Постанова № 14428861, 21.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2011 № 13/2100

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Поліщук О.В. представник;

від відповідача: Лисинчук В.І. директор; ОСОБА_1 адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «АГРОТЕК-КВ»

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010

у справі № 13/2100 ( )

за позовом Монастирищенської районної державної адміністрації, Черкаська обл., м. Монастирище,

до приватного підприємства «АГРОТЕК-КВ», Черкаська обл., смт. Цибулів,

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

21.10.2010 року Монастирищенська районна державна адміністрація (надалі Монастирищенська райдержадміністрація, позивач) звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства «АГРОТЕК-КВ» (надалі ПП«АГРОТЕК-КВ», відповідач) про розірвання договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від20.12.2010року у справі №13/2100 позов задоволено повністю. Договір оренди землі від 14.04.2006 року, укладений між Монастирищенською райдержадміністрацією та ПП «АГРОТЕК-КВ», зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК» 05.05.2006 року за №0406791005, розірвано з моменту набрання рішенням законної сили.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач свої зобовязання по внесенню орендної плати за договором, в порушення вимог статті 17 Закону України «Про плату за землю» та статті 141 Земельного кодексу України систематично не виконував, заборгованість останнього перед державним бюджетом за період з липня 2009 року по 13.10.2010 року становить 60926,55 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП«АГРОТЕК-КВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи №13/2100 призначено в судовому засіданні на 14.02.2011 року за участю уповноважених представників сторін учасників спору.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року, у звязку з хворобою судді Корсакової Г.В., склад колегії суддів у справі №13/2100 було змінено на наступний: головуючий суддя МальченкоА.О., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

За наслідками судових засідань від 14.02.2011 року та 28.02.2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 28.02.2011 року та 21.03.2011 року відповідно.

Представники відповідача в судовому засіданні від 21.03.2011 року вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача просив рішення у справі №13/2100 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

21.03.2011 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення і доводи представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від20.12.2010року у справі №13/2100 - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Монастирищенської райдержадміністрації від 24.01.2006 року №17 ПП«АГРОТЕК-КВ» передано в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 25 років земельну ділянку площею 144,9932 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).

На виконання вказаного розпорядження 14.04.2006 року між Монастирищенською райдержадміністрацією (в тексті договору орендодавець) та ПП«АГРОТЕК-КВ» (в тексті договору орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2, 8 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 144,9932 га (сад), яка знаходиться в адміністративних межах Цибулівської селищної ради строком на 25 років (а.с.5-8).

Пунктами 9, 11 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем до 1грудня поточного року у грошовій формі в розмірі: за 87,28га по 25,00 грн./га, за 57,7132га по 11 грн./га. Таким чином, загальний розмір орендної плати за рік становить 2816,85 грн.

05.05.2006 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки площею 144,9932 га згідно договору оренди від 14.04.2006 року.

Судовою колегією також встановлено, що того ж дня, 05.05.2006 року договір був зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі вчинено запис за №040679100353 (а.с.9).

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та, зокрема, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, повноваження щодо розпорядження такою у відповідності до статті 17 Земельного кодексу України здійснює позивач у справі Монастирищенська райдержадміністрація.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 39 договору оренди сторони передбачили припинення його дії шляхом розірвання такого в односторонньому порядку у разі систематичної несплати орендної плати.

Як на доказ, що підтверджує заборгованість відповідача по орендній платі в сумі 60926,55 грн., яка утворилась за період з липня 2009 року по 13.10.2010 року, позивач надав місцевому господарському суду довідку Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про заборгованість ПП «Агротек-КВ» з податків і зборів (а.с.26).

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що висновок суду про невиконання відповідачем зобовязань по внесенню орендної плати з липня 2009 року та існуючу заборгованість перед державним бюджетом в сумі 60926,55 грн., не відповідає фактичним обставинам справи. Так, на момент винесення оскаржуваного рішення відповідачем сплачено орендну плату повністю по грудень 2010 року, на підтвердження чого надав суду першої інстанції завірені копії та оригінали квитанцій:

-№4243.353.1 від 28.10.2010 року на суму 1410,00 грн. за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року;

-№4243.44.1 від 04.11.2010 року на суму 3000,00 грн. за січень - жовтень 2010року;

-№2497.169.6 від 08.11.2010 року на суму 250,00 грн. як доплата за 2009 рік;

-№2497.1024.1 від 26.11.2010 року на суму 300,00 грн. за листопад 2010 року, які підтверджують сплату орендної плати за користування даною земельною ділянкою.

Крім того, скаржник стверджує, що після сплати заборгованості за вищевказаний період, відповідач систематично здійснює оплату орендних платежів за вказаним договором, на підтвердження чому надав копії квитанцій, долучених до апеляційної скарги:

-№2497.554.1 від 29.12.2010 року на суму 300,00 грн. за грудень 2010 року;

-№2497.999.1 від 31.01.2011 року на суму 300,00 грн. за січень 2011 року;

-№3030.349.1 від 18.03.2011 року на суму 300,00 грн. за договором від 14.04.2006 року.

Під час апеляційного провадження представники скаржника пояснили, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини з оренди інших земельних ділянок, у звязку з чим довідки ДПІ у Монастирищенському районі, надані позивачем в ході розгляду справи, відображають загальну суму заборгованості ПП «Агротек-КВ» за такими договорами, що підтверджується довідкою Цибулівської селищної ради за №183/02-16 від 23.11.2010 року. Зауважили, що в даних довідках заборгованість за спірним договором від 14.04.2006 року окремо не виділена.

Проте дані доводи не переконують колегію суддів апеляційного господарського суду в належному виконанні відповідачем зобовязань по сплаті орендної плати за договором оренди від 14.04.2006 року.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дав вірну оцінку діям ПП «Агротек-КВ» по сплаті заборгованості по орендним платежам, як усунення останнім наслідків неналежного виконання зобовязань після звернення Монастирищенської райдержадміністрації до суду з даним позовом.

Поряд з цим варто відзначити, що згідно пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За змістом статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Частина 5 статті 17 Закону України «Про плату за землю» визначає, що несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Виходячи з вищенаведених норм, судова колегія находить безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував тієї обставини, що розірвання договору оренди земельної ділянки може спричинити відповідачеві значні збитки, повязані з неможливістю збору запланованого у 2011 році врожаю яблук.

Згідно вимог статей 32,33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В ході апеляційного провадження колегією суддів встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 14.04.2006 року, укладений між Монастирищенською райдержадміністрацією та ПП«АГРОТЕК-КВ» було зареєстровано 05.05.2006 року за №040679100353, що підтверджується наявним у матеріалах справи завіреним витягом із книги реєстрації договорів оренди землі, наданої на виконання вимоги апеляційного господарського суду Монастирищенським районним відділом Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Позивачем же заявлена вимога про розірвання договору оренди землі від 14.04.2006 року, зареєстрованого у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 05.05.2006 року за реєстровим номером №0406791005.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач під час розгляду даного спору місцевим господарським судом так і під час апеляційного провадження не заявляв та не уточнював вимоги щодо розірвання договору оренди, укладеного сторонами 14.04.2006 року та зареєстрованого у передбаченому законом порядку саме за реєстровим номером №040679100353, у звязку з чим доводи апеляційної скарги в частині винесення судом першої інстанції рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки на майбутнє, який сторонами за вказаним реєстраційним №0406791005 не укладався, є обгрунтованими.

Колегія звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права звернутися за захистом свого порушеного права у передбачений законом спосіб шляхом подачі позову про розірвання належного договору оренди земельної ділянки.

Поряд з цим, варто зазначити, що клопотання арбітражного керуючого Борейка В.А. - розпорядника майна ПП «Агротек-КВ», поданого 22.02.2011 року в якості додатку до апеляційної скарги відповідача у справі №13/2100, колегія суддів не приймає до розгляду, оскільки вказана особа не була стороною у даній справі, а залишення судом без розгляду клопотання про залучення даної особи до участі в справі в якості третьої особи не оспорювалось заявником в апеляційному порядку. Крім того, подане клопотання не є заявою про апеляційне оскарження в розумінні статті 94 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2010 року у справі №13/2100 прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставами для його скасування.

За таких обставин, апеляційна скарга ПП «АГРОТЕК-КВ» підлягає задоволенню, а рішення господарського Черкаської області від 20.12.2010 року у справі №13/2100 скасуванню, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «АГРОТЕК-КВ»на рішення господарського Черкаської області від 20.12.2010 року у справі №13/2100 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2010 року у справі №13/2100 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Монастирищенської районної державної адміністрації (19100, Черкаська область, м.Монастирище, вул.Леніна, 121, код ЄДРПОУ - 04061263) на користь приватного підприємства «АГРОТЕК-КВ»(19114, Черкаська область, Монастирищенський район, смт.Цибулів, вул.Котовського, 2, код ЄДРПОУ 32860751) грошові кошти у розмірі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний виконавчий документ.

5. Матеріали справи №13/2100 повернути до господарському суду Черкаської області.

6. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя

Судді