Рішення № 14426738, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/37515.03.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію 108 125, 87 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. –дов. № Д072010/06/03-1 від 03.06.2010 року;

від відповідача: Мазурок О.І. –дов. № 155/1/23-2067 від 31.05.10р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.10 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача боргу за теплову енергію 108 125, 87 грн.

02.08.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/375, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 14.09.10 о 15:30.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали, відзив на позовну заяву та усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року провадження у справі № 13/375 зупинялося у зв’язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи.

22.02.2011 року Ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі № 13/375 поновлено, розгляд справи призначений на 10.03.2011 о 15:40.

В судовому засіданні 10.03.11 Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго”в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” просила стягнути 88702,62 грн. основного боргу, 11548,59 грн. пені, 6291,48 грн. інфляційних втрат, 1583,18 грн. 3 % річних та покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору № 1631385 від 01.12.04 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію в повному обсязі не виконав.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким Відповідач зобов’язався постачати Позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. У грудні 2008 року –березні 2009 року Відповідач нараховував Позивачу вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації, які в подальшому були скасовані указами Президента України.

Відповідач не погоджується з нарахуванням плати за користування теплової енергії згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації через їх скасування указами Президента України як таких, що суперечать Конституції та законам України. При цьому, за попередньо діючими тарифами Позивач повністю розрахувався з Відповідачем, і навпаки здійснив передоплату.

Проте, Позивач незважаючи на це направляв відповідачу повідомлення про не повне виконання розрахунку та наявність боргу через неповну оплату спожитої теплової енергії, в зв’язку з чим відповідач просить суд врахувати переплату за спожиту відповідачем теплову енергію з використанням чинних тарифів на теплову енергію відповідно до розпорядження КМДА від 31.01.07р. №86 врахуванням сум за періоди грудні 2008 року та січні-березні 2009 року.

В судовому засіданні 10.03.11 оголошено перерву до 15.03.11

15.03.11 сторони підтримали свої вимоги і заперечення.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.12.04 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація”(далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 1631385 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону: гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 4, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.

Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно з Законом України “Про заставу”, як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел “Енергопостачальної організації”, та кількості годин/діб роботи тепловикористовуючого обладнання “Абонента”в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою “Абонентом”теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Меліоративна ,11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент”повертає в РВТ).

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2009 р. по 01.07.2010 р. в сумі 88702,62 грн., яка розрахована з урахуванням нульового сальдо станом на грудень 2009 року, вартості спожитої теплової енергії в сумі 239702,66 грн. та її оплати за заявлений період в сумі 151000,00 грн.

Відповідач проти заявленої суми позовних вимог заперечував і надав свій розрахунок, так як на його думку позивач за період з 01.10.08 по 01.04.2010 року застосовував тарифи згідно нечинних розпоряджень, внаслідок чого за вказаний період завищив вартість спожитої теплової енергії, що в свою чергу впливає на кінцеве сальдо розрахунків та суму боргу в розмірі 117915,44-91960,00 =25955,44грн. станом на 01.12.2010 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При укладанні договору сторони домовились керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

          31.01.07р. Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №86, яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" для постачання іншим споживачам в розмірі 205,94 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

          На виконання умов укладеного договору з часу прийняття вказаного розпорядження Київської міської державної адміністрації Відповідач постачав Позивачу теплову енергію за тарифами 205,94 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

          27.11.08р. Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №1662, яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" для постачання іншим споживачам в розмірі 642,28 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

          Цим же розпорядженням було визнано, що з набуттям чинності тарифів, встановлених (погоджених) цим розпорядженням, втрачає чинність розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам".

          24.12.08р. указом Президента України №1199/2008 були скасовані як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року: №1661 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів"; №1662 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

          25.12.08р. Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №1780/1, яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" для постачання іншим споживачам в розмірі 610,16 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

          Цим же розпорядженням було визнано, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 N1662 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

          03.02.09р. указом Президента України №65/2009 були скасовані розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 25 грудня 2008 року: №1780 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів"; №1780/1 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

          Дані розпорядження були скасовані вказаним указом Президента України через їх суперечність Конституції та законам України.

          05.02.09р. Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №127, яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" для постачання іншим споживачам, до яких було віднесено також Позивача, в розмірі 591,86 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

          Цим же розпорядженням було визнано, що втратило чинність з моменту введення в дію тарифів, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): від 25.12.2008 № 1780 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів"; від 25.12.2008 № 1780/1 "Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

          09.02.09р. указом Президента України №76/2009 були скасовані як такі, що суперечать ч.4 ст.13 та ч.3, 4 ст.42 Конституції України, ст.25 Господарського кодексу України, п.2 ст.7, п.2 ч.1 ст.20, ч.3 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанові Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року N 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 5 лютого 2009 року №127 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для інших споживачів"; розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 5 лютого 2009 року №128 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ" в частині прирівняння підприємств, установ та організацій до бюджетних установ при застосуванні тарифів на теплову енергію, на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води.

          02.03.09р. Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження №230, яким були визнані такими, що втратили чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): від 05.02.2009 №127 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для інших споживачів"; від 05.02.2009 №128 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ";

          Цим же розпорядженням було поновити у дії з 10.02.2009 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.06.2007 №715).

          Виконуючи вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації, які були скасовані Президентом України, як незаконні та такі, що суперечать Конституції та законам України, Відповідач нарахував Позивачу у грудні 2008 року вартість спожитої теплової енергії за тарифами 642,28 грн. та 610,16 грн. з ПДВ за 1 Гкал, у січні 2009 року –за тарифом 610,16 грн. з ПДВ за 1 Гкал, у лютому 2009 року –за тарифами 610,16 грн., 591,86 грн. та 205,94 грн. з ПДВ за 1 Гкал, у березні 2009 року –за тарифом 205,94 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема розрахунків фактичної вартості теплової енергії слідує, що за період з 01.10.2008 року по 01.04.2010 року вартість спожитої теплової енергії відповідач визначав згідно із розпорядженням КМДА №86 від 31.01.07, а позивач визначав за тарифами затвердженими Розпорядженнями викового органу Київської міської ради (КМДА) № 1662, № 1663, від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127, № 128 від 05.02.2009 року, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що не відповідають законам та Конституції Україні.

В свою чергу Позивач, враховуючи, що вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації, які були скасовані Президентом України, як незаконні та такі, що суперечать Конституції та законам України, сплачував спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими Київською міською державною адміністрацією у розпорядженні №86 від 31.01.07р. в розмірі 205,94 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

          В зв’язку з цим, згідно з тарифами, які використовував позивач виникла заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію і склала 117915,44, в той час відповідно до тарифів за якими розраховувався відповідач борг за спожиту теплову енергію складає 25955,44 грн., що підтверджується рахунками, платіжними дорученнями, актами споживання.

Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку, що розпорядження, які визнані Указом Президента такими, що суперечать законодавству, не можуть застосовуватись судом з дати їх прийняття.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 2а-9776/09/2670 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання незаконним та скасування припису від 23.07.2009 року № 80 “Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін”, встановлено порушення АЕК “Київенерго”державної дисципліни цін в частині застосування вільних тарифів та теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 01.03.2009 року затверджених Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1662 від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127 від 05.02.2009 року, в позові АЕК “Київенерго”про скасування припису № 80 від 23.07.2009 року “Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін”відмовлено.

Таким чином, за період з 01.12.2008 року по 10.02.2009 року слід застосовувати тарифи встановлені попереднім розпорядженням, а саме № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Внаслідок наявності за розрахунками позивача заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію позивач вважав наявною заборгованість з оплати за теплопостачання через неповну оплату спожитої теплової енергії в розмірі 62747,17 грн., що підтверджується матеріалів справи.

Здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії та перевіривши контр-розрахунок відповідача з урахуванням наведеного вище та здійснених проплат, господарський суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за заявлений до стягнення період відсутня.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Позивач пояснив, що платежі відповідача в розмірі 30000,00 грн. від 25.11.09, 30375,86 грн. від 26.11.09 зарахував в погашення виниклої за попередній період відповідно до зарахування позивачем поточних платежів за договором в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів є одностороннім правочином який, відповідно до абз 2, 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Водночас зважаючи на положення п.2 Додатку №4 «Порядок розрахунків за теплову енергію»до договору №1631385 вбачається неправомірним зарахування платежів відповідача здійснених безпосередньо перед розрахунковим періодом в погашення попередньої заборгованості.

Для встановлення будь-якого іншого порядку сплати та зарахування платежів за договором між позивачем та відповідачем повинна була бути укладена угода такого змісту. Однак такої угоди між позивачем та відповідачем укладено не було, а тому будь-які поточні платежі за договором повинні були зараховуватися позивачем в рахунок періоду їх надходження.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу з аперіод з 01.12.2010 по 01.07.2010 нормативно та документально доведений, а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 28326,98 грн. = 239702,66 грн. - (30000 + 30375,68 + 5000 + 100000 + 46000) грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач керуючись п. 7 Додатку № 4 до Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 11548,59 грн. пені.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням п. 7, Додатку № 4 до Договору та дати внесення проплат та встановленої суми заборгованості, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4129,70 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 6291,48 грн. та 3 % річних в розмірі 1583,48 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 910,76 грн. та 3 % річних в сумі 604,35 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Господарський суд звертає увагу на ухилення позивача від оплати за проведення експертизи, обов’язковість якої встановлена ухвалою суду.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”(місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51а, поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, 58/2д, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 28326,98 грн. основного боргу, 4129,70 грн. пені, 910,76 грн. інфляційних втрат, 604,35 грн. три проценти річних, 339,72 грн. державного мита та 74,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук