Рішення № 14426703, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/6514.03.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «САН-САН АГРО»

про стягнення 20000,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю від 10.12.2010

від відповідача: не зявився

суть спору:

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "САН-САН АГРО" заборгованості за Договором про надання послуг правового характеру № 1 в розмірі 20 000,00 грн. основного боргу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) та ПП «САН-САН АГРО»(відповідач) уклали договір № 1 про надання послуг правового характеру, відповідно до п.1.1. якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе обовязок по наданню консультаційних послуг правового характеру, щодо розяснення податкового законодавства з метою повернення замовнику зайво сплачених або незаконно вилучених грошових коштів на його поточний рахунок.

Згідно з п. 5.1. договору плата за послуги становить 20000,00 грн. без ПДВ та сплачується на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п. 5.4. договору замовник сплачує виконавцю грошову суму протягом 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

04.10.2010 року сторонами був підписаний акт виконаних робіт, відповідно до п. 4 якого вартість наданих послуг складає 20000,00 грн.

Позивач виставив відповідачеві для сплати рахунок-фактуру № 1 від 04.10.2010 року на суму 20000,00 грн.

Відповідач не оплатив наданий рахунок.

11.10.2010 року сторонами був підписаний акт звірки заборгованості, відповідно до якого замовник визнає, а виконавець підтверджує наявність заборгованості перед виконавцем за надані послуги згідно договору № 1 від 03.08.2010 року, загальним обсягом 20000,00 грн.

15.10.2010 року позивач направив відповідачеві претензію за вих. № 1 з проханням оплатити заборгованість.

У відповіді на претензію за вих. № 1 від 18.10.2010 року відповідач повідомив позивача про неможливість погашення заборгованості за вищевказаним договором в розмірі 20000,00 грн., в звязку з відсутністю вільних обігових грошових коштів.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 порушено провадження по справі № 53/65, розгляд справи призначено на 14.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011, у звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 14.03.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.03.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.08.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) та Приватне підприємство «САН-САН АГРО»(відповідач) уклали договір № 1 про надання послуг правового характеру, відповідно до п.1.1. якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе обовязок по наданню консультаційних послуг правового характеру, щодо розяснення податкового законодавства з метою повернення замовнику зайво сплачених або незаконно вилучених грошових коштів на його поточний рахунок.

Відповідно до п. 1.3 договору обсяг послуг складається з наступного:

-надання усних та письмових консультацій з питань законодавства;

-надання правових консультацій при складанні, отриманні юридичних документів під час супроводження справ позивача;

-консультації з підготовки проектів документів, позовних заяв, клопотань, угод, заяв та інших документів, претензій, скарг за участю відповідача;

-прийняття участі в переговорах з метою захисту інтересів відповідача;

-правові рекомендації під час підготовки проектів договорів з урахуванням положень діючих Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України;

-представництво інтересів відповідача з правових питань в державних установах, нотаріальних органах, підприємствах та організаціях.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що плата за послуги становить 20000,00 грн., без ПДВ та сплачується на поточний рахунок позивача.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги правового характеру загалом на суму 20 000,00грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 04.10.2010р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печаткою відповідача, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.4 договору відповідач сплачує позивачу грошову суму протягом 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Також зазначені умови оплати послуг встановлені в п.5 акту виконаних робіт від 04.10.2010р.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру №1 від 04.10.2010р. на суму 20000,00грн.

Проте, відповідач у встановлений строк вартість отриманих послуг на суму 20000,00 грн. не оплатив.

Також, наявність заборгованості відповідача за отримані послуги підтверджується Актом звірки заборгованості, який підписаний сторонами 11.10.2010р.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1 від 15.10.2010р. з вимогою про виконання зобовязання по оплаті надання послуг правового характеру в сумі 20000,00 грн. Відповідач у відповіді на претензію №1 від 18.10.2010р. повідомив позивача про неможливість сплати заборгованості в сумі 20000,00грн., у звязку з відсутністю коштів.

За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн. основного боргу.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901- ст.907 ЦК України.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А також в силу положень ч.1 ст. 903 ЦК України замовник зобовязаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 20 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «САН-САН АГРО»(03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, код ЄДРПОУ 35839832 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 200 (двісті) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 15.03.2011