Рішення № 14427332, 24.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2011 р.

Справа № 6/8/5022-115/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (проспект Московський, 60, м. Харків, 61050)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Джерела" (вул. Львівська, 102, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47500)

про cтягнення заборгованості за кредитним договором.

За участю представників сторін:

Позивача - Шидлівський В.В.

Відповідача - Мартищук Л.П.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Спільного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Джерела" про стягнення 114575,94 грн. заборгованості по кредиту, 20953,02 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 117,12 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 16,49 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснив виникнення боргу скрутним фінансовим становищем, однак вказав на неправомірне нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою вищою, ніж це було передбачено кредитним договором.

Судовий розгляд, призначений вперше на 17 лютого 2011 року неодноразово відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 24 березня 2011 року.

Ухвалою від 17 березня 2011 року, за заявою відповідача, його назву замінено із Спільного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Джерела" на Товариство з обмеженою відповідальністю СП "Джерела".

В засіданні, учасникам процесу роз’яснено належні їм права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

- 19 грудня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк”, та СМП ВКФ "Джерела" правонаступниками яких є сторони у справі, укладено кредитний договір №11271758000 терміном дії до повного погашення боргу.

Відповідно до змісту договору, банк (позивач) зобов’язувався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 250000 грн., а позичальник (відповідач) брав на себе зобов’язання повертати кредит згідно графіка погашення, з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 18 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 11,5%.

У п.1.3.2 договору №11271758000, за користування кредитними коштами понад встановлений строк, сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 17,25%.

Встановлення іншого розміру відсоткової ставки, відповідно до п.п.1.3.3,4.8,9.2 договору №11271758000 можливе за недотримання позичальником умов підтвердження свого фінансового стану а також у разі здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ.

Посилання на можливість банку в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за порушення позичальником кредитної дисципліни у договорі відсутнє.

Згідно представленої виписки по особовому рахунку, у відповідності до умов договору, 19 грудня 2007 року АТ “УкрСиббанк” перерахувало на користь відповідача 250000 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди від позичальника не надходило. Від одержання кредиту останній не відмовлявся.

Як вбачається з представлених документів, свої зобов’язання по кредитному договору ТОВ СП "Джерела" не виконало, платежі за користування коштами не сплатило, у визначений договором строк кредит не повернуло.

Листом №206637 від 22 лютого 2008 року, банк повідомив позичальника про запровадження нової системи нарахування відсотків, а також те, що у разі порушення кредитної дисципліни, відсоткова ставка за користування кредитними коштами буде збільшена у двічі.

За твердженням позивача, відсоткова ставка за порушення строків повернення кредиту була визначена банком (з розрахунку 11,5 х 2) і прийнята позичальником у розмірі 23%. Про погодження таких умов, на думку позивача, свідчить часткове їх виконання боржником.

Відповідач проти надання згоди на збільшення відсоткової ставки до 23% заперечує, та пояснює, що позичальником здійснювалось поточне виконання зобов’язань по кредитному договору, а банк самостійно зараховував отримані кошти в рахунок погашення відсотків обрахованих за ставкою, більшою, ніж це передбачено договором.

В той же час, неналежне виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору щодо повернення кредитних коштів стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, визнаними відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, у відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У ст. 599 ЦК України зазначено зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу ухвалення рішення суду. Зобов'язання боржника не здійснене вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту (Лист ВС України від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки)".

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зважаючи на невиконання товариством своїх договірних зобов’язань, приписи перелічених норм, Закону України «Про банки та банківську діяльність», вимоги про стягнення 114575,94 грн. заборгованості по кредиту, 15942,52 грн. відсотків за користування кредитом обрахованих за ставкою 17,25%, підлягають задоволенню як обґрунтовані і визнані відповідачем.

Щодо вимог про стягнення решти відсотків в сумі 5010,50 грн., обчислених за ставкою 23%, то в їх задоволенні слід відмовити.

Так, якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію банку треба вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2,3 ст. 205, ч.2 ст.642 ЦК України, оскільки фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Разом із тим, незважаючи на згоду позичальника на наявність подібних умов договору при його укладенні, дії з боку кредитора щодо підвищення відсоткової ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку в контексті положення статті 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, про те, що банки мають право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та банки не мають права змінювати відсоткову ставку за кредитом в зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна відсоткової ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором, може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. (вказана правова позиція викладена у Листі Верховного Суду України від 07.10.2010р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)").

Заслуговують на увагу й питання правомірності підвищення відсоткової ставки банком у разі настання певних випадків, зокрема порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника, здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами або кредитами, девальвації національної валюти до долара США тощо. Як правило, таке право передбачається безпосередньо у кредитному договорі із зазначенням вичерпного переліку таких випадків(див. положення згаданого Узагальнення).

Як зазначалось вище, підняття відсоткової ставки з причини неналежного виконання відповідачем свого зобов’язання по своєчасному поверненню кредиту не є істотною зміною обставин в розумінні ст.652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168.

Порушення позичальником кредитної дисципліни, не передбачалось сторонами в кредитній угоді серед обставин, з настанням яких банк має право на підняття в односторонньому порядку процентної ставки.

За порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, пунктом 7.1 кредитного договору передбачено нарахування пені в розмірі 0,2% від суми протермінованого платежу, за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством.

Враховуючи положення п. 7.1 договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суму боргу та період нарахування, розрахунок позивача, стягненню підлягають 117,12 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 12,55 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

В задоволенні вимог про стягнення 3,94 грн. пені нарахованої на заборгованість по відсотках слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Джерела" (вул. Львівська, 102, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, код 24633690)

На користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (проспект Московський, 60, м. Харків, код 09807750) - 114575,94 грн. заборгованості по кредиту, 15942,52грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 117,12 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 12,55 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 1306,48 грн. сплаченого держмита, 227,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 5010,50 грн. відсотків за користування кредитом та 3,94 грн. пені за їх несплату відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 29 березня 2011р., через місцевий господарський суд.

Суддя І.П. Шумський