Постанова № 14428863, 28.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2011                                                                                           № 17/456

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Гусак А.М. (дов. б/н від 30.09.2010 р.);

від відповідача -Темпера В.В. (дов. № 463/11.5.2 від 30.07.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробниче об"єднання "Фабрика спецодягу"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2010

у справі № 17/456 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Виробниче об"єднання "Фабрика спецодягу"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Європорт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання договору недійсним та відшкодування збитків 32000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. було продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче об’єднання „Фабрика спецодягу” звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Європорт” про визнання договору недійсним та відшкодування збитків в сумі 32000 грн.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції були не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що при укладенні договору суборенди відповідач не повідомив позивача про те, що в орендованому приміщенні через два місяці запланована реконструкція. У рішенні суду відсутні висновки або оцінка листа відповідача, яким було повідомлено позивача про реконструкцію приміщення в торгівельному центрі „Серго”.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд вбачає підстави для часткового скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № СУБ-08/С-141. Як передбачено п. 1.1 відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 100 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7, 1-поверх, та належить відповідачу на підставі договору оренди б/н від 01.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Серго» та Закритим акціонерним товариством «Європорт».

Відповідно до п. 1.2 укладеного договору сторони погодили, що термін дії останнього складає 1 рік.

Згідно п. 3.1 договору від 22.10.2008 р. він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2009 р. Строк суборенди та нарахування орендної плати та інших платежів за цим договором починається з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення від відповідача до позивача та закінчується в момент закінчення терміну дії договору.

За змістом п. 4.1 укладеного договору базова щомісячна орендна плата за цим договором перераховується позивачем в безготівковій формі на поточний рахунок відповідача до 5 числа місяця, в якому надаються послуги з суборенди, на підставі рахунків-фактур, наданих відповідачем або на підставі даного договору.

Відповідно до п. 6.2.5 договору від 22.10.2008 р. відповідач має беззаперечне право дострокового розірвання цього договору в одностронньому порядку якщо відповідач за два місяці в письмовій формі повідомив позивача про розірвання цього договору.

Встановлено, що 20.11.2008 р. сторонами підписаний акт прийому-передачі приміщення, яким зафіксовано, що відповідно до укладеного договору відповідач передав, а позивач прийняв в суборенду спірне приміщення у придатному технічному стані.

Листом від 16.01.2009 р. відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору з 12.02.2009 р., посилаючись на п.п. 5.2.3. та 6.2.5. договору суборенди, та просив звільнити приміщення до 12.02.2009 р. З листа випливає те, що з 13.02.2009 р. в торгівельному центрі «Серго», де знаходиться спірне приміщення, планується проведення реконструкції.

Позивач зазначає, що відповідач ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: те, що при укладенні спірного договору відповідач не повідомив про те, що у спірному приміщенні буде проведено реконструкцію, внаслідок чого строк дії договору замість 12 місяців буде становити лише 2 місяці.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним та відшкодування збитків в сумі 32000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як передбачено п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та п. 13 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» (з подальшими змінами та доповненнями) обов’язок доведення факту обману, наявності безпосереднього зв’язку з волевиявленням сторони укласти правочин на вкрай невигідних для неї умовах, наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, а також істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, за загальною судовою практикою покладається на особу, яка діяла під впливом обману.

На підставі зазначених норм, позивач посилається на обставини щодо дати прийняття рішення про проведення реконструкції, затвердження відповідної документації та планів реконструкції, строків фактичного проведення реконструкційних робіт у торгівельному центрі „Серго”.

Крім того, апеляційним судом було направлено на адресу ТОВ „Серго” лист з проханням надіслати договір на підставі якого здійснювались роботи з реконструкції приміщення та надати інформацію щодо дати, коли стало відомо про майбутнє проведення робіт з реконструкції приміщення, а також щодо строків проведення цих робіт та доказів інформування про це відповідача.

Як підтверджується листом ТОВ „Серго” в приміщеннях нежитлової будівлі, що перебуває у власності ТОВ „Серго”, роботи ТОВ „Серго” та ЗАТ „ЄВРОПОРТ” з реконструкції не проводилися і як наслідок надати суду договори, не може. Також, в листі визначено, що на початку 2009 р. ТОВ „Серго” планувало здійснити реконструкцію будівлі, про що повідомило ЗАТ „ЄВРОПОРТ”, однак у зв’язку із фінансовою неможливістю здійснити самостійно реконструкцію будівлі, було запропоновано 09.01.2009 р. ЗАТ „ЄВРОПОРТ” прийняти участь в реконструкції, але домовленості досягнуто не було та реконструкцію не проведено.

Позивач стверджує, що звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів у відповідача та ТОВ „Серго” стосовно проведення реконструкційних робіт, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України № 10/261/08 від 25.09.2008 р. ст. 38 ГПК України зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами доказами є достатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Посилання відповідача на те, що при укладенні спірного договору сторонами повністю дотримано вимоги норм чинного законодавства України, які стосуються чинності договорів, спростовуються доказами та доводами позивача в повній мірі.

Апеляційний господарський суд вважає, що вищезазначене в повній мірі спростовує висновок суду першої інстанції відносно того, що позивач не надав належних доказів, що підтверджують той факт договір суборенди від 22.10.2008 р. необхідно вважати недійсним.

Крім того, позивачем належним чином обґрунтовано та документально доведено порушення його прав, а відповідачем в свою чергу не було спростовано доводів наведених позивачем.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування збитків в сумі 32000 грн., то вона в свою чергу належним чином не доведена та документально не підтверджена, тому задоволенню не підлягає.

З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.33 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині визнання недійсним договору, оскільки ним не було враховано надані позивачем докази та пояснення, які є достатніми для визнання договору суборенди недійсним, а в іншій частині позову відносно відшкодування збитків погоджується в повній мірі.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 103 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання договору недійсним.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об’єднання „Фабрика спецодягу” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. по справі № 17/456 скасувати частково.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об’єднання „Фабрика спецодягу” задовольнити в частині визнання недійсним договору суборенди від 22.10.2008 р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Європорт” (03049, м. Київ, вул. Лукашевич, 15-А код 31744061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об’єднання „Фабрика спецодягу” (03134, м. Київ, вул. Миру, 19, код 35755847) 85 (вісімдесять п’ять) гривень державного мита за подачу позовної заяви.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Європорт” (03049, м. Київ, вул. Лукашевич, 15-А код 31744061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об’єднання „Фабрика спецодягу” (03134, м. Київ, вул. Миру, 19, код 35755847) 21 (двадцять одна) гривня 25 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Справу № 17/456 повернути до Господарського суду міста Києва.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.03.11 (відправлено)