Рішення № 14427235, 15.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" березня 2011 р. Справа № 5019/467/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" м.Рівне

до відповідача Житлово-комунального підприємства "Галицьке" м.Рівне

про стягнення 55 301 грн. 26 коп. заборгованості по розрахунках, пені, 3 % річних та збитків, завданих внаслідок інфляції

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача- Михайлов В.О., юрисконсульт (довіреність №03-05/11від 04.01.2011р.);

від відповідача - Гордієнко В.М., представник (довіреність №875 від 01.12.2010р.).

Суть спору: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача –Житлово-комунального підприємства "Галицьке" про стягнення 47 617грн. 89 коп. заборгованості по розрахунках за спожиту теплову енергію та 2 925 грн. 68 коп. пені згідно укладеного договору на відпуск теплової енергії №329 від 11.11.2009р., а також 1 267 грн. 35 коп. 3% річних та 3 490 грн.34 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції.

В судовому засіданні 15.03.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог, при цьому зазначив, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково погашено заборгованість в сумі 600 грн. 00 коп., що ствердив випискою з банку, в зв'язку з цим просить стягнути з відповідача 47 017 грн. 89 коп. основного боргу, 2 925 грн. 68 коп. пені, 1 267 грн. 35 коп. 3% річних та 3 490 грн.34 коп. збитків завданих внаслідок інфляції. Оскільки заяву подано до прийняття рішення у справі, вона відповідає стст. 22, 46, 49, 54-57 ГПК України, - господарський суд прийняв її до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2010р. зменшені позовні вимоги визнав, крім того, в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства просить зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду терміном на 2 (два) роки.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" –підприємство та Житлово-комунальне підприємство "Галицьке" - споживач 11.11.2009р. уклали договір №329 на відпуск теплової енергії з додатками (надалі в тексті Договір) (а.с.7-9). Згідно з п.п.1.1, 1.4 Договору підприємство зобов’язувалося відпускати теплову енергію в приміщення споживача за адресою: м.Рівне, Відінська,40-А та вул. Київська,30-А, а споживач –своєчасно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) оплачувати її вартість (п.5.4 Договору). Договір підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Житлово-комунального підприємства "Галицьке" і скріплений відбитками печаток сторін.

Фактично, протягом грудня 2009р. - січня 2011р. позивач відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній не оплатив і станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед ТзОВ "Рівнетеплоенерго" становить 47 017 грн. 89 коп., що стверджується матеріалами справи.

Покликаючись на п.6.3.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію позивач нарахував пеню в сумі 2 925 грн. 68 коп. за період 11.12.2009р. - 31.05.2010р.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та п.6.3.3 Договору позивач за прострочення виконання зобов'язання нарахував 3 490 грн. 34 коп. збитків від інфляції за період грудень 2009р. - січень 2011р. та 1 267 грн. 35 коп. 3% річних за період з 11 грудня 2009р. по 09 лютого 2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Враховуючи зазначене в сукупності, - вбачається, що вимоги позивача в частині стягнення 47 017 грн. 89 коп. основного боргу, 2 925 грн. 68 коп. пені, 1 267 грн. 35 коп. 3% річних та 3 490 грн.34 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, стверджуються Договором, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 549, 714 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Разом з тим, заява відповідача про розстрочення виконання рішення не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання з врахуванням приписів ст.121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Проте, звертаючись з вимогою про розстрочення виконання рішення відповідач не навів обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не подав в обгрунтування заяви відповідних доказів.

Що стосується вимоги ЖКП "Галицьке" щодо зменшення розміру штрафних санкцій при винесенні рішення судом, слід зазначити наступне. Згідно з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зас тосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п.2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітраж ний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня вико нання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного доб ровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Як зазначалось вище, при зменшенні розміру неустойки слід перевірити винятковість випадку, що дозволяє застосувати дану норму закону. А саме, врахувати ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваних з нього штрафних санкцій не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та не обґрунтував інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Враховуючи зазначене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення на 2 роки та зменшення розміру штрафних санкцій.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 54 701 грн. 26 коп. боргу. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства "Галицьке", яке знаходиться в м.Рівне, вул.Відінська,40-А (код ЄДРПОУ 01973291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", яке знаходиться в м.Рівне, вул.Д.Галицького,27 (код ЄДРПОУ 36598008) 47 017 грн. 89 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 2 925 грн. 68 коп. пені за період з 11.12.2009р. - 31.05.2010р., 3 490 грн. 34 коп. збитків завданих внаслідок інфляції за період грудень 2009р. - січень 2011р., 1 267 грн. 35 коп. 3% річних за період з 11.12.2009р. - 09.02.2011р., 553 грн. 01 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "15" березня 2011 р..