Рішення № 14427242, 15.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" березня 2011 р. Справа № 5019/434/11

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії

Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м.Рівне

до відповідача Сарненської міської ради м.Рівне

про визнання права власності

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники сторін:

від позивача- Талімончик В.П., директор;

Панчук В.Г., юрисконсульт (довіреність №01/332 від 11.02.20..р.);

від відповідача- не з'явився.

В судове засідання 15.03.2011р. представник відповідача не з’явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.

Суть спору: Позивач - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - звернувся до суду з позовом про визнання права власності на технічну будівлю радіорелейної станції загальною площею 240 м.кв. з баштою вистою 69м та склад ПММ загальною площею 6,0 м.кв., що знаходяться за адресою :м. Сарни Рівненської області, вул. Я.Губені, 6-Б.

В судовому засіданні 15.03.2011р. представники позивача підтримали подану через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просять визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у господарському віданні Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, а саме: технічну будівлю радіорелейної станції Сарни з висотною спорудою загальною площею 240 м.кв. та склад паливно-мастильних матеріалів загальною площею 6 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Сарни, Рівненської області, вул. Я.Губені, 6-Б.

Як на підстави звернення з позовом, позивач послався на те, що спірні будівлі перебувають на балансі Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та у його володінні і користуванні, проте, в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, позивачу було відмовлено в реєстрації права власності в установленому порядку, що перешкоджає реалізації його права і це право потребує захисту шляхом його визнання в судовому порядку

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваного ухвалою від 02.03.2011р. відзиву не подав, позовні вимоги не заперечив, проте, 12.03.2011р. через канцелярію суду подав клопотання №02/16-335 від 12.03.2011р. про розгляд справи без участі уповноваженого представника Сарненської міської ради (а.с.41).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до ст.75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На земельній ділянці позивача площею 4002 м. кв. на території Сарненської міської ради за адресою: м. Сарни, вул. Я. Губені, 6-Б знаходиться нерухоме майно, а саме: технічна будівля РРС з висотною спорудою загальною площею 240,0 м2 та склад ПММ загальною площею 6,0 м2, побудовані згідно Робочого проекту на будівництво об'єкту «РРЛ Рівне - Кузнецовськ»від 1989 року та які передані на баланс ДП РОРТПЦ згідно акту від 24.03.1994 р. (а.с.6-10, 12, 13). З 01.03.2007 року правонаступником ДП РОРТПЦ є Концерн РРТ. Згідно передавального акту від 03.05.2007 р. №361 все майно ДП РОРТПЦ, в т. ч. спірне майно, яке є предметом позову, передане на баланс позивачу (а.с.11).

Для проведення державної реєстрації права власності на вищевказані будівлі позивач звернувся з заявою до Комунального підприємства “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації”, але рішенням реєстратора від 16.03.2010р. №224 позивачу відмовлено в реєстрації права власності на будівлі через відсутність правовстановлюючих документів всупереч вимог пунктів 2.1 та 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Позивачем не були представлені правовстановлюючи документи, оскільки вони у позивача з невідомих причин не збереглися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з договорів та інших правочинів.

Підстави набуття права власності встановлені ст.328 Цивільного кодексу України, - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності належить до таких суб’єктивних прав, які можуть виникнути лише при наявності визначеного юридичного факту або їх сукупності. Юридичний факт – це обставини реального життя, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення права власності. Юридичними фактами можуть бути правомірні дії, наслідки яких є підставами виникнення права власності. До таких дій закон відносить і правонаступництво.

Пунктом 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/6 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5), яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (далі по тексту – Тимчасове положення), передбачено, що воно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності. Тимчасовим положенням передбачено обов’язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів (згідно Додатку №1 до даного Тимчасового положення), одним з яких є рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна (п. 2.1 Тимчасового положення).

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожен суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Позивач вказує, що відмова реєстратора КП “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” в реєстрації права власності на спірне нерухоме майно з підстав, зазначених у Рішенні №224 від 16.03.2010р, –змусила його звернутись до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

Відповідно до ч.3 ст.136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що технічні будівлі радіорелейної станції Сарни з висотною спорудою загальною площею 240 м.кв. та склад паливно-мастильних матеріалів загальною площею 6 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Сарни, Рівненської області, вул. Я.Губені, 6-Б перебувають на балансі позивача. Крім того, позивачу, як землекористувачу, видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №253090) від 19.06.2009р. та надано у постійне користування земельну ділянку для обслуговування радіорелейної станції.

Позивач за власний рахунок утримує зазначені будівлі, самостійно здійснює їх обслуговування та ремонти, що є відповідно до п.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/255 від 02.04.1994р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності” одним із основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства.

Таким чином, технічна будівля радіорелейної станції Сарни з висотною спорудою загальною площею 240 м.кв. та склад паливно-мастильних матеріалів загальною площею 6 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Сарни, Рівненської області, вул. Я.Губені, 6-Б є об’єктами державної власності, що перебувають у господарському віданні Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Відсутність правовстановлюючих документів, актів державної комісії про готовність до експлуатації завершених будівництвом об’єктів –не позбавило позивача права господарського відання державним майном.

Згідно з ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

З огляду на обставини справи вбачається, що вимоги позивача стверджується технічними паспортами від 27.07.2009р., Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 19.06.2009р., рішенням державного реєстратора, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі стст. 20, 136 Господарського кодексу України, стст. 11, 15, 16, 328, 392 Цивільного кодексу України.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню.

Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв`язку з зверненням до суду за захистом порушеного права за його згодою лишаються за ним.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за державою України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у господарському віданні Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (код ЄДРПОУ 01190043, м.Київ, вул.Дорогожицька,10), а саме: технічну будівлю радіорелейної станції Сарни з висотною спорудою загальною площею 240 м.кв. та склад паливно-мастильних матеріалів загальною площею 6 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Сарни, Рівненської області, вул. Я.Губені, 6-Б.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "15" березня 2011 р..