Рішення № 14426543, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/1214.03.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доДочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціального-побутового призначення «Екос»

простягнення 185702,65 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Півень Д.О., представник за дов. №Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011; від відповідача –Степаненко О.Д., представник за дов. №5 від 04.01.2011. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Житлового управління «Південне»Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос»холдингової компанії «Київміськбуд»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 185702,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №154 0622 від 20.04.2007 (далі –Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов’язання не виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим, за останнім за період з 01.10.2009 до 01.12.2010 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 150580,18 грн.

В зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) нарахував відповідачу пеню в сумі 10823,12 грн., 9013,13 грн. штрафу, 11153,80 грн. інфляційні втрати, 4132,42 грн.3% річних.

Ухвалою суду від 13.01.2011 було порушено провадження справі №34/12 та призначено розгляд справи на 26.01.2011.

25.01.2011 до загального відділу суду від позивача, в порядку ст. 22 ГПК України надійшла заява про зміну предмету позову за вих. №048-71/574 від 21.01.2011 відповідно до якої позивач відмовився від вимог в частині стягнення пені та штрафу та просив стягнути з відповідача борг в сумі 165866,40 грн., який складається з:

- 150580,18 грн. боргу за спожиту теплову енергію,

- 11153,80 грн. інфляційних втрат,

- 4132,42 грн. 3% річних.

26.01.2011 ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 09.02.2011 та замінено первісного відповідача Житлове управління «Південне»дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос» на належного відповідача Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос».

09.02.2011 на призначене судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, але через загальний відділ суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.02.2011 відкладено розгляд справи на 02.03.2011.

02.03.2011 судом оголошено перерву до 14.03.2011.

У ході проведення судового засідання 14.03.2011 представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 111866,40 грн., в зв’язку з частковою проплатою відповідачем основного боргу.

Отже, має місце нова ціна позову з якої й вирішується спір.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України, в якому зокрема зазначив наступне.

-          Договір укладено на постачання теплової енергії в будинки для малосімейних, тобто ДП «ЕКОС»фактично являється посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживачами –мешканцями;

-          сума в розмірі 65 674,05 грн. являється боргом мешканців за спірний період і яку позивач отримає після розщеплення платежів, через ГІОЦ КМДА, після сплати коштів останніми. На даний час кошти ГІОЦ нараховані, протягом поточного місяця мешканці будуть сплачувати на ГІОЦ, який після розщеплення направить кошти на рахунок позивача. Сума боргу мешканців становить 65 674,05 грн., з цієї суми поточна заборгованість становить 28 881,54 грн.;

-          позивачем в розрахунку основної заборгованості не враховано оплату в розмірі 7313,21 грн. за грудень 2009 року (платіжне доручення № 2514 від 01.12.2009), та суму в розмірі 732,38 грн. (платіжне доручення № 2591 від 08.12.2009), та суму в розмірі 1 464,76 грн. за січень, лютий 2010 року (платіжне доручення № 318 від 01.03.2010), та суму в розмірі 54 000 грн. за спірний період (платіжне доручення № 130 від 08.02.2011). Разом сума становить - 63 510,35 грн.;

-          між сторонами було складено двосторонній зведений акт, яким визначено різницю в тарифах в розмірі 1 591,83 грн., на думку ДП «ЕКОС», неправомірно включив дану суму в розрахунок основної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2007 між АЕК «Київенерго»(Постачальник) та ДП «Екос»(Споживач) було укладено Договір, за умовами якого Постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

За умовами Договору Споживач зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення –в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку 1.

Відповідач, в своє чергу зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Додатком №1 до Договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії.

У додатку №2 до Договору сторонами було визначено тарифи та порядок розрахунків.

Відповідно до п.10 зазначеного вище до додатку Споживач:

-          щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-          до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

В подальшому, позивач листами за вих. №048-21-5703/1540622/1 від 27.05.2009, №048-21-10890/1540622/1 від 28.11.2008, №048-21-2311/1540622/1 від 04.03.2009, №048-21-107/1540622/1 від 09.01.2009, №048-21-12373/1540622/1 від 02.11.2009, №048-21-9882/1540622/1 від 03.09.2009, №048-21-14497/1540622/1 від 09.12.2009 та №048-21-6957/1540622/1 від 11.06.2010 повідомляв відповідача, що у зв’язку із веденням в дію нових розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дію вводяться нові тарифи.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як стверджує позивач, за період з 01.10.2009 до 01.12.2010 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 становить 96580,18 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачем не було враховано часткову проплату ним боргу за наступними платіжними документами на суму:

7 313,21 грн. та 732,38 грн. за грудень 2009 року (платіжне доручення № 2514 від 01.12.2009 та № 2591 від 08.12.2009),

1 464,76 грн. за січень, лютий 2010 року (платіжне доручення № 318 від 01.03.2010),

54000 за спірний період (платіжне доручення №253 від 03.03.2011).

Як слідує з матеріалів справи, за період розгляд справи в суді, відповідачем було частково проплачено суму боргу на 54000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №253 від 03.03.2011 та не заперечується позивачем.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що проплата основного боргу по Договору за вказаними вище платіжними дорученнями була включена позивачем до суми основного боргу, а відтак, у суду не має правових підстав для відмови позивачу у задоволенні позову у цій частині.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відтак, заборгованість відповідача у розмірі 96580,18грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було не подано.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 96580,18 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4132,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11153,80 грн. за період прострочення з жовтня 2009 року по грудень 2010 року згідно доданого до позову розрахунку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 11153,80 грн. інфляційних втрат та 4132,42 грн. 3 % річних.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20, ідентифікаційний код 23739162) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305 в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764) 96580 (дев’яносто шість тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 18 коп. основного боргу, 4132 (чотири тисячі сто тридцять дві) грн.42 коп. 3% річних, 11153 (одинадцять тисяч сто п’ятдесят три) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 1658 (одну тисячу шістсот п’ятдесят вісім) грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяР.Б. Сташків