грн. 19 коп. та 212 (двісті дванадцять) грн.92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити”.

Стягнути з Приватного підприємства "Метон" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код 32312452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Престиж" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 30, код 32248513 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 29,87 грн. - держмито за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

3. Матеріали справи № 56/277 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.03.11 (відправлено)