Рішення № 14426546, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/4114.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва

Простягнення 243478,70 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники позивача:Півень Д.О. –по дов. №ДО7/2011/02/01-1 від 01.02.2011р. відповідача:не з»явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва 243478,70 грн., із яких: 205058,73 грн. основний борг, 30010,30 грн. інфляційні, 8409,67 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011р. порушено провадження у справі № 36/41, розгляд справи призначено на 02.02.2011р.

Позивач в судове засідання повноважних представників не направив. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи №2а-851/2010, що розглядається Шевченківським районним судом м. Києва за адміністративним позовом Кулі Віктора Івановича до Київського міського голови - Голови Київської міської державної адміністрації Черновецького Леоніда Михайловича, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, за участю третьої особи -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж»про визнання недійсними з дати прийняття та скасування групи розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в яку також, входить розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1192 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»від 15.10.2009 року.

Враховуючи те, що предметом спору по справі № 2а-851/2010 є визнання недійсними з дати прийняття та скасування групи розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в яку також, входить розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1192 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»від 15.10.2009 року, керуючись яким позивач здійснював нарахування заборгованості за поставлену у жовтні 2009 року теплову енергію, вважаємо справи № 2а-851/2010 та № 36/41 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 2а-851/2010, відповідач просить зупинити провадження у справі.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд вважає, що зазначене клопотання представника відповідача буде розглянуто в наступному судовому засіданні

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез’явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник позивача в судове засідання не з’явилися, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 28.02.2011р.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В своїх запереченнях позивач посилається на те, що предметом розгляду справи № 36/41 є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2008 по 01.12.2010 на підставі Договору від 01.08.2005 № 1640272 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки в силу ст. 712 Цивільного кодексу України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Істотними умовами договору купівлі-продажу є кількість (обсяги,) продукції (товару) та її вартість.

Згідно п.п. 2.2.1 та 2.3.1 Договору № 1640272 та відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію на межу балансової належності з Відповідачем, в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов»язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі. У п.1 Додатку № 2 до Договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими «Постачальнику»Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Суд розглянувши дане клопотання представника відповідача та заслухавши думку представника позивача вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Відповідно до приписів ч. І ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Сама по собі взаємопов'язаність цих справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі.

Встановлений статтею79 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав, з якими закон пов'язує можливість зупинення провадження у справі, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню або довільному застосуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вирішення спору у справі № 2а-851/10 не перешкоджає вирішенню спору у даній справі. Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року справа № 42/676.

Відтак, суд не вбачає наявність обов’язкової, передбаченої частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, умови для зупинення провадження у справі, а саме - неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається судом.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні 28.02.2011р. проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 28.02.2011р. оголошувалась перерва до 14.03.2011р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання 14.023.2011р. не з»явився.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.08.2005р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (далі відповідач) було укладено договір №1640271 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно з заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1, 2.3.2 Договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених в додатку 2.

Відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору №1640271 від 01.08.2005р. споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу вартість за використану теплову енергію за ареол з 01.09.2008р. по 01.12.2010р. у зв’язку з чим виник борг в сумі 205058, 73 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлюється і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідач (споживач) щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця споживач сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями (п. 10 Додатку № 2 до Договору).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 10 Додатку № 2 до Договору №1640271 від 01.08.2005р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору розрахунки за спожиту теплову енергію не здійснив в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 205058, 73 грн. за використану в період з 01.09.2008р. по 01.12.20110р. в теплову енергію обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 30010,30 грн. інфляційних, 8409,67 грн. –3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про

стягнення інфляційних втрат трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Надлишково сплачене державне мито в сумі 146 грн. 07 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ЄДРПОУ 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок зі спеціальним режимом використання №260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 205058 грн. 73 коп. основний борг.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ЄДРПОУ 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, р/р №26000306201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 30 010 грн. 30 коп. інфляційні втрати, 8 409 грн. 67 коп. –3% річних, 2434 грн. 79 коп. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, р/р №26000306201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) надлишково сплачене платіжним дорученням №11703 від 15.12.2010р. державне мито в сумі 146 грн. 07 коп. Платіжне доручення №11703 від 15.12.2010р. залишити в матеріалах справи №36/41.

СуддяТ.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

15.03.2011р.