Рішення № 14427355, 24.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2011 р. Справа № 5023/783/11 (н.р. 29/200-10)

вх. № 783/11 (н.р. 6270/5-29)

Суддя господарського суду Ковальчук Л.В.

при секретарі судового засідання Гетьман І.А.

за участю представників сторін:

позивача - Матвійчук Д.В., дов. б/н від 12.01.11 р. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Аквафор-Центр", м. Київ

до ПФ "Орнатус" м. Харків

про стягнення 92903,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві (вх.№ 6270/5-26 від 12.07.10 р.) просив суд стягнути з відповідача на свою користь 92346,54 грн. основного боргу, 75,90 грн. 3% річних, 480,71 грн. пені.

Рішенням суду від 23.09.10 р. позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 90978,79 грн. основного боргу, 515,96 грн. 3% річних, а також віднесено на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.10 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.11 р. постанову апеляційної інстанції від 08.11.10 р. та рішення суду першої інстанції від 23.09.10 р. скасовано, справу № 29/200-10 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 04.02.11 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.02.11 р.

В судовому засіданні 24.02.11 р. позивач позовні вимоги підтримував в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну підстав позову, посилаючись на те, що зазначена заява була ним направлена на адресу суду поштою.

24.02.11 р. у зв'язку з неотриманням зазначеної заяви розгляд справи було відкладено на 10.03.11 р., про що зазначено в протоколі судового засідання від 24.02.11 р.

Позивач 21.02.11 р. поштою направив на адресу суду заяву про зміну підстави позову, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 92346,54 грн. основного боргу, 75,90 грн. 3% річних, 480,71 грн. пені.

Відповідно до ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що позивач направив заяву про зміну підстав позову поштою 21.02.11 р., тобто до початку розгляду справи по суті, про що також свідчить і чек з описом про її направлення на адресу відповідача за тією ж датою, дана заява ухвалою суду від 10.03.11 р. була прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, позивач в судовому засіданні 10.03.11 р. надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 90978,79 грн. основного боргу, 6095,58 грн. індекс інфляції, 1899,00 грн. 3% річних, 10084,94 грн. пені.

Ухвалою суду від 10.03.11 р. заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач у призначені судові засідання та в судове засідання 24.03.11 р. не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав.

На адресу господарського суду Харківської області повернулась ухвала суду про призначення справи до розгляду, яка була направлена на юридичну адресу відповідача, а саме згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватної фірми "Орнатус": 61125, м.Харків, вул.Мало-М*ясницька,9/11.

Відповідно до ст.64 ГПК України, у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 02.04.08 р. між сторонами було укладено договір поставки № 418/04/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати (поставити) у власність товар, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п.6.3 договору товар оплачується відповідачем на умовах відстрочки платежу протягом 21 календарного дня шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оскільки умови п.6.3 договору не вказують на подію, яка неминуче настане, таким чином строк оплати за договором сторонами не визначено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі. Факт поставки товару відповідачеві підтверджується документально, а саме видатковими накладними наявними в матеріалах справи (а.с. 66-81 т.2).

Таким чином, позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 468025,11 грн.

Строк дії договору поставки № 418/04/08 від 02.04.08 р. закінчився 31.12.08 р.

Після закінчення дії договору, відповідно до видаткових накладних № АкХ-000004 від 13.01.09 р. на суму 66462,05 грн., № Акх-000052 від 11.02.09 р. на суму 28859,83 грн., та № АкХ-000125 від 03.04.09 р. на суму 39119,34 грн. позивач поставив відповідачеві товару на загальну суму 134441,22 грн..

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 477279,00 грн.. Окрім того, відповідач частково повернув поставлений позивачем товар на загальну суму 34208,56 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача звернувся з вимогою виконання обов'язку по оплаті товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 90978,77 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 90978,77 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 1899,00 грн. та індекс інфляції в сумі 6095,58 грн.. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10084,94 грн. пені, посилаючись на те, що відповідно до п.8.2 Договору № 418/04/08 від 02.04.08 р. за порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Розглянувши дану позовну вимогу, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач в заяві про збільшення позовних вимог, посилається на те, що між сторонами, після закінчення дії договору поставки № 418/04/08 від 02.04.08 р., було укладено ще три договори на поставку товару. Свою вимогу він обґрунтовує наявністю видаткових накладних № АкХ-000004 від 13.01.09 р. на суму 66462,05 грн., № Акх-000052 від 11.02.09 р. на суму 28859,83 грн., та № АкХ-000125 від 03.04.09 р. на суму 39119,34 грн.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, нарахування пені за прострочку платежу повинно бути передбачено умовами договору за згодою сторін.

Між сторонами фактично було укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов’язань.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не надав суду доказів досягнення згоди щодо нарахування пені за порушення строку оплати продукції, поставленої відповідачеві саме за накладними № АкХ-000004 від 13.01.09 р., № Акх-000052 від 11.02.09 р. та № АкХ-000125 від 03.04.09 р..

Окрім того, позивач не надав обґрунтованого та розгорнутого розрахунку суми пені, оскільки з розрахунку, зазначеного у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суду не зрозуміло за який період (за період дії договору поставки чи за накладними № АкХ-000004 від 13.01.09 р., № Акх-000052 від 11.02.09 р. та № АкХ-000125 від 03.04.09 р.) нарахована відповідачеві пеня.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені треба відмовити як необґрунтованих.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову частково, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625, 639 ЦК України, ст.181 ГК України, ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125, м.Харків, вул. Мало-М"ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 24136224, р/р 26001016814333 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк" філії м.Харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Центр" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 32, код ЄДРПОУ 35454738, р/р 26008219615500 в АКІБ "УкрСиббанк" в м.Харкові, МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 90978,77 грн., 3% річних - 1899,00 грн.; індекс інфляції - 6095,58 грн., 989,73 грн. державного мита та 241,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя Ковальчук Л.В.

Повне рішення складено 28.03.11 р.