Ухвала суду № 14427237, 01.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2011 р. Справа № 5019/134/11

За позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

в особі Рівненської філії

до відповідача Кредитної спілки "Рівненщина"

про стягнення 12 210 грн. 21 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Кавалюк О.В. довіреність №5/2011 від 04.01.2011 року

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" в особі Рівненської філії звернулася до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Кредитної спілки "Рівненщина" 7631 грн. 38 коп. пені, 1373 грн. 65 коп. 3% річних та 3205 грн. 18 коп. інфляційних, всього 12210 грн. 21 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 01 березня 2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300106747401.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

14.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона" та Кредитною спілкою "Рівненщина" укладено Договір строкового депозитного вкладу №175, згідно якого вкладник розмістив на депозит грошові кошти у сумі 70 000 грн. 00 коп. за ставкою 15 % річних строком до 15.08.2007 року.

Строк дії договору продовжувався: до 14.02.2008 року на підставі додаткової угоди від 15.08.2007 року, до 15.08.2008 року на підставі додаткової угоди №1 від 15.02.2008 року, до 16.02.2009 року на підставі додаткової угоди №2 від 15.02.2008 року, до 16.06.2009 року на підставі додаткової угоди №3 від 09.02.2009 року, до 16.12.2009 року на підставі додаткової угоди №4 від 16.06.2009 року, та до 16.03.2010 року на підставі додаткової угоди №5 від 16.12.2009 року.

Строк дії договору, з урахуванням додаткових угод, закінчився 16.03.2010 року. Однак, відповідач здійснив частковий розрахунок за договором №175 від 14.02.2007 року у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 69570 грн. 00 коп. та заборгованість по сплаті відсотків в сумі 6743 грн. 83 коп., всього 76313 грн. 83 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.07.2010 року у справі №2/96 стягнуто з Кредитної спілки "Рівненщина" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" в особі Рівненської філії 69 570,00 грн. основного боргу, 6 743.83 грн. відсотків. З 636,97 грн. пені, 533,15 грн. річних, 804,84 грн. за сплату державного мита та 227,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 року рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.10 у справі №2/96 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України: учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України –застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасного перерахування з вини спілки суми вкладу чи сум процентів на поточний рахунок вкладника, спілка сплачує пеню з розрахунку 0,1 % від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.1. ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2. ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, позивачем на суму боргу в розмірі 76313 грн. 83 коп. (з яких 69570 грн. 00 коп. основний борг та 6743 грн. 83 коп. заборгованість по сплаті відсотків) нараховано пеню за період з 10.06.2010 року по 17.09.2010 року в сумі 7631 грн. 38 коп.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений в законі може бути збільшений у договорі.

Суд зазначає що відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" №01-8/211 від 07.04.2008р. передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи положення ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” суд стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в сумі 3549 грн. 12 коп..

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на суму боргу в розмірі 76313 грн. 83 коп. в період з 10.06.2010 року по 14.01.2011 року нараховано 3% річних в сумі 1373 грн. 65 коп. та в період з 17.03.2010 року по 14.01.2011 року позивачем нараховані збитки від інфляції в розмірі 3205 грн. 18 коп.. Розрахунки перевірено судом та визнано вірними.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3549 грн. 12 коп. пені, 1373 грн. 65 коп. 3% річних та 3205 грн. 18 коп. інфляційних витрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу внаслідок неправильних дій сторони та доведення справи до суду.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Кредитної спілки "Рівненщина" (33014, м.Рівне, вул.Княгині Ольги, 9, код 33803715, р/р 26503013825400 в АКБ «УКРСиббанк»м.Харків, МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36 Б, код 30726778, р/р 265083311401 в АБ «Енергобанк», МФО 300272) 3549 грн. 12 коп. пені, 1373 грн. 65 коп. 3% річних, 3205 грн. 18 коп. інфляційних витрат, 99 грн. 53 коп. витрат по держмиту та 152 грн. 82 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у стягненні 4081 грн. 85 коп. пені.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано "07" березня 2011 року